Рішення

від 29.09.2014 по справі 925/1320/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 925/1320/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Дегтярь Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Чорнай В.В. - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Торговий Дім Лівс"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 588 815 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 429 348 грн. 00 коп. заборгованості за Договорами поставки № ДГ-007/12 від 18.10.2011 року та № ДГ-007/13 від 01.01.2013 року.

25 вересня 2014 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача ще 84 721,49 грн. пені, 15 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 74 709,99 грн., а всього 588 815 грн. заборгованості. У розрахунку до заяви сума основного боргу визначена в розмірі 429 384 грн .

У судовому засіданні 21.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Також представник позивача підтримав заяву від 24.09.2014 року № б/н про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 588 815 грн. 00 коп. заборгованості за Договорами поставки № ДГ-007/12 від 18.10.2011 року та № ДГ-007/13 від 01.01.2013 року, з яких: 429 384,00 грн . основної заборгованості, 84 721,49 грн. пені, 15 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 74 709,99 грн.

Відповідач проти позову не заперечувала, відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подала, її представник в засідання не з'явився, хоча відповідач була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, що не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного:

18 жовтня 2011 року між приватним підприємством "Торговий Дім Лівс" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір поставки № ДГ- 007/12 (далі - Договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання виготовити та передати в погоджені строки меблі (далі - Товар), ціна, кількість, асортимент якого вказані в товарно-транспортних або видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. Договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними в момент їх підписання (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пунктів 5.1.-5.2. договору суму договору становить загальна вартість поставок за рік згідно накладним; оплата товару проводиться покупцем на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою в касу підприємства в день підписання накладної.

01 січня 2013 року приватне підприємство "Торговий Дім Лівс" (Постачальник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Покупець) уклали договір поставки № ДГ- 007/13 (далі - Договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання виготовити та передати в погоджені строки меблі (далі - Товар), ціна, кількість, асортимент якого вказані в товарно-транспортних або видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. Договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними в момент їх підписання (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пунктів 5.1.-5.2. договору суму договору становить загальна вартість поставок за рік згідно накладним; оплата товару проводиться покупцем на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою в касу підприємства в день підписання накладної.

Згідно видаткових накладних: № РН-000564м від 10.10.2012 року на суму 57 924,00 грн., № РН-000575м від 15.10.2012 року на суму 6 702,00 грн., № РН-000608м від 23.10.2012 року на суму 1 914,00 грн., № РН-000706м від 29.11.2012 року на суму 4 164,00 грн., № РН-000341м від 31.05.2013 року на суму 58 686,00 грн., № РН-000342м від 31.05.2013 року на суму 51 624,00 грн., № РН-000343м від 31.05.2013 року на суму 55 104,00 грн., № РН-000344м від 31.05.2013 року на суму 55 554,00 грн., № РН-000178м від 24.03.2014 року на суму 40 290,00 грн., № РН-000179м від 24.03.2014 року на суму 47 844,00 грн., № РН-000180к від 24.03.2014 року на суму 30 096,00 грн., № РН-000181м від 24.03.2014 року на суму 19 446,00 грн. року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 429 348,00 грн .

Сторони підписала Акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.06.2014 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 429 348,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар складає 429 348 грн. 00 коп . Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищевказаними Договорами, видатковими накладними, актом звірки взаємних розрахунків та відповідачем не оспорюються.

Розрахунок позивача суми основного боргу в розмірі 429 384 грн . є помилковим. Вартість переданого відповідачу товару становить 429 348 грн. 00 коп. Відповідно невірно позивач визначив і остаточну суму заборгованості.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, підлягає задоволенню вимога щодо стягнення основного боргу в розмірі 429 348 грн. 00 коп.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 8.3. Договору ДГ-007/12 та пунктом 6.3. Договору ДГ-007/13 за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі за 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості.

Позивач вказав, що граничний розмір пені встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в якому вказано, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував відповідачу 84 721 грн. 49 коп. пені у розмірі подвійної обліковою ставкою Національного банку України за несвоєчасну оплату поставленого товару за період з 10.10.2012 року по 24.09.2014 року. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано. У обох Договорах вказано, що нарахування пені відбувається до моменту повного погашення заборгованості, тобто Договорами передбачено інші умови нарахування пені.

Розрахунок пені позивачем зроблено вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача 84 721 грн. 49 коп . підлягає до задоволення.

Позивач просить стягнути з відповідача 15% річних за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 8.5. Договору ДГ-007/12 та пункту 6.5. Договору ДГ-007/13, згідно з якими в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.

Розрахунок заявленої суми 15% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 74 709 грн. 99 коп . позивачем визначено вірно.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 429 384 грн. 00 коп. основного боргу, пені 84 721 грн. 49 коп., 15% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 74 709 грн. 99 коп. У решті позову - в тій частині основного боргу, яку позивач невірно обрахував у заяві про збільшення позовних вимог, необхідно відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 11 775 грн. 59 коп. Зайво сплачений судовий збір у розмірі 0, 71 грн. необхідно повернути позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (20700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Торговий Дім Лівс" (поштова адреса: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Одеська, буд. 2, р/р 26000348986 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32365001) - 429 348 грн. 00 коп. основної заборгованості, 84 721 грн. 49 коп. пені, 15% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 74 709 грн. 99 коп. та 11 775 грн. 59 коп. судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Повернути приватному підприємству "Торговий Дім Лівс" (поштова адреса: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Одеська, буд. 2, р/р 26000348986 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32365001) зайво сплачений судовий збір у розмірі 0 грн. 71 (сімдесят одна) коп. по платіжному дорученню №871 від 24 вересня 2014 року (оригінал платіжного доручення залишається в справі).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 30 вересня 2014 року.

Суддя В.В. Потапенко