Рішення

від 23.09.2014 по справі 922/2872/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р.Справа № 922/2872/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ЛАЛ-Сєвєр", м. Сєверодонецьк до Публічного акціонерного товариства "Реал-банк" м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

Представник позивача - Шаповалова В.М., дов. від 11.07.2014 року.

Представник відповідача - Кабанова М.В., дов. № 63 від 19.06.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ЛАЛ-Сєвєр", м. Сєвєродонецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Реал-банк", м. Харків, в якому просить суд зобов"язати відповідача, у відповідності до умов договору № 3490/БТ банківських рахунків суб"єкта господарювання від 26.11.2013р., виконати платіжне доручення №21 від 17.04.2014р., надане позивачем ПП "ЛАЛ-Сєвєр". Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 14 липня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.08.2014р. об 11:45 год.

У судових засіданнях 11.08.2014р., 03.09.2014р. оголошувалась перерва, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2014р. продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку до 26.09.2014р.

У призначеному судовому засіданні 23.09.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.09.2014р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 23.09.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26.11.2013 року між Приватним підприємством "ЛАЛ-Сєвєр" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Реал Банк" (відповідач) укладено договір банківських рахунків суб'єкта господарювання № 3490/БТ (далі - договір).

За цим договором банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній та іноземній валютах, для зберігання коштів клієнта і зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта за рахунками, відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил та умов цього договору, а клієнт зобов'язується здійснити оплату наданих банком послуг, здійснювати операції за рахунком відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил та мов цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору, розрахунково-касові документи банк приймає та виконує в день їх надходження за умови, що вони були надані в період операційного часу та оформлені у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідно до п. 2.6 договору, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках та в порядку, передбаченому законодавством України.

17 квітня 2014 року позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 21 про перерахування з рахунку позивача (клієнта) на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 100966,00 грн. з призначенням платежу: оплата за послуги згідно договору № 15/04 від 14.04.2014 року, без ПДВ.

Підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду стало повернення відповідачем без виконання зазначеного платіжного доручення з посиланням на п. 1 ч. 5. ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач повідомив позивача, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 109 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Реал-банк" до категорії неплатоспроможних" з 03.03.2014 року в ПАТ "Реал Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, та зазначив, що ПП "ЛАЛ-Сєвєр", як юридична особа є кредитором ПАТ "Реал Банк", а тому останній не може перерахувати суму коштів в розмірі 100966,00 грн., що знаходиться на банківському рахунку ПП "ЛАЛ-Сєвєр".

Враховуючи викладені обставини, Приватне підприємство "ЛАЛ-Сєвєр" звернулось до господарського суду з вимогою до відповідача про виконання платіжного доручення №21 від 17.04.2014р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до п. 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Пунктом 1.30. Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" визначено поняття платіжне доручення. Зокрема платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи.

Згідно п. 8.1. ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Аналогічні вимоги встановлені п. 2.4. укладеного між сторонами договору банківського рахунку, яким встановлено обов'язок банку виконувати належним чином розрахункові документи клієнта протягом операційного часу.

Частина 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язань на вимогу однієї із сторін допускається у випадках встановлених договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема: припинення зобов'язань внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Щодо доводів апелянта про неможливість виконання вимог позивача у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації, а в наступному і ліквідаційної процедури, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України складає Конституція України, Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, а інші закони України, котрі приймаються у відповідності з Конституцією України та цим Кодексом, є актами цивільного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин було розпочато процедуру виведення банку (відповідача) з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 р. №10.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Тобто, обмеження виплат банком під час провадження тимчасової адміністрації не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", клієнт банку -будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що під час провадження тимчасової адміністрації у банку не було підстав відмовляти у виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку, у зв'язку з чим обов'язок відповідача перерахувати з рахунку позивача грошові кошти виник у відповідача після подання, 17.04.2014р. позивачем платіжного доручення № 21 від 17.04.2014р. Крім того, перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача - є поточною операцією тимчасового адміністратора банку, та позивач в даних правовідносинах був не кредитором банку, а його клієнтом, а тому, на вказану вимогу про перерахування грошових коштів, ніякі обмеження не поширюються.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ч. 1 ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Кошти, розміщені позивачем на відкритому відповідачем поточному рахунку на підставі договору банківських рахунків суб'єкта господарювання № 3490/БТ від 26.11.2013 р. є власністю позивача. Дії відповідача щодо не виконання платіжного доручення позивача - є грубим порушенням права власності позивача на вказане майно.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача на те, що на час звернення позивача з даним позовом, було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку, суд не може прийняти до уваги, оскільки під час виникнення спірних правовідносин (надання позивачем банку платіжного доручення про перерахування грошових коштів з поточного рахунку ПП "ЛАЛ-Сєвєр") щодо банку була запроваджена лише тимчасова адміністрація .

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЛАЛ-Сєвєр" обґрунтовані, доведені, тому такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5, 15, 16, 317, 319, 525, 526, 598, 611, 1066, 1074, 1075 Цивільного кодексу України, ст. 341 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов"язати Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, код ЄДРПОУ 14360721) у відповідності до умов договору № 3490/БТ банківських рахунків суб'єкта господарювання від 26.11.2013р. виконати платіжне доручення № 21 від 17.04.2014р., надане Приватним підприємством "ЛАЛ-Сєвєр" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, селище Лісна Дача, вул. Піонерська, 3, код ЄДРПОУ 36399448).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 60, код ЄДРПОУ 14360721) на користь Приватного підприємства "ЛАЛ-Сєвєр" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, селище Лісна Дача, вул. Піонерська, 3, код ЄДРПОУ 36399448) - 1218 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.09.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2872/14