Постанова

від 25.09.2014 по справі 914/1304/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 914/1304/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

позивача: Семенюта Д.В.

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", б/н від 15.07.14

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014р.

у справі № 914/1304/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Кепітал Медіа Баїнг ", м. Київ.

до відповідача : Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м. Львів

про стягнення коштів у сумі 423 519, 88 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Медіа Баїнг" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" про стягнення коштів у сумі 423 519, 88 грн. Позов заявлено на підставі договору про проведення рекламної кампанії № 14/02/2013 від 14.02.2013р. укладеного позивачем з відповідачем

При розгляді спору місцевим господарським судом позивач змінював позовні вимоги, відтак, спір розглядався з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.06.2014р., а саме, розмір суми яка пред'явлена до стягнення становить 423 519, 88 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2014р. у справі № 914/1304/14 (суддя Шпакович О.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 388 076, 40 грн боргу, пеню в розмірі 27 271, 86 грн, 3 % річних від прострочених платежів у сумі 5 843, 17 грн, інфляційні втрати у сумі 2 328, 45 грн та 8 470, 40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ПАТ "Львівський холодокомбінат" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014р. в частині стягнення пені у розмірі 27 271, 86 грн. мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та просить прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю " Кепітал Медіа Баїнг" у стягненні пені в розмірі 27 271, 86 грн.

Зокрема, покликається на те, що у рішенні суду першої інстанції не зазначено період за який стягується пеня, розрахунок такої пені та розмір відповідно до умов нормативно-правових актів. Крім того, зазначає, що для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.14 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Давид Л.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.08.14.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

24 вересня 2014 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу (б/н від 22.09.2014р.), в якому просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 24.06.14 у справі № 914/1304/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

В дане судове засідання з'явився представник позивача та підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу без задоволення.

Відповідач (скаржник) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014р. у справі № 914/1304/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.02.2013р. позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про проведення рекламної кампанії № 14/02/2013, відповідно до п. 2 якого, замовник замовляє виконавцеві організацію і проведення рекламної кампанії фірмового найменування та/або торгової марки та/або продукції (товарів) та/або робіт (послуг) замовника на території України, а виконавець організовує і проводить таку рекламну кампанію на умовах, викладених у цьому договорі.

18 березня 2013 року сторонами підписано та скріплено печатками додатки до договору № 1 та 1.2.

Позивачем здійснено заходи щодо організації та проведення рекламної кампанії, визначені додатками №1 та № 1.2 від 18.03.2013р.

Виконання позивачем (у повному обсязі) договірних зобов'язань підтверджують двосторонні Акти приймання-передавання №ОУ-0000039 та №ОУ-0000040 від 10.04.2013р.

Вартість рекламної кампанії, передбаченої умовами додатку № 1 до договору, складає 820 076,40грн., які підлягали сплаті відповідачем у наступному порядку (п.п. 2.2, 2.3 додатку №1):

-70% (574 053,60грн.) - авансом;

-30% (246 022,80грн.) - упродовж 3-х операційних днів з моменту підписання Акту (тобто, - до 15.04.13 включно).

В порушення умов договору, відповідачем грошове зобов'язання, передбачене додатком №1 до договору, виконано лише частково: 19.03.2013 сплачено кошти у сумі 500 000,00грн. Відповідно, сума боргу складає 320 076,40 грн.

Вартість рекламної кампанії, передбаченої умовами додатку №1.2 до договору, складає 168 000,00грн., які підлягали сплаті у наступному порядку (п.п.2.2., 2.3. додатку №1.2):

- попередня оплата - у сумі 100 000,00грн.;

-68 000,00грн. - упродовж 3-х операційних днів з моменту підписання Акту (тобто, - до 15.04.13 включно).

Відповідачем грошове зобов'язання, передбачене додатком № 1.2 до договору, виконано лише частково: 15.03.2013 сплачено кошти у сумі 100 000,00грн. Відповідно, сума боргу складає 68 000,00 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача складає 388 076,40 грн.

Позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань, нараховано:

- пеню (27 271,86грн.) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу) за кожен день прострочення платежу, - згідно з умовами п. 6.5. договору;

- 3% річних від прострочених платежів (у сумі 5 843,17грн.) та інфляційні втрати (у сумі 2 328, 45грн.), - згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦКУ.

Місцевий господарський суд задоволив позовні вимоги в повному обсязі з мотивів обґрунтованості, підтвердженості суми належними та допустимими доказами та відповідності нормам законодавства України та умовам договору.

Не заперечуючи проти суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач оскаржив рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014р. в частині пені.

Переглядаючи рішення в цій частині, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у випадку порушення визначених згідно р. 5 цього договору строків оплати, замовник сплачує виконавцеві за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як зазначалось вище, позивач нарахував 27 271, 86 грн пені.

В матеріалах справи міститься розрахунок позивача (а.с. 38), з якого вбачається, що пеня нарахована з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та умов договору.

Щодо доводів скаржника про безпідставність нарахування пені, у зв'язку з пропуском позовної давності, слід зазначити, що відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, така зроблена не була.

Інші посилання скаржника в обґрунтування апеляційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками місцевого господарського суду та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого у справі рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014р. у справі № 914/1304/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 29.09.2014р.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.