Ухвала

від 09.09.2014 по справі 784/185/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №784/185/14 09.09.2014 09.09.2014 09.09.2014

Провадження №22-ц/784/2006/14 Головуючий у першій інстанції Кологрива Т.М.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_3,

представника відповідача - Івкова П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2014 року

за позовом

ОСОБА_5 до фермерського господарства «Адмірал-Агро»

( далі - ФГ « Адмірал Агро» ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И Л А :

18 серпня 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ФГ «Адмірал-Агро» про визнання договору оренди недійсним.

У позові позивачка вказувала , що 01 грудня 2008 року між нею та ФГ «Адмірал-Агро» було укладено договір оренди, належної їй на праві власності земельної ділянки.

Посилаючись на те, що у п.2 даного договору невірно зазначено загальний розмір земельної ділянки 17.84 га замість 18.04 га; у п. 3 договору - нормативно грошова оцінка вказано - 59419 грн.18 коп., тоді як станом на 2009 рік вона складала 194 516 грн.21 коп.; у п.5 договору «Орендна плата» - розмір орендної плати вказано - 3% від вартості землі по державному акту, тоді як такої інформації державний акт не містить, в порушення ст.15 Закону України «Про оренду землі» договір не містить такої істотної умови, як об'єкт оренди( місце розташування земельної ділянки), не долучено план або схему земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі, а також те, що ні договір оренди, ні акт приймання - передачі земельної ділянки вона не підписувала, позивачка просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки .

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність рішення суду, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод і інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 на праві власності належить:

- на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 059173, виданого Арбузинською районною державною адміністрацією 20 травня 2004 року земельна ділянка загальною площею 8.98 га, яка складається із ділянки НОМЕР_1 площею 7.81 га з кадастровим номером 4620383000:06:048:0006 і ділянки НОМЕР_2 площею 1.17 га з кадастровим номером 4620383000:05:009:0032;

- на підставі державного акту на земельну ділянку серії ЯГ №600457, виданого цією ж адміністрацією 30 березня 2007 року земельна ділянка загальною площею 9.06 га та складається із двох земельних ділянок з кадастровими номерами 4820383000:06:048:0007 та 4820383000:05:009:0033.

Вказані земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області ( а.с.5.6).

01 грудня 2008 року між ФГ «Адмірал-Агро» (орендарем) та ОСОБА_5 укладено договір оренди належних їй на праві власності земельних ділянок площею 17.84 га строком на 10 років (а.с.40-41,63).

Цього ж дня підписано акт приймання - передачі земельних ділянок загальною площею 17.84 га ( а.с.63).

03 грудня 2008 року договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії №5 ДП « Центр державного земельного кадастру» за реєстровим № 040800500104.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» .

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення спірного договору оренди, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка діяла на час укладання договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» набирає чинності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на час укладання договору, істотними умовами договору оренди землі визначено: об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» .

Звертаючись до суду з даним позовом , позивачка вказувала на відсутність у договорі такої істотної умови як об'єкт оренди( місце розташування земельної ділянки).

В той же час, як вбачається із тексту договору оренди землі від 01 грудня 2008 року, зокрема п.1, 2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Рябоконівської сільської ради. Площа земельної ділянки - 17.84 га. До договору оренди землі, який було надано на реєстрацію додано копію державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , яка містить план-схему належної їй земельної ділянки, зазначено межі цієї земельної ділянки та місце її розташування.

А тому не можна вважати, що сторонами не була погоджена така істотна умова договору як об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Також, позивачка у позові посилалася на те, що за вказаних у договорі умовах не можливо визначити розмір орендної плати у розмірі 3% від вартості земакту, тоді як в державному акті вартість земельних ділянок не зазначена.

Пунктами 9,10,11,15 договору оренди сторони передбачили орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від вартості земакту, яка підлягає індексації, згідно діючого законодавства, строки її внесення та порядок її перегляду.

Суд першої інстанції з урахуванням зібраних у справі доказів, а саме розрахунку орендної плати за 2009-2013 рр., витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2009-2013 рр., видатковими касовими ордерами про отримання позивачкою орендної плати з 2009 по 2013 рр., дійшов вірного висновку про відсутність порушення вказаними умовами договору права позивачки на отримання орендної плати ( а.с.106-132).

Як вбачається із матеріалів справи, до примірників договору оренди, які знаходяться і у відповідача, і у відділу Держкомзему долучено акт приймання-передачі земельних ділянок від 01 грудня 2008 року, акт встановлення меж земельної ділянки від 01 грудня 2008 року, акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та кадастрові плани на ці земельні ділянки.

Відсутність установленої ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» у договорі оренди його невід'ємної частини - план або схема земельної ділянки - не є підставою для визнання указаного договору недійсним відповідно до ч.2 ст.15 цього Закону.

Крім того, межі земельних ділянок позивачки в натурі ( на місцевості) та їх схеми визначені у державних актах на право власності на земельні ділянки, копії яких додано до договору оренди.

Перевіривши матеріали справи й доводи позивача та з врахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25 грудня 2013 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність й необґрунтованість заявлених вимог, оскільки факту порушення в розумінні вимог ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України законних прав орендодавця у зв'язку із укладенням спірного договору оренди судом не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність таких істотних умов договору, як умова про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки;

орендна плата із зазначенням її індексації, форм платежу, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови збереження стану об'єкту оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки є не обґрунтованими, оскільки не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

В той же час, як вбачається із тексту договору оренди, який знаходиться у відповідача та у відділі Держкомзему ( а.с.40-41,58-60), який відповідно до висновку судової-почеркознавчої експертизи Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ № 1957 від 12 лютого 2014 року підписано ОСОБА_5.( а.с. 90-92) він містить такі істотні умови, як орендна плата із зазначенням її індексації, форм платежу, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату ( п.п.9-15); цільове призначення земельної ділянки ( п.18,); умови збереження стану об'єкту оренди( п.19); умови повернення земельної ділянки орендодавцеві( п.23-27); хоча із подвійним тлумаченням, але вказано такі істотні умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини ( п.34); існуючі обмеження ( обтяження) щодо використання земельної ділянки ( п.п.28,29).

У договорі не зазначено лише умови щодо передачі земельних ділянок у заставу чи внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок.

Між тим, підписавши оспорюваний договір у викладеній редакції, з часу укладання цього договору, позивачка не зверталася до відповідача з відповідними заявами щодо уточнення подвійного тлумачення спірних пунктів договору, внесення змін та включення такої умови, як передача земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Отже, даний договір містить істотні умови, передбачені Законом України «Про оренду землі», а пункти на які посилається представник позивачки в апеляційній скарзі, можуть бути уточнені у позасудовому порядку.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідач використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням жодними доказами у відповідності до вимог ст.ст.58-60 ЦПК України не підтверджується, а тому є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що позивачка не отримала орендну плату за 2013 рік не можуть бути підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, а може свідчити лише про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та має інші правові наслідки. В той же час вказані обставини спростовуються матеріалами справи, а саме: видатковим касовим ордером №213 від 23 липня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_5 отримала орендну плату за 2013 рік особисто ( а.с. 128).

Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду, то апеляційну скаргу представника позивача, в межах її доводів, слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: