Рішення

від 23.09.2014 по справі 908/2358/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/81/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 Справа № 908/2358/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2358/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" м. Запоріжжя

про стягнення 44238,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2014 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 23.09.2014 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" про стягнення заборгованості в сумі 43723,72 грн., інфляційних витрат в сумі 453,85 грн. та трьох процентів річних в сумі 61,09 грн. за договором на реалізацію продукції № 1650 від 15.12.2009 року.

28.07.2014 року на адресу суду від позивача у справі надійшло правове обґрунтування позову згідно ст. 22 ГПК України, в якому останній зазначає, що відповідно до умов укладеного з відповідачем договору № 1650 від 15.12.2009 року добросовісно виконував свої зобов'язання, здійснюючи поставку замовленого відповідачем товару за видатковими накладними. Натомість, відповідач в порушення умов п. 1.1. договору, отримавши замовлений асортимент товару, не виконав свій обов'язок з його оплати. Разом з тим, позивач вказує, що оскільки сторони не заявляли письмово про припинення дії договору, згідно з п. 7.2. договору він вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожний наступний рік, тому сторони не були позбавлені своїх зобов'язань згідно умов договору. Також зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача вимогу про погашення боргу та акт взаєморозрахунків, однак вказана вимога залишена відповідачем без уваги, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися за захистом порушених прав до суду з даним позовом.

26.08.2014 року на адресу суду від позивача надійшов детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат із зазначенням періодів їх нарахування. Зокрема у вказаному розрахунку позивач зазначає, що інфляційні витрати в сумі 453,85 грн. та три проценти річних в сумі 61,09 грн. нараховані за період з 06.06.2014 року, а саме дати, на яку відповідач повинен був надати відповідь на вимогу позивача та погасити борг, по 24.06.2014 року, тобто дату підготовки позовної заяви до суду.

Безпосередньо в судовому засіданні 18.09.2014 року представник позивача надав суду додаткові пояснення до позовної заяви згідно ст. 22 ГПК України, в яких зазначає, що договір № 1650 від 15.12.2009 року, на підставі якого заявлені позовні вимоги, враховуючи відсутність письмових заяв сторін про його припинення, згідно з п. 7.2. є пролонгованим на тих самих умовах та чинним. Вказує, що за даним договором за період з 18 квітня 2013 року по 21 березня 2014 року у відповідача виник борг за поставлений товар в сумі 43723,72 грн., що підтверджується видатковими накладними. При цьому, позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору на юридичну та фактичну адреси відповідача направлялась претензія, яка була отримана останнім 03.06.2014 року за юридичною адресою та 06.06.2014 року за фактичною адресою. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції саме від дати отримання відповідачем претензії, тобто від 06.06.2014 року. Разом з тим, позивач в поясненнях зазначає, що згідно банківської виписки від 08.10.2013 року на суму 4974,54 грн. відповідач провів оплату за товар, втім згідно даної виписки відбулось повернення товару на суму 57,15 грн., тобто сума 57,15 грн. увійшла до складу сум, які зараховані до повернення товару. Поряд з цим, вказує, що сума 4974,54 грн. не впливає на суму боргу відповідача, а докази повернення товару на суму 57,15 грн. у позивача відсутні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Однак, 22.09.2014 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній просить у зв'язку з тим, що позивач та його представники територіально знаходяться в м. Києві та не мають можливості постійно їздити до м. Запоріжжя, прийняти справедливе рішення за відсутності свого представника, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач в поясненнях зазначає, що додана ним до позовної заяви банківська виписка від 08.10.2013 року на суму 4974,54 грн. є підтвердженням того, що відповідач не заперечує наявність між ним та позивачем договірних відносин, відповідно до яких відповідач зобов'язаний був сплачувати кошти за наданий товар (мед). Вказує, що банківська виписка жодним чином не впливає на суму позову, оскільки є лише доказом того, що відповідач визнає свої зобов'язання та проводив часткову оплату. Разом з тим, позивач стверджує, що при нарахуванні суми заборгованості ним часткова оплата по банківській виписці була врахована як часткове погашення боргу, а існуючий борг нараховувався виключно по реальній заборгованості, що підтверджується видатковими накладними, доданими до позову. Просить при прийнятті рішення не брати до уваги банківську виписку, у зв'язку з тим, що вона не підтверджує суму боргу, а є виключно доказом правовідносин між сторонами.

Представник відповідача у справі - Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву у справі не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.07.2014 року, яке підтверджує отримання останнім ухвали про порушення провадження у даній справі.

Позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.06.2014 року, за змістом якого вбачається, що місце знаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

При цьому, неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.12.2009 року між Закритим акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп України", далі Покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська медова група", далі Продавець, був укладений договір № 1650 (на реалізацію продукції), далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу - приймання товару від Продавця Покупцю (надалі іменовані - "накладні") та є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктами 1.2., 1.3. Договору встановлено, що поставка товару на склад Покупця здійснюється транспортом Продавця та за рахунок Продавця. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Асортимент та кількість товару зазначається у накладних, про що сторони домовилися у п. 2.1. Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору ціни на товар вказуються у накладних Продавця, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Покупець надає замовлення Продавцю на підставі Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій наведено ціни з ПДВ та /або націнки на товари, що поставляються за цим Договором, і яка складає невід'ємну частину цього Договору. В разі, якщо Продавець поставить товари за ціною вище ніж наведено у Специфікації, Покупець приймає товар за цінами, що наведені в узгодженій Сторонами Специфікації. Продавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів передати Покупцю всі необхідні документи згідно Специфікації узгодженій Сторонами (товаротранспортні накладні, коригувальні накладні, податкові накладні тощо).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 20 (двадцять) банківських днів з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання Продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують якість та відповідають установленим стандартам в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Умовами п. п. 3.3., 3.4. Договору визначено, що у разі зміни ціни на товар Продавець повинен сповістити про це Покупця у письмовій формі не менш як за 30 (тридцять) банківських днів до введення у дію нових цін та переукласти Специфікацію. Покупець має право відмовитись від прийняття нових цін та припинити дію цього Договору з моменту введення нових цін у дію. Продавець зобов'язаний реалізовувати товар, за цінами та іншими умовами, визначеними цим Договором, в усі магазини Покупця в Україні.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору поставка товару Продавцем Покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку Покупця, які узгоджуються з Продавцем. Замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється Продавцеві по телефону, факсом, поштою, електронною поштою або через представника Продавця. Підтвердженням направлення Продавцеві замовлення на поставку Покупця по факсу є звіт про передачу факсового повідомлення (TX REPORT), що автоматично роздруковується факсом Покупця, з позитивним результатом передачі (RESULT OK). Підтвердженням направлення Продавцеві замовлення на поставку Покупця електронною поштою є автоматичний звіт про отримання відісланих замовлень на поставку.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Продавець має право вимагати, а Покупець повинен повернути неоплачений товар протягом десяти днів з моменту отримання письмової вимоги.

Згідно з п. 5.2. Договору у разі неповернення товару Продавцю згідно з п. 4.3. Договору, Покупець повинен протягом дванадцяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Продавця оплатити вартість неповернутого товару.

Розділом 7 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 10.01.2011 року. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, Договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Дія цього Договору може бути припинена за обопільною згодою Сторін, що має бути викладена у письмовому вигляді, скріплена підписами їх представників та печатками. Дія цього Договору може бути припинена за письмовою вимогою однієї із Сторін, заявленою не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення дії Договору за умови виконання Сторонами усіх своїх зобов'язань за цим Договором.

Враховуючи відсутність заяв сторін про припинення строку дії договору, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач у справі в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме: не здійснив оплату за поставлений товар у встановлені договором строки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 43723,72 грн., яку позивач і намагається стягнути. Крім того, зазначає, що відповідач неправомірно ігнорує підписання актів звірки взаєморозрахунків, направлених на його адресу.

Матеріали справи свідчать, що 16.03.2011 року між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація (Додаток № 2 до Договору) (том 1 а. с. 61), в якій наведено ціни з ПДВ та націнки на товари, що поставляються за договором, і яка відповідно до п. 3.1. Договору складає невід'ємну частиною цього договору.

Так, на підставі замовлень відповідача на поставку товару на виконання умов договору позивач в період з 18.04.2013 року по 21.03.2014 року поставив відповідачу відповідно до видаткових накладних (наявні в матеріалах справи) у кількості 48 шт. товар на загальну суму 57751,80 грн., який отримано відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на вказаних накладних (том 1, а.с. 62 - 109).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений згідно договору товар 07.10.2013 року на загальну суму 4974,54 грн., що підтверджується завіреною копією банківської виписки по особовому рахунку позивача від 08.10.2013 року, завірена копія якої міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 121).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем було здійснено часткове повернення нереалізованого товару позивачу на загальну суму 13970,93 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі накладними повернення постачальнику (том 1 а.с. 110 - 120), зокрема:

- накладною № 583534 від 07.11.2013 року на суму з ПДВ 1223,10 грн.;

- накладною № 602936 від 25.04.2014 року на суму з ПДВ 169,51 грн.;

- накладною № 602948 від 25.04.2014 року на суму з ПДВ 1638,68 грн.;

- накладною № 602927 від 25.04.2014 року на суму з ПДВ 1923,14 грн.;

- накладною № 603598 від 28.04.2014 року на суму з ПДВ 2509,69 грн.;

- накладною № 603218 від 28.04.2014 року на суму з ПДВ 2192,53 грн.;

- накладною № 603767 від 28.04.2014 року на суму з ПДВ 634,08 грн.;

- накладною № 603808 від 28.04.2014 року на суму з ПДВ 1370,16 грн.;

- накладною № 602956 від 07.05.2014 року на суму з ПДВ 205,32 грн.;

- накладною № 604698 від 07.05.2014 року на суму з ПДВ 285,60 грн.;

- накладною № 602978 від 07.05.2014 року на суму з ПДВ 1819,12 грн.

Таким чином, позивач намагається стягнути з відповідача борг в сумі 43723,72 грн. за поставлений за договором товар.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України намагається стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 06.06.2014 року по 24.06.2014 року в сумі 61,09 грн. та інфляційні втрати за період з 06.06.2014 року по 24.06.2014 року в сумі 453,85 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору купівлі-продажу та договору поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 655, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одночасно, згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору. При цьому в матеріалах справі відсутні відомості щодо претензій Покупця відносно неякісного, простроченого або пошкодженого Товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного між сторонами у справі договору встановлений строк оплати для покупця за отриманий товар, зокрема в п. 3.2. договору, а саме не пізніше 20 банківських днів з дня реалізації кожної партії переданого товару. Отже, з умов вказаного пункту договору вбачається, що строк оплати кожної партії товару пов'язаний з днем її реалізації.

Фактичні обставини справи свідчать, що залишки нереалізованого відповідачем товару на загальну суму 13970,93 грн. позивач забрав, що підтверджується підписаними сторонами у справі накладними на повернення товару постачальнику, які містяться в матеріалах справи (том 1 а. с. 110 - 120).

Разом з тим, частина товару, поставленого позивачем в період з квітня 2013 року по березень 2014 року, яка прийнята відповідачем за видатковими накладними та не поверталася позивачу, що свідчить про його реалізацію, а тому строк її оплати в силу умов п. 3.2 договору настав.

При цьому докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар 07.10.2013 року на загальну суму 4974,54 грн., що підтверджується завіреною копією банківської виписки по особовому рахунку позивача від 08.10.2013 року з призначенням платежу «за ТНС згідно договору № 1650 від 15.12.2009». Відтак, оскільки вказана часткова оплата здійснена відповідачем в спірному періоді, за який позивач просить стягнути заборгованість в даній справі, а також призначенням платежу відповідач вказав оплату саме за договором № 1650 від 15.12.2009 року, який є підставою заявлених позивачем в даній справі вимог, вказана часткова оплата враховується в рахунок погашення заборгованості за заявлений до стягнення у позові період. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року у справі № 908/4091/13.

