Рішення

від 17.09.2014 по справі 910/15276/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15276/14 17.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Евроспіріт" простягнення 41 672,27 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Войцех В.І. - представник від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Евроспіріт" основного боргу у розмірі 26339,30 грн, пені у розмірі 1750,24 грн, 3% річних у розмірі 331,95 грн, штрафу у розмірі 10366,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 2884,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15276/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом листопада 2013 року - березня 2014 року товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про призначення розгляду справи направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою та за поштовою адресою. Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції від 07.08.2014, яке міститься в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

01.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Евроспіріт" (покупець, відповідач) підписано договір № 1/1 постачання товару (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю продукцію (далі - продукція, товар), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах даного Договору.

З листопада 2013 року по березень 2014 року згідно видаткових накладних № 10506 від 19.11.2013 на суму 2086,000 грн, № 10731 від 26.11.2013 на суму 5215,00 грн, № 10947 від 04.12.2013 на суму 9387,00 грн, № 11662 від 25.12.2013 на суму 17135,00 грн, № 299 від 15.01.2014 на суму 2980,00 грн, № 525 від 24.01.2014 на суму 4470,00 грн, № 922 від 06.02.2014 на суму 10430,00 грн, № 1323 від 19.02.2014 на суму 8195,00 грн, № 1538 від 28.02.2014 на суму 3725,00 грн, № 1778 від 06.03.2014 на суму 1490,00 грн, № 1969 від 14.03.2014 на суму 626,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Віста" (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Евроспіріт" (відповідач) товар на загальну суму 65739,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представника на зазначених накладних, та довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Отриманий від позивача товар відповідачем оплачено частково, перераховано 39399,70 грн (належним чином засвідчені копії банківських виписок містяться в матеріалах справи), несплаченою залишилась сума у розмірі 26339,30 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010, та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 9.3 Договору визначено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено автоматичного поновлення строку його дії.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами вносились зміни до договору в частині продовження строку дії договору № 1/1 постачання товару від 01.01.2010 чи можливості його автоматичної пролонгації на наступні періоди за умови відсутності заперечень сторін.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на відносини щодо поставки товару за період листопада 2013 року по березень 2014 року згідно вищезазначених видаткових накладних не розповсюджуються умови договору № 1/1 постачання товару від 01.01.2010, оскільки договір № 1/1 від 01.01.2010 припинив свою дію 31.12.2010, іншого позивачем не доведено.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини(ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Тому, в даному випадку, вчинення сторонами правочину щодо поставки товару у період з листопада 2013 року по березень 2014 року підтверджується вищезазначеними видатковими накладними, за якими позивачем передано, а відповідачем отримано товар.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку із невиконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.06.2014, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 26339,30 грн.

Направлення вказаної претензії на адреси відповідача підтверджується описами вкладення до цінного листа від 16.06.2014 та чеками поштової установи № 9448, № 9449 від 16.06.2014, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 65739,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача про отримання товару, довіреностями відповідача на отримання товару.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав не в повному, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 26339,30 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати отриманого від позивача за видатковими накладними товару та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 26339,30 грн, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 26339,30 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, посилаючись на п. 5.2 та п. 5.3 Договору, також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1750,24 грн, штрафу у розмірі 10366,57 грн.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки судом встановлено, що на відносини щодо поставки товару за період листопада 2013 року по березень 2014 року згідно видаткових накладних не розповсюджуються умови договору № 1/1 постачання товару від 01.01.2010, а умовами підписаних між позивачем та відповідачем видаткових накладних не встановлено відповідальності будь-якої зі сторін зобов'язання у вигляді сплати неустойки (пені, штрафу) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1750,24 грн та штрафу у розмірі 10366,57 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 331,95 грн, та інфляційних втрат у розмірі 2884,21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом в межах періоду, визначеного позивачем, та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Евроспіріт" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, ідентифікаційний код 25278759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Леніна, 31, ідентифікаційний код 13734034) основний борг у розмірі 26339 (двадцять шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн 30 коп., 3% річних у розмірі 331 (триста тридцять одна) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 21 коп. та судовий збір у розмірі 1295 (одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) грн 71 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.09.2014

Суддя Ю.М. Смирнова