Рішення

від 23.09.2014 по справі 911/3851/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 911/3851/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Аква» про стягнення боргу,

Представники:

позивача : Толстоухова Н.С. (дов. № 1064 від 20.06.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Аква» про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 90/П-12 від 26.09.2012 та додатковими угодами до нього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 23.09.2014.

В судовому засіданні 23.09.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Суд зазначає, що в ухвалі суду про порушення провадження у справі у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю визначених законом можливостей у господарського суду, позивачу було запропоновано направити копію ухвали на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначеної ухвали. Так, позивачем було направлено копію ухвали на адресу відповідача та надано суду копію накладної GD375454105WW (міститься в матеріалах справи), що підтверджує факт направлення ухвали на юридичну адресу відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 23.09.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

26.09.2012 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Север-Аква» (агент) було укладено договір № 90/П-12. Крім того, сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, тож його умови цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Крім того, 18.06.2013 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Север-Аква» (сторона 2) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (сторона 3) було укладено додаткову угоду до договору № 90/П-12 від 26.09.2012 про заміну сторони у зобов'язанні, якою сторони замінили з 13.06.2013 сторону 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену в договорі. Сторони домовились, що заміна сторони за цією додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони 1 на сторону 3.

Пунктом 8.2. договору (з урахуванням внесених змін) встановлено, що договір діє до 31.12.2015.

Відповідно до п. 1.1. договору підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому, споживачем послуг підприємства є судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, підприємство зобов'язується за заявками агента у встановленому даним договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Підприємство зобов'язується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Згідно п. 2.2.1 договору агент зобов'язується своєчасно подавати на адресу підприємства заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, рух суден, надання інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ і надання послуг СРРС, в тому числі у зонах дії ПРРС "Іллічівськ", ПРРС "Южний", ПРРС "Одеса", які судно повинно проходити транзитом (додаток № 1 до цього договору) (далі за текстом заявка) і їх уточнення відповідно до правил та умов цього договору.

Агент зобов'язується робити своєчасну оплату відповідно до умов договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати у банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю (п. 2.2.3 договору).

Відповідно до п. 2.2.4 договору агент зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені цим договором.

Судом встановлено, що позивачем у березні 2014 року надавались послуги, визначені договором, що підтверджується заявкою відповідача, лоцманською квитанцією, що містяться в матеріалах справи. Для оплати наданих послуг у відповідності з умовами договору, позивачем виставлено рахунок СР-00276 від 04.03.2013 на суму 3982,42 грн.

Факт направлення рахунку підтверджується накладною № GD926287637WW, копія якої міститься в матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплатити їх вартість.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно п.п. 4.8 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 08.05.2013 № 292 (далі - Положення), із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону; лоцманський збір справляється й за лоцманське проведення, що здійснюється методом лідирування, а також у випадках, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним.

В силу п. 4.9 Положення, лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Як визначено п.4.10 Положення, лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг; у квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції; внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Як визначено ч. 2 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Під радіолокаційним обслуговуванням, за змістом ч. 3 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання; перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові по порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям; за межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.

Як визначено ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з п. 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340 (далі - Типове положення), служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Як визначено п. 2.1 статуту позивача, ДП «АМПУ» утворено, зокрема, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства.

Відповідно до п. 3.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291 (далі - Порядок), послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником; заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Згідно з п. 4.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2.2, 4.3 договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними в такому рахунку. Зобов'язання по оплаті вважається виконаним агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.

Так, оскільки вищезазначений рахунок був оплачений відповідачем лише частково, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 2820,00 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № NIC-52/177 від 18.09.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», відповідно до якої згідно рахунку СР-00276 від 04.03.2013 відповідачем було сплачено лише 1162,42 грн (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 2201 від 28.04.2014 в якій просив погасити існуючу заборгованість. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2820,00 грн боргу обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимим доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 118,97 грн пені.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що, у разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього договору, агент, за вимогою підприємства, несе перед останнім відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення.

Так, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 118,97 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Аква» (код ЄДРПОУ 38224634) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38727770) 2820,00 грн боргу, 118,97 грн пені, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 25.09.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз