Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/14887/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14887/14 18.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Делта-2001»

Про стягнення 7 979,09 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Машковська О.А. представник за довіреністю № 84 від 03.02.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київстар» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делта-2001» (далі - відповідач) про стягнення 7 979,09 грн., а саме: 6 940,78 грн. - основного боргу, 204,80 грн. - 3% річних та 833,51 грн. - збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату наданих позивачем послуг мобільного зв'язку, що зумовило виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.14. порушено провадження у справі № 910/14887/14 та призначено її до розгляду на 02.09.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 02.09.14. представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 21.07.14., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 18.09.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 18.09.14. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/14887/14.

В судовому засіданні 18.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.04. між Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Київстар», що підтверджується протоколом № 53 позачергових загальних зборів акціонері ввід 14.03.11.) (далі - Оператор) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Угоду № б/н про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (далі - Угода), відповідно до умов якої (п. 2) Оператор надає Абоненту послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а Абонент користується вищенаведеними послугами та своєчасно оплачує їх вартість Оператору на умовах, викладених в Угоді.

Строк дії Угоди сторонами погоджено п. 6.1 з моменту її підписання (26.01.04.) та укладається сторонами на невизначений строк. В разі наміру Абонента припинити для себе дію Угоди, він зобов'язаний письмово повідомити Оператора за п'ять днів до моменту припинення.

Згідно з п. п. 3.1.1, 3.1.4 Угоди Абонент має право користуватися замовленими послугами в мережі Оператора в Україні, а також в країнах, з операторами яких Оператором укладені угоди щодо роумінгу. Абонент має право змінювати набір послуг, запропонованих Оператором, при заповненні відповідної заяви в центрі обслуговування абонентів та сплаті, в разі необхідності додаткового платежу згідно з діючим тарифним планом.

Згідно із Замовленням № 949690 до Угоди, базовими послугами обслуговування за номером + 380674461075 є «Безлімітний».

За твердженням позивача, згодом відповідач 01.03.12. за допомогою системи ІVR змінив свій тарифний план на «Зручний».

У відповідності до п. 3.2.1 Договору Абонент зобов'язався своєчасно сплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку Оператора згідно з діючими Тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати щомісячну абонентську платню.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату наданих позивачем послуг мобільного зв'язку за Угодою.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договори є договорами про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання цих послуг є укладення договору між оператором телекомунікації і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно зі ст. 68 цього ж Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Обов'язок споживача своєчасно сплачувати отримані телекомунікаційні послуги встановлений ст. 33 Закону України «Про телекомунікації».

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 зазначеної статті, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Судом встановлено, що станом на 01.06.13. на особовому рахунку відповідача був залишок коштів в сумі 768,72 грн. Послуги зв'язку щ червні 2013 року з урахуванням нарахованої позивачем абонентської плати надані суму 8 707,50 грн. Протягом червня 2013 року відповідачем на особовий рахунок № 949690 було сплачено 998,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 6 940,78 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 940,78 грн. заборгованості за надані послуги.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 204,80 грн. - 3% річних та 833,51 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 204,80 грн., розмір збитків від інфляції складає 833,51 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції не оспорено.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делта-2001» (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, б. 14-А; ідентифікаційний код 31515105) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, б. 51; ідентифікаційний код 21673832) 6 940 (шість тисяч дев'ятсот сорок) грн. 78 коп. - основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 80 коп. - 3% річних, 833 (вісімсот тридцять три) грн. 51 коп. - збитків від інфляції, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять) сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко