Постанова

від 25.09.2014 по справі 926/576/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 926/576/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Вуд»(надалі ТзОВ «Стар Вуд») б/н від 31.07.2014р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 20.05.2014р.

у справі № 926/576/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Маркет» (надалі ТзОВ «Метал Маркет»), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: ТзОВ «Стар Вуд», м. Чернівці

про про стягнення заборгованості в сумі 17 048,05 грн.

за участю представників:

від позивача: Гніденко Т.З. - представник (довіреність № 159 від 15.04.2014р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.05.2014р. у справі №926/576/14 (суддя Паскарь А.Д.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «Стар Вуд» на користь ТзОВ «Метал Маркет» 16 330,00 грн. основного боргу, 312,32 інфляційних втрат, 405,73 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Стар Вуд» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити за безпідставністю. Зокрема, скаржник зазначає, що заборгованість визнає, однак враховуючи, що спірні договори не містять конкретного строку повернення поворотної фінансової допомоги та, враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення такої допомоги, вважає звернення з позовом до суду вважає передчасним. З тих же підстав вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій за прострочення заборгованості.

06.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о. голови суду від 07.08.2014р. в склад колегії для розгляду даної справи введено суддів - Данко Л.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалами суду від 08.08.2014р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 11.09.2014р.

В зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. для розгляду справи № 926/576/14 замість судді Данко Л.С. введено суддю Гнатюк Г.М.

В зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2014р. для розгляду справи № 926/576/14 замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою суду розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.09.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, ухвали Львівського апеляційного господарського суду, надіслані відповідачу, поверталися на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, надіславши ухвали суду за вказаною відповідачем у своїй апеляційній скарзі адресою, (така адреса: пл. Театральна, буд.6 оф. 14, м. Чернівці, 58000 зазначена відповідачем у листах зверненнях та у спірних договорах а.с. 11-14), суд вчинив всі належні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, ухвала суду вважається врученою останньому належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України, без участі уповноваженого представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2013р. ТзОВ "Стар Вуд" звернулося з листом до ТзОВ "Метал Маркет" про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 49 050,00 грн. строком на 60 календарних днів (а.с. 12).

10.01.2013р. між ТзОВ "Метал Маркет" (позикодавець) та ТзОВ "Стар Вуд" (позичальник) було укладено договір №1-ПДФ про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику шляхом часткового або повного перерахування на його розрахунковий рахунок поворотну фінансову допомогу у розмірі 49 050,00 грн. (а.с. 11).

Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцю надану фінансову допомогу повністю в строк - 60 календарних днів з моменту отримання повної суми.

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту перерахування поворотної фінансової допомоги позичальнику.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п.2.4 цього договору та закінчується датою повернення повної суми за договором (п. 2.5 договору).

На виконання даного договору в період з 10 січня по 31 січня 2013 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 49 050 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 14-28).

Отже, з врахуванням положення п. 1.4 цього договору повернення відповідачем наданої фінансової допомоги повинно було бути здійснено у строк до 01.04.2013р.

14.02.2013р. ТзОВ "Стар Вуд" вдруге звернувся з листом до ТзОВ "Метал Маркет" про додаткове надання поворотної фінансової допомоги у сумі 60 000,00 грн. строком на 60 календарних днів (а.с. 14).

На підставі зазначеного листа 15.02.2013р. між ТзОВ "Метал Маркет" (позикодавець) та ТзОВ "Стар Вуд" (позичальник) було укладено договір №7-ПДФ про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику шляхом часткового або повного перерахування на його розрахунковий рахунок поворотну фінансову допомогу у розмірі 47 280,00 грн. з строком повернення 60 календарних днів з дати отримання повної суми (а.с. 13).

Пунктом 2.4 договору №7-ПДФ сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту перерахування поворотної фінансової допомоги позичальнику.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п.2.4 цього договору та закінчується датою повернення повної суми за договором (п. 2.5 договору №7-ПДФ).

На виконання договору №7-ПДФ в період з 14 лютого по 22 липня 2013 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 47 280,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 14-28).

Отже, з врахуванням положення п. 1.4 договору №7-ПДФ повернення відповідачем наданої фінансової допомоги повинно було бути здійснено у строк до 15.06.2013р.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму в розмірі 96 330,00 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо вчасного повернення зазначеної суми виконав не в повному обсязі, повернув 80 000,00 грн., з яких: по договору № 1-ПДФ від 10.01.2013р. - 34 000,00 грн. - 13.02.2013р. та 13 000,00 грн. - 11.03.2013р.; по договору № 7-ПДФ від 15.02.2013р. - 33 000,00 грн. 22.07.2013р. (а.с. 29-30).

В результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16 330,00 грн., що стало підставою звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

При прийняті постанови, колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Укладені між сторонами договори № 1-ПДФ від 10.01.2013р. та № 7-ПДФ від 15.02.2013р. за своєю природою є договорами позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В своїй апеляційній скарзі, відповідач зазначив, що повністю визнає заборгованість, проте вважає, що даний спір є передчасним, оскільки спірні договори не містять конкретного строку повернення поворотної фінансової допомоги, а позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення такої допомоги.

Колегія суддів вважає дане твердження скаржника хибним, оскільки сторони у спірних договорах чітко визначили строк повернення поворотної фінансової допомоги, а саме в п.1.4 договорів зазначено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю надану фінансову допомогу повністю в строк 60 календарних днів з моменту отримання повної суми.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 16 330,00 грн. В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами вона не спростована.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення 405,73 грн. 3% річних та 312,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 02.04.2013р. по 15.06.2013р. та з 16.06.2013р.-04.04.2014р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.04.2014р. у даній справі № 926/576/14 задоволено заяву ТзОВ «Метал Маркет» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на суму 17 048,05 грн., які обліковуються у Чернівецькій філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та накладено арешт на грошові кошти ТзОВ "Стар Вуд" на суму 17 048,05 грн., які обліковуються на його розрахунковому рахунку №26004051607368 у Чернівецькому відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 36-45).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Статтею 68 ГПК України передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що забезпечення позову може перешкоджати належному виконанню судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати забезпечення позову накладеного ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.04.2014р. у справі № 926/576/14.

Зі змісту п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012р. вбачається, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 20.05.2014р. у справі № 926/576/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Скасувати забезпечення позову накладеного ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.04.2014р. у справі № 926/576/14.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.