Постанова

від 26.11.2008 по справі 2-а-4448/08

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

14037,  м. Чернігів,  вул. Гончарова, 4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2008

року                                                                                               №2-а-4448/08

Суддя Чернігівського

окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за

позовом                            ОСОБА_1

до                                           управління

Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі

про                                         зобов'язання

нарахувати недоплачену допомогу як дитині війни

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного

адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління

Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі про відновлення пропущеного

строку звернення до суду, зобов'язання нарахувати недоплачену як дитині війни

щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,33 грн.

Позивач в судове засідання

не з'явилася, на адресу суду надала письмову заяву, в якій просила розглядати

справу без її участі.

Представник відповідача в

судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином,

відповідач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові

заперечення, в яких в задоволенні вимог позивача просив відмовити та пояснив,

що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було припинено

дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.

Ill Закону України

«Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році

підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість

пенсії, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»

виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в

розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Після

прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року змін до

законодавства внесено не було. Таким чином відповідач вважає, що виплати

позивачу здійснювались відповідно до чинного законодавства. Також відповідач в письмових

запереченнях зазначив, що позивач пропустив строк звернення до

адміністративного суду та просить відмовити в задоволенні позову також на цих

підставах.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 26.11.2008 року проголошено вступну та резолютивну

частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на

27.11.2008 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та

резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4

ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані

сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що

позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 являється дитиною

війни, що підтверджується посвідченням серії ААБ № НОМЕР_1 від 18.11.2002 року.

Відповідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня

2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи

державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 46

Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає

право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,

а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином,

щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення

громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто,

фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права

громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Згідно п. 17 ст. 77 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

Дію ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» відновлено Законом України «Про внесення

змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від

19 січня 2006 року, яким пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» виключено та статтю 1 10 вказаного Закону викладено

в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, -

у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в

порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом

Верховної Ради України з питань бюджету".

Реалізація особою права, що

пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних

на час виникнення спірних правовідносин  

нормативно-правових  актів  національного 

законодавства,   не може бути

поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами

державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх

зобов'язань судом не приймається до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 95

Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються

будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове

спрямування цих видатків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4

Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні

положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони

не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про

Державний бюджет України.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з

метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено

на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з

урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно якої у 2007 році підвищення до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону

України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які

є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків

від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного

Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007

рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з

урахуванням статті 111 цього закону.

Згідно частини 2 статті 152

Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність.

Правовідносини, що

виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані

на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі

посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм

реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших

актах. Як свідчить позиція Суду СС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені

особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть

якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має

автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим

принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може

посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в

даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган

вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої

політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення

про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи

поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб

стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи

поведінки.

Отже позивач мала право у

2007 році на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з

09.07.2007 року.

Відповідно до ст. 99 Кодексу

адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду

за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,

якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна

була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Позивач в 2006-2007 роках

не отримувала пенсію з її підвищуванням на 30 відсотків відповідно до Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», а тому знала про порушення її прав

з дати фактичного отримання щомісячно пенсії без її підвищення на 30 відсотків,

але звернулась до суду лише 24.10.2008 року.

З урахуванням того, що

відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском

позивачем строку звернення до суду, а причини пропущення строку звернення до

адміністративного суду, в зв'язку з тим, що позивач дізналась про порушення її

прав з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, суд не визнає

поважними і на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства

України вважає за необхідне в частині вимог позивача за 2006 рік та з

09.07.2007 року по 24.10.2007 року відмовити в зв'язку з пропущенням строку

звернення до суду.

В частині позовних вимог

про зобов'язання УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області нарахування

недоплаченої пенсії, як дитині війни в розмірі 2733,33 грн. позивачу слід

відмовити, оскільки наведена сума нічим не підтверджена, а самостійні

розрахунки позивача не можуть бути прийняті як докази.

За чинним законодавством

розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами,

передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей

розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не бере до уваги

положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком,

встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення

розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої

норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою

для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на

отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% від мінімальної пенсії за

віком, як це встановлено   ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вищевикладене,

позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському

районі Чернігівської області необхідно задовольнити частково, зобов'язати

управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області

провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни

на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про

соціальний захист дітей війни» з 24.10.2007 р. по 31.12.2007 р. і здійснити

відповідні виплати на користь позивача за вказаний період. В задоволенні решти

позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за необґрунтованістю та пропуском

строку звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.     

Позовні вимоги

задовольнити частково.

2.     

Зобов'язати

управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області

провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни

на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про

соціальний захист дітей війни» з 24.10.2007 року по 31.12.2007 рік і здійснити

відповідні виплати на користь позивача за вказаний період.

3.     

В задоволенні

решти позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ч.

1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не

було подано.

Постанова може бути

оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення

в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом

подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним

поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч.3 ст.160 КАС

України виготовлення постанови в повному обсязі відкласти на 27.11.2008 р.