Рішення

від 23.09.2014 по справі 906/975/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" вересня 2014 р. Справа № 906/975/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Зубченко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" в особі Житомирського філіалу ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (м. Житомир)

до Червоноармійської центральної районної лікарні (смт. Червоноармійськ Житомирська область)

про стягнення 28077,90 грн.

Спір вирішено у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 28077,90грн., з яких: 19166,80грн. - основна заборгованість, 6994,42грн. - пеня, 1341,68грн. - штраф, 575,00грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про зменшення позовних вимог від 17.09.2014р., відповідно до якої просить вважати загальний борг до стягнення 27826,99грн., з яких: 3599,36грн. - пеня, 1341,68грн. - штраф, 1438,30грн. - 3% річних, 2280,85грн. - інфляційні.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 27826,99грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.09.2014р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2011 року між Житомирською філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" (підрядник/позивач) та Червоноармійською центральною лікарнею (замовник/відповідач) укладений договір підряду № 82/11 на проведення проектних та пошукових робіт (а.с.14-15), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується здійснити розробку за завданням замовника проектної (або) іншої технічної документації та виконати пошукові роботи, а саме: Технічне заключення стану несучих конструкцій будівлі пральні з їдальнею та незавершеної будівництвом будівлі інфекційного відділення ЦРЛ в смт. Червоноармійськ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 даного договору термін виконання всієї роботи становить 60 днів після сплати авансу.

Згідно п. 2.1 договору №82/11 за виконану проектно-вишукувальну роботу замовник перераховує підряднику 32460,00 грн. згідно кошторисних розрахунків (калькуляцій), що додаються до договору.

Пункт 2.3 договору від 18.10.2011 передбачає, що до початку робіт замовник зобов'язується передати підряднику в повному обсязі вихідні дані та перерахувати протягом 7-ми днів після підписання договору аванс в розмірі 30% від загальної суми робіт, що складає 9738,00грн.

За даними позивача, дані кошти відповідачем сплачені 25.10.2011.

Остаточний розрахунок за виконану роботу проводиться не пізніше 7 днів після підписання акту передачі-приймання (п.2.5 Договору).

Тобто, до 29.12.2011 відповідач повинен був сплатити позивачу 22722,00грн. Однак, даний пункт договору відповідачем порушений. А саме, Червоноармійська ЦРЛ сплатила 25.04.2012 року лише 9938,00грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, про що свідчить акт здачі-приймання проектних та пошукових робіт від 22.12.2011р. за договором № 82/11 (а.с.19). Натомість, відповідач не провів остаточний розрахунок за виконану роботу на загальну суму 12784,00 грн.

19.12.2011 року між тими ж сторонами був укладений договір підряду №112/11 на проведення проектних та пошукових робіт (а.с.20-21), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується здійснити розробку за завданням замовника проектної (або) іншої технічної документації та (або) виконати пошукові роботи, а саме: будівлі поліклініки смт. Червоноармійськ - реконструкція під лікувальний корпус (кошторисна документація на додаткові роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.1.1 договору №112/11).

Роботи, передбачені даним Договором, ЖФ "НДІпроектреконструкція" виконав в повному обсязі, про що свідчить акт здачі-приймання проектних та пошукових робіт від 22.12.2011 за договором № 112/11 (а.с.23). За виконану роботу Червоноармійська ЦРЛ повинна була сплатити підряднику 4686,00 грн. не пізніше 7 днів після підписання акту передачі-приймання (п.2.1-2.4 договору від 19.12.2011).

Однак кошти відповідачем в сумі 4686,00 грн. не сплачені.

Відповідно до п. 5.3 вищезазначених договорів підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник та підрядник забезпечують проведення авторського нагляду за виконанням будівельних робіт на об'єкти, що здійснюється за окремим Договором між замовником та підрядником.

На виконання п.5.3 договорів підряду між сторонами 01.12.2011 року укладено договір №118/11 на ведення авторського нагляду (а.с.27), відповідно до якого ЖФ "НДІпроектреконструкція" приймає на себе виконання робіт з авторського нагляду за капітальним ремонтом дитячої консультації Червоноармійської ЦРЛ, а лікарня зобов'язується перерахувати підряднику за виконання даних робіт 1696,80 грн. Підставою для оплати є акт передачі-приймання.

Позивач виконав умови даного договору, про що свідчить акт здачі-приймання проектних та пошукових робіт від 22.12.2011 за договором № 118/11 (а.с.28). Однак, кошти в сумі 1696,80 грн. відповідачем не сплачені.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 19166,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.

16.07.2012р. та 13.03.2014 р. відповідачу направлялись листи-претензії про сплату боргу в добровільному порядку (а.с.30,34), які залишені без задоволення.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 3599,36грн. - пені, 1341,68грн. - штрафу, 1438,30грн. - 3% річних, 2280,85грн. - інфляційних.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 19166,80грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних, 3% річних та штрафних санкцій, господарський суд враховує наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4 договору підряду №82/11 від 18.10.2011р., п.4.3 договору підряду №112/11 від 19.12.2011р. та п.6 договору №118/11 від 01.12.2011р. визначено, що при порушенні термінів остаточного розрахунку замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої вартості робіт по договору за кожний день затримки оплати, за прострочення оплати понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 3599,36грн., 1341,68грн., 1438,30грн. та 2280,85грн. (а.с.60).

Розрахунок штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань обґрунтований, відповідає чинному законодавству.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт, зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування пені за період з 01.01.2012р. по 01.07.2012р. на суму боргу 19166,80грн., що розмір якої становить 1450,86грн.

Однак, позивачем період нарахування пені визначений всупереч вимогам вказаного закону з 01.072013 по 01.07.2014, що виходить за межі періоду, за який слід нараховувати пеню.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19166,80грн. - основного боргу, 1341,68грн. - штрафу, 1438,30грн. - 3% річних та 2280,85грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Червоноармійської центральної районної лікарні (12200, Житомирська область, смт. Червоноармійськ, вул. Леніна, 36, код 01991949)

- на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" в особі Житомирського філіалу Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (10008, м. Житомир, вул.1-го Травня, 20, код 13568274) - 24227,63грн., з яких: 19166,80грн. - основний борг, 1341,68грн. - штраф, 1438,30грн. - 3 % річних, 2280,85грн. - інфляційні, а також 1590,77грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26 вересня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)