Постанова

від 10.09.2014 по справі 804/12541/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 р. Справа № 804/12541/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Толстих А.В.

представника відповідача Курпай Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Лівобережною об`єднаної державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» з питань правильності відображення у податковому обліку проведення експортних операцій за період листопад 2013 року, за результатами якої було складено акт від 08.07.2014 р. №2421/22-02/24440198 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Станкодніпро» (код ЄДРПОУ 24440198) з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період листопад 2013 року».

В акті перевірки від 08.07.2014 р. №2421/22-02/24440198 відповідачем зроблено висновок про порушення пп.14.1 179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Станкодніпро» (код за ЄДРПОУ 24440198) завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, у листопді 2013 р. на загальну суму 30 037,20 грн., а саме: вересень 2013 року - 12 296,29 грн. ПДВ; за жовтень 2013 року - 17 740,91 грн.; встановлено неможливість в подальшому скористатись сумами податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «ДЗБО» (код ЄДРПОУ 32698053) за листопад 2013 року згідно податкової накладної №28 від 18.11.13 у сумі 65 926,80 грн.

На підставі висновків, викладених у акті від 08.07.2014 р. №2421/22-02/24440198 Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.07.2014 року №0003332206.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому, відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 01.09.2014 року, в яких зазначила наступне.

В ході проведення перевірки Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу №102 від 26.09.2013 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод бурового обладнання» (код ЄДРПОУ 32698053) (Дніпропетровськ) - продавець, на придбання товару, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити товар у строк до 30.12.2013 р., мовою оригіналу - место поставки - отгрузки товара, склад покупателя (г.Днепропетровск), на борту автотранспорта продавца.

Позивачем отримано податкову накладну від 18.11.2013 р. №28 в сумі ПДВ - 65 926,80 грн., яку не включено до податкового кредиту за листопад 2013 року та не відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до ТТН №000091 транспортування з ТОВ «ДЗБО» (м.Дніпропетровськ, вул. Урадніков, 27) на адресу ТОВ «Станкодніпро» (м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, 7) відбувалось автомобілем МАЗ д.н. НОМЕР_4 та АЕ 8965 ХР (водій ОСОБА_3).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем було укладено контракт №102 від 22.01.2013 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговій Дом «Дніпропетровский завод бурового оборудования» (Росія) - покупець, на продаж товару, відповідно до якого загальна вартість товару складає 200 000 000,00 руб. РФ, місце відвантаження - ТОО «ААG Trading-NBC Univers» 130200, Республіка Казахстан, Мангистуаская обл., г. Жанаозен, ул. Б.Калиєва, 38, реалізація товару здійснюється за умовами поставки СРТ: м.Елабуга, Росія, транспортування товару здійснювалось за допомогою авто перевізників, мовою оригіналу - по факту получения товару грузополучателем покупатель направляет продавцу в течении 5-ти рабочих дней по фасимильной связи, с последующей досылкой оригинала по почте в течении 5-ти рабочих дней,транспортные документы: железнодорожную накладную с отметкой станции получателя или международную товарно-транспортную накладную СМК с печатью грузополучателя.

До перевірки перевіряючому не надано документи, а саме: CMR та інвойс (рахунок-фактура - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар) відповідно до умов поставки CPT; документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, ін.) або будь-яких інших документів, які б підтверджували фактичне транспортування товару; документів щодо розрахунків між ТОВ «Станкодніпро» та ТОВ ТД «ДЗБО» протягом періоду, що перевірявся, у зв`язку з чим неможливо дослідити за рахунок кого, та яким чином відбулося транспортування товару, де саме зберігався товар, а також підтвердити факт поставки товару.

В акті перевірки від 08.07.2014 р. №2421/22-02/24440198 податковим органом встановлено неможливість в подальшому скористатись сумами податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «ДЗБО» (код за ЄДРПОУ 32698053) за листопад 2013 року, згідно податкової накладної від 18.11.2013 р. №28 в сумі - 65 926,80 грн.

На підставі вищезазначеного акту Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення рішення форми «Р» від 29.07.2014 року №0003332206, яким збільшено ТОВ «Станкодніпро» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 300 37,00 грн. - за основним платежем, 150 19,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями). Зважаючи на викладене Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Станкодніпро»; копія виписки з ЄДРПОУ; копія витягу з ЄДРПОУ; копія наказу від 26.06.2014 р. №702; копія повідомлення від 26.06.2014 р. №20882; копія акту перевірки від 08.07.2014 р. №2421/22-02/24440198; копія податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29.07.2014 р. №0003332206; копія конверту від 07.08.2014 р.; копія квитанції №2; копія податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 р. від 17.10.2013 р.; копія квитанції №2; копія розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 р.; квитанція №2; копія розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; квитанція №2; копія податкової декларації за жовтень 2013 р. від 20.11.2013 р.; квитанція №2; копія розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 р.; копія квитанції №2; копія розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; квитанція №2; копія податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 р.; копія договору купівлі-продажу від 26.09.2013 р. №102; копія сертифікації №1 від26.09.2013 р. до договору №102 від 26.09.2013 р.; копія додаткової угоди до сертифікації №1 від 26.09.2013 р. до договору №102 від 26.09.2013 р.; копія видаткової накладної від 31.10.2013 р. №РН-0000302; копія товарно-транспортної накладної від 31.10.2013 р. №ТТН-000091; копія податкової накладної від 27.02012 р. №23; копія розрахунку від 31.10.2013 р. №37 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.09.2013 р. №23; копія податкової накладної від 31.10.2013 р. №38; копія реєстру платіжних документів по розрахунку №26008001304040 ТОВ «Станкодніпро» засвідчений ПАТ «АКТАБАНК», станом на 27.09.2013 р. №26.09.2013 р.; копія листа ТОВ «Станкодніпро» від 27.09.2013 р. №103; копія реєстру платіжних документів по рахунку №26008001304040 ТОВ «Станкодніпро» засвідчений ПАТ «АКТАБАНК», станом на 07.02.2014 р.; копія реєстру платіжних документів по рахунку №26008001304040 ТОВ «Станкодніпро», засвідчений ПАТ «АКТАБАНК», станом на 30.01.2014 р.; копія контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №1 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №2 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №3 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №4 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №5 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №6 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №7 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №8 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №9 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №10 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №11 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №11 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №12 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №13 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №14 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №15 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №16 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія додатку №17 від 22.01.2013 р. до контракту від 22.01.2013 р. №102; копія митної декларації від 05.11.2013 р. №110100000/2013/235011; копія міжнародно товарно-транспортної накладної А №448897 від 05.11.2013 р.; копія рахунку-фактури від 01.11.2013 р. №1237; заперечення від 01.09.2014 р.; копія листа від 04.09.2014 р. №2.1/04.09 «Про підтвердження здійснення господарської операції за договором №102 від 26.09.2013 р.; копія листа від 08.09.2014 р. №322 «Про підтвердження здійснення господарської операції за договором №102 від 26.09.2013 р. з додатками; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 30.10.2013 р. - 05.11.2013 р.; копія наказу від 31.01.2013 р. №201-К; копія протоколу від 31.01.2013 р. №201; копія листа штатного розкладу від 02.06.2014 р.; копія технічного паспорту від 06.04.2006 р. реєстраційний №2265910; копія договору купівлі-продажу від 28 квітня 2006 р.; копія акту від 28.04.2006 р.; копія фото на 3-х (арк.).

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» є юридичною особою, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

Головним державним ревізором-інспектором сектору контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Кременою Юлією Олегівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період листопад 2013 р., за результатами якої складено акт від 08.07.2014 р. №2421/22-02/244440198.

У вищезазначеному акті податковим органом зроблено висновок про порушення пп.14.1 179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ТОВ «Станкодніпро» (код за ЄДРПОУ 24440198) завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, у листопді 2013 р. на загальну суму 30 037,20 грн., а саме: вересень 2013 року - 12 296,29 грн. ПДВ; за жовтень 2013 року - 17 740,91 грн.; встановлено неможливість в подальшому скористатись сумами податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «ДЗБО» (код ЄДРПОУ 32698053) за листопад 2013 року згідно податкової накладної №28 від 18.11.13 у сумі 65 926,80 грн.

На підставі вищезазначеного акту від 08.07.2014 р. №2421/22-02/244440198 Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.07.2014 р. №0003332206, яким збільшено ТОВ «Станкодніпро» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 300 37,00 грн. - за основним платежем, 150 19,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

В акті перевірки від 08.07.2014 р. №2421/22-02/244440198 податковий орган визначив придбання товарів ТОВ «Станкодніпро» за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, у листопаді 2013 р. на загальну суму 30 037,20 грн., а саме: за вересень 2013 р. - в сумі 12 296,29 грн.; за жовтень 2013 р. - в сумі 17 740,91 грн.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Податковий кредит у сумі 30 037,20 грн. сформований у вересні-жовтні 2013 р., та задекларований позивачем у податкових деклараціях, а саме: податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2013 року від 17.10.2013 р. в сумі - 17 740,91 грн.; податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2013 р. від 20.11.2013 р. у сумі - 17 740,91 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

В підтвердження правомірності формування ТОВ «Станкодніпро» податкового кредиту є наступні первинні документи за фактичними господарськими операціями, копія яких містяться в матеріалах справи, а саме: - договір купівлі-продажу від 26.09.2013 р. №102 укладений між ТОВ «Станкодніпро» (покупець) та ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» (постачальник) по придбанню бурильних штанг; специфікація №1 від 26.09.2013 р. до договору, з урахуванням додаткової угоди до Спецфікації №1 від 26.09.2013 р. до договору, якою визначений предмет поставки - штанги бурильні відучі квадратні збірні ВБТС-80К, (без переводників), L=8150 мм., гр. пр.К по ТУ У 27.2 32698053-003-2002 у кількості 3 шт. на загальну суму 180223,20 грн., в тому числі 30037,20 грн. ПДВ; платіжне доручення від 27.09.2013 р. №572, яке засвідчує факт здійснення ТОВ «Станкодніпро» попередньої оплати на користь ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» до договором купівлі-продажу від 26.09.2013 р. №102 на суму 27 0000,00 грн. в тому числі 45 000,00 грн., з яких відносно до листа ТОВ «Станкодніпро» від 27.09.2013 р. №103 на адресу ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» було здійснене коригування зазначеного платежу: 73 777,76 грн., в тому числі з ПДВ - оплата за договором купівлі-продажу від 26.09.2013 р. №102, а 196 222,24 грн., в тому числі 32 703,70 грн. ПДВ - оплата за договором поруки від 01.03.2013 р. №03/13; податкова накладна від 27.09.2013 р. №23 з врахуванням розрахунку №37 від 31.10.2013 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.09.2013 р. №23 за договором від 26.09.2013 р. виписані ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» на суму 73 777,76 грн., в тому числі 122 96,29 грн. ПДВ, які засвідчують право ТОВ «Станкодніпро» на формування податкового кредиту в сумі 12 296,29 грн., у зв`язку із здійсненням попередньої оплати; видаткова накладна від 31.10.2013 р. №РН-0000303 на загальну суму 180223,20 грн., в тому числі 30 037,20 грн., якою засвідчений факт передачі зазначеного вище товару від постачальника покупцеві.; товаро-транспортна накладна від 31.10.2013 р. №ТТН-000091, якою засвідчений факт перевезення зазначеного вище товару від постачальника покупцеві автомобілем МАЗ АЕ 2981ЕК, НОМЕР_5; податкова накладна від 31.10.2013 р. №38, виписана ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» на суму 106 445,44 грн., в тому числі 17 740,91 грн. ПДВ, яка засвідчує право ТОВ «Станкодніпро» на формування податкового кредиту в сумі 17 740,91 грн., у зв`язку із здійсненням фактичного постачання товару; платіжне доручення від 30.01.2014 р. №70 на суму 39 232,56 грн., в тому числі 6 538,76 грн. ПДВ; платіжне доручення від 07.02.2014 р. №98 на суму 67 258, 42 грн., в тому числі 11 209,74 грн. ПДВ, які підтверджують остаточний розрахунок за поставлений товар - 31.10.2013 р., відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.09.2013 р. №102. Дійсність вищезазначених первинних документів не була поставлена під сумнів перевіряючим під час проведення перевірки, таж будь-яких зауважень щодо дійсності вказаної господарської операції або первинних документів, якими вона підтверджена також.

Отриманий ТОВ «Станкодніпро» товар за вищезазначеною господарською операцією, а саме: штанги бурильні відучі квадратні збірні ВБТС-80К, (без переводників), L-8150 мм., гр.пр.К по ТУ У 27.2 32698053-003-2004 у кількості 3 шт. на суму 150 186,00 грн., ПДВ - 30037,20 грн.) був в подальшому використаний у межах господарської діяльності ТОВ «Станкодніпро».

Відповідно до укладеного 22.01.2013 р. з ТОВ «Торговий дім «Дніпропетровський завод бурового обладнання» (м.Белгород, Росія) контракту від 05.11.2013 р. №102 вказаний товар був поставлений на експорт за ціною 155 942,90 грн., ставка по ПДВ - нульова.

Податковий орган в тексті акту перевірки від 08.07.2014 р. №2421/22-02/24440198 зазначає, що до перевірки перевіряючому не надано документів на підтвердження транспортування товару (ТТН, ін.) або будь-яких інших документів, які б підтверджували фактичне транспортування товару, що в подальшому слугувало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206, яким збільшено ТОВ «Станкодніпро» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 30037,00 грн. - за основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією) в сумі - 15019,00 грн.

Оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206, суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів ,зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, в свою чергу, розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів.

Суд зазначає, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, поняття «господарська діяльність» та «господарська операція» не є тотожними.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Разом з тим, податковий орган не заперечує та не спростовує, що господарські операції були реально виконані, а первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 14 Закону «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Окрім того, згідно з п. 4.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (надалі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 N 1236 - у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України

Відповідно до підпункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаються для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Податкового кодексу України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.).

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування сплаченого податку на додану вартість.

Отже, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, сплаті продавцю (постачальнику) у повному обсязі податку на додану вартість у складі вартості проданих товарів (наданих послуг), наявності належним чином оформлених та зданих до органів податкової інспекції податкових декларацій, тобто за умови виконання всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, у такого платника податків є повне право на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України без врахування ПДВ.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що доводи податкового органу щодо обов'язкового врахування суми ПДВ у складі вартості товару для визначення бази оподаткування та порівняння ціни придбаного товару з ПДВ та ціни товару проданого в подальшому на експорт є помилковими та такими, що суперечать нормам п.188.1 ст.188 ПК України.

Також, за приписами п.195.1 ст.195 ПК України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