Рішення

від 17.09.2014 по справі 910/15842/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15842/14 17.09.14

За позовомКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 2) Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тест» простягнення 40 777,20 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

прокурорПантюхов О.В. від позивача-1 Іваненко М.В. - представник від позивача-2Іваненко М.В. - представник від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» про стягнення 40 777,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15842/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору № 9984 на виготовлення проектної продукції від 17.02.2012 в частині компенсації додаткових витрат позивача-2 у розмірі 40000,00 грн, у зв'язку з чим , у зв'язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї 3% річних.

Представники позивачів в судове засідання з'явились, поданий прокурором позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 84, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 між Відкритим акціонерним товариством «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (найменування якого було змінено на Приватне акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок») (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тест» (замовник) підписано договір № 9984 на виготовлення проектної продукції (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на виконання проектно-вишукувальних робіт по об'єкту: «будівництво базових станцій бездротової мережі передачі даних до телекомунікаційної мережі ТОВ «Укртехпромлізинг» на ділянці Полтава - станція Донецьк».

Позивачем виконано роботи передбачені Договором, що підтверджується актами №18 та №37 здачі-прийняття проектної продукції по договору № 9984 від 17.02.2012.

В подальшому, 24.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тест» підписано Додаткову угоду №2 до Договору.

Згідно з п. 3 вказаної Додаткової угоди додаткові витрати виконавця, які підлягають компенсації з боку замовника становлять 40000,00 грн.

Замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця 40000,00 грн в якості компенсації додаткових витрат по Договору (п. 4 Додаткової угоди №2 до Договору).

Пунктом 5 Додаткової угоди №2 до Договору визначено порядок проведення розрахунків: рівними частинами протягом 12 місяців, починаючи з травня 2013 року. Кінцевий строк кожного платежу - останній робочий день місяця.

Таким чином, кінцевий строк погашення суми додаткових витрат становив 31.05.2014.

Як зазначає прокурор у позові та підтверджується поясненнями позивача, відповідачем не було оплачено додаткових витрат у розмірі 40000,00 грн, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості з додаткових витрат у розмірі 40000,00 грн за Додатковою угодою №2 від 24.04.2013 до Договору № 9984 від 17.02.2012 відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40000,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Прокурор також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 777,20 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати додаткових витрат встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком прокурора перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 84, ідентифікаційний код 31036236) на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 01168185) заборгованість у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) грн 20 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 84, ідентифікаційний код 31036236) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.09.2014

Суддя Ю.М. Смирнова