Постанова

від 25.09.2014 по справі 819/2002/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2002/14-a

"25" вересня 2014 р.

м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі Дудар М.В.

за участю:

представника позивача - Мухи Ю.М.;

представника відповідача - Швеця С.П., Ямборко І.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Веда Плюс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, надалі позивач, звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Веда Плюс", надалі відповідач, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням зменшених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не сплатив адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі 15524,55 грн., а також пені в розмірі 931,50 грн. Крім того відповідач не виконав вимог ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в 2013 році не інформував центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримала, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача зменшені позовні вимоги визнали.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з даними наданого акту перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області за 2013р., середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за рік складає 22 особи, тобто відповідно до ч.1 ст.19 Закону, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить: 1. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано, виходячи із даних вказаних у акті перевірки. Середньорічна заробітна плата становить 15525 грн.

Статтею 18 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон №875-ХІІ), встановлено, що підприємства, поміж іншого, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З аналізу положень ст.ст. 18, 18-1, 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 150 днів, він повинен сплатити пеню в розмірі 931,50 грн. (15525*0,04*150).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому суд повинен враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини, як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд вважає, що за сукупністю наведених обставин у діях відповідача наявний склад правопорушення, оскільки роботодавець не вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідна для організації працевлаштування інвалідів, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, а тому застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 16456,05 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 128, 137, 158, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда плюс" (с. Галущинці, Підволочиського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31273690) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівадміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 16456 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 05 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 29.09.2014 року

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна:

Суддя Баранюк А.З.