Таким чином, з врахуванням здійсненої часткової оплати сума заборгованості відповідача за поставлений за договором товар складає 38806,33 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі у встановлені договором строки не виконав.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що позивачем на фактичну та юридичну адресу відповідача була надіслана вимога № 10 від 30.05.2014 року в порядку ст. 6 ГПК України про погашення заборгованості за договором № 1650 від 15.12.2009 року, що підтверджується завіреними копіями опису вкладення від 29.05.2014 року, фіскального чеку № 5943 від 29.05.2014 року та фіскальних чеків від 30.05.2014 року № 6017, № 6018 (том 1 а.с. 20, 23). У вказаній вимозі позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України просив провести повний розрахунок за отриманий товар в сумі 43723,72 грн. протягом 7 календарних днів з моменту її отримання відповідачем. Зазначена вимога була отримана відповідачем за фактичною адресою 06.06.2014 року та за юридичною адресою 03.06.2014 року, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 16, 21). Втім вказана вимога залишена останнім без відповіді та виконання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт невиконання в повному обсязі з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, а саме не здійснення останнім оплати за отриманий товар, а наявність заборгованості в сумі 38806,33 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати за поставлений товар та часткового повернення товару. Відповідач доказів оплати боргу суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" про стягнення основного боргу за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі 38806,33 грн.

Стосовно пояснень позивача щодо позовних вимог, суд вважає зазначити наступне.

Пояснення позивача з приводу того, що здійснена відповідачем згідно банківської виписки від 08.10.2013 року часткова оплата за поставлений згідно договору товар в сумі 4974,54 грн. не впливає на суму позову, оскільки не підтверджує суму боргу, та прохання не враховувати її при прийнятті рішення у даній справі судом не приймаються з огляду на таке. По-перше, вказана часткова оплата була здійснена у спірному періоді, за який позивач намагається стягнути заборгованість з відповідача. Разом тим, доказів зарахування вказаної часткової оплати в рахунок оплати попередньої заборгованості позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України суду не надав. По-друге, кошти в сумі 4974,54 грн. були сплачені відповідачем на користь позивача згідно призначення платежу саме за договором № 1650 від 15.12.2009 року, який є підставою заявлених позивачем в даній справі вимог. З врахуванням викладеного, здійснена відповідачем часткова оплата в сумі 4974,54 грн. враховується в рахунок погашення заборгованості за заявлений до стягнення у позові період.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого за умовами договору товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних за загальний період з 06.06.2014 року по 24.06.2014 року в сумі 61,09 грн. та інфляційні втрати за період з 06.06.2014 року по 24.06.2014 року в сумі 453,85 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при зазначенні суми боргу, на яку нараховуються три проценти річних, у зв'язку з тим, що в розрахунку не врахована часткова оплата за товар, здійснена відповідачем 07.10.2013 року в сумі 4974,54 грн. Крім того, позивачем в розрахунку невірно визначена кількість днів прострочення. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані судом наступним чином: на заборгованість за поставлений згідно умов договору в період з квітня 2013 року по березень 2014 року товар в сумі 38806,33 грн., строк оплати якої в силу умов п. 3.2 договору вже настав:

- за період з 06.06.2014 року по 24.06.2014 року (19 днів прострочення) від суми 38806,33 грн. три проценти річних складають 60,60 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, сума трьох процентів річних за прострочення оплати поставленого товару становить 60,60 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 60,60 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Втім, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу в розмірі 43723,72 грн. за період з 06.06.2014 року по 24.06.2014 року, що складає менше місяця та суперечить поняттю індексу інфляції, викладеному у вищезазначеному пункті постанови Пленуму. Таким чином, розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, є необґрунтованим в повному обсязі.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 453,85 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.09.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 625, 629, 638, 639, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України", 69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3, код ЄДРПОУ 30725116, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група", 01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4, код ЄДРПОУ 36798766, основний борг в сумі 38806 (тридцять вісім тисяч вісімсот шість) грн. 33 коп., три проценти річних в сумі 60 (шістдесят) грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 15 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" щодо стягнення основного боргу в сумі 4917,39 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,49 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медова група" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп України" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 453,85 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 26.09.2014 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.