Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/12474/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12474/14 15.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбуд-Інвест"

про стягнення 79 967,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марчук В.П. - представник за довіреністю № 229 від 02.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбуд-Інвест" про стягнення 79 967,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонбуд-Інвест" укладено договір №РЕ/К1/26/13 поставки товарів.

Позивачем поставлено та передано у власність відповідача товар на суму 137 068,59 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати здійснив частково в розмірі 83 088,31 грн.

У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 53 980,28 грн., пеню в розмірі 3 332,30 грн., штраф в розмірі 10 796,05 грн., 28% річних в розмірі 8 069,16 грн., 3 789,61 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/12457/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/12474/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року справу прийнято суддею Мудрим С.М. до свого провадження.

В судове засідання 23.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 25.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутих конвертів №01030 29980130 та 01030 29984828, 01030 29985735 з направленням ухвали про порушення провадження у справі, відкладенням та призначення до розгляду, вони повернулися в суд у зв'язку з тим , з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вулиця Воровського, будинок 12-А, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.06.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонбуд-Інвест" (покупець) укладено договір №РЕ/К1/26/13 поставки товарів.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому - товар), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 березня 2014 р., а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.7.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому - «накладні»). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.

Накладні мають силу протоколу узгодження звичайної/ринкової ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.7 договору, перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін підписані та скріплені їх печатками видаткові накладні на загальну суму 137 068,59 грн., а саме:

- № КЛ000001707 від 14.08.2013 року на суму 42 917,00 грн.;

- № КЛ000001708 від 14.08.2013 року на суму 3 387,30 грн.;

- № КЛ000002060 від 11.09.2013 року на суму 13 744,01 грн.;

- № КЛ000002087 від 13.09.2013 року на суму 23 040,00 грн.;

- № КЛ000002228 від 26.09.2013 року на суму 7 247,00 грн.;

- № КЛ000002249 від 27.09.2013 року на суму 11 598,80 грн.;

- № КЛ000002513 від 22.10.2013 року на суму 21 559,03 грн.;

- № КЛ000002514 від 22.10.2013 року на суму 13 575,45 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору, форма оплати: передоплата, в розмірі - відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється.. Решта суми;.протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Розрахунки, за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на і поточннй банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.

Проте, відповідачем здійснено платіж тільки в розмірі 10 000,00 грн. 23.01.2014 року.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість в розмірі 83 088,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №РЕ/К1/26/13 поставки товарів від 01.08.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 53 980,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 332,30 грн. та штраф в розмірі 10 796,05 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Абзацом 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Так, п.5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 3 332,30 грн. та штрафу в розмірі 10 796,05 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 789,61 грн. інфляційних втрат та 8 069,16 грн. - 28% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 3 789,61 грн. та 28% річних в розмірі 8 069,16 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбуд-Інвест" (04053, м. Київ, вулиця Воровського, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 34431128) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (48100, Тернопільська обл., місто Теребовля, вулиця Шевченка, будинок 171, код ЄДРПОУ 37961273) заборгованість в розмірі 53 980 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 28 коп., пеню в розмірі 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) грн. 30 коп., штраф в розмірі 10 796 (десять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 05 коп., 28% річних в розмірі 8 069 (вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 16 коп., індекс інфляції в розмірі 3 789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.09.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий