Рішення

від 26.09.2014 по справі 922/3437/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2014 р.Справа № 922/3437/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розенталь", м. Харків про стягнення 13200,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 24.04.2014 року;

відповідача - Загинайко І.В., довіреність від 26.09.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розенталь" суму заборгованості за договором суборенди від 10.04.2014 року у розмірі 13200,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 26 вересня 2014 року заперечує проти задоволення позовних вимог та надав клопотання за вх. № 33504 про відкладення розгляду справи для надання можливості для мирного врегулювання спору.

Проте, представник позивача у судовому засіданні 26 вересня 2014 року підтримує позовні вимоги та наполягає на задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе відмовити відповідачу в клопотанні про відкладення розгляду справи та розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 квітня 2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем, орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розенталь" (відповідачем, суборендарем) було укладено Договір суборенди (далі по тексту - договір). Предметом цього договору була оренда наступного нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.2. Договору, орендар гарантує суборендарю, що на момент укладення цього Договору він має належні юридичні підстави укладення цього Договору. Зокрема Орендар гарантує Суборендарю, що: орендоване приміщення належить Орендарю на праві користування відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2013 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До Договору суборенди застосовуються загальні положення про договір оренди (найма).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору, передача та повернення приміщення оформлюється актом прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, розмір орендної плати за користування орендованим приміщенням складає з урахуванням її індексації 2200,00 грн. без ПДВ.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата сплачується орендарем у порядку передплати щомісячно до 10 числа поточного місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця.

Згідно п. 3.4. Договору, сторони прийшли згоди, що орендар протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного Договору здійснить передплату з орендної плати за перший та останній місяці, що враховуватиметься в виконанні зобов'язань Орендаря зі сплати орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту прийому-передачі від 10.04.2014 року, позивач свої зобов'язання щодо передачі в належному технічному, санітарному та протипожежному стані приміщення виконав, проте відповідач, за період дії договору, жодного разу орендну плату не сплатив, крім того, передплата за перший та останній місяці здійснена не була, у зв'язку із чим позивачем була нарахована заборгованість за період з 10 квітня 2014 року по 09 вересня 2014 року із врахуванням передплат у розмірі 13200,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач не вносив орендну плату, в зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем яка складає 13200,00грн. та на момент розгляду справи не сплачена.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 13200,00 грн. обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розенталь" (61010, м. Харків, вул. Гамарніка, буд. 6, корп. А, код ЄДРПОУ 38994788, п/р 26005480463700 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) - 13200,00 грн. заборгованості, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3437/14