Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/14662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14662/14 18.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК-90»

Про стягнення 70 527,25 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кучкова Ю.В. представник за довіреністю № 91/2013/13/30-3 від 30.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК-90» (далі - відповідач) про стягнення 70 527,25 грн., а саме: 52 767,66 грн. - сума основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 11 783,28 грн. - сума основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1 119,63 грн. - 3% річних, 4 856,68 грн. - збитки від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання електричної енергії, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, нарахування 3 % річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.14. порушено провадження у справі № 910/14662/14 та призначено її до розгляду на 02.09.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.14. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 18.09.14.

В судовому засіданні 18.09.14. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14662/14.

В судовому засіданні 18.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.11. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) було укладено Договір № 41652 на постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в Додатку "Перелік об'єктів Споживача".

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.4 з на строк до 31.12.11. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, заяв про припинення Договору від сторін не надходило, а тому його було автоматично пролонговано до 31.12.12., 31.12.13., 31.12.14.,

Відповідно до п. 2.2.2 Договору Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно з п. п. 2.3.2, 2.3.3 Договору Споживач зобов'язався Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків "Перелік об'єктів Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу". Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Договір № 41652 на постачання електричної енергії від 28.12.11. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Положеннями п. 2 Додатку 2 «Порядок розрахунків» до Договору встановлено, що відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати., яка згідно п.2.1 цього Додатку 2 здійснюється до 20 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Згідно з п. 2.2 Додатку 2, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Згідно п. 5 Додатку 2, за даними акта про використану електричну енергію з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в Акті про приймання - передавання товарної продукції», «Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Відповідно до 7.1. Правил користування електричною енергією розрахунки споживачів з постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом здійснюються за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунки споживачів з постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом здійснюються за ціною та у порядку, встановленими договором. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися у відповідності до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 7.16 вказаних Правил у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж втрати електроенергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункових засобів обліку відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

Порядок визначення (розрахунковим шляхом) втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі. Розрахунок здійснюється у відповідності до методичних рекомендацій, які доводяться Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади.

У відповідності до Додатку № 6А до Договору - Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін передбачено, що ТП - 6361 перебуває на балансі відповідача.

А додатком № 7 до Договору вказано таблицю з паспортними та розрахунковими значеннями. Зокрема в колонці № 1 вищезазначеного додатку вказано місце встановлення приладів обліку - ТП 6361. В колонці № 10 вказано розмір втрат в трансформаторі по двом лічильникам по активній електричній енергії. В колонці № 11 вказано розмір втрат в трансформаторі по двом лічильникам по реактивній електричній енергії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем поставлено, а відповідачем було спожито енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього за період з 01.06.13. по 01.07.14. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію на суму 52 767,66 грн., та за період з 01.02.13. по 01.07.14. виникла заборгованість за використану реактивну електричну енергію на суму 11 783,28 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір пред'явленої до стягнення заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню у розмірі 64550,94 грн., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума за використану активну електричну енергію та реактивну електричну енергію за Договором.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 4 856,68 грн. та 1 119,63 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки від інфляції в сумі 4854,93 грн., 3% річних в розмірі 986,99 грн. В іншій частині в розмірі 132,64 грн. 3% річних та 1,75 збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК-90» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 26; ідентифікаційний код 35137518) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, код ЄДРПОУ 00131305; розрахунковий рахунок № 26038301201 в ГУ по місту Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 52 767 (п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 66 коп. - сума боргу за спожиту електричну енергію, 11 783 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 28 коп. - сума боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 99 коп. - 3% річних, 4 854 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 93 коп. - збитки від інфляції, 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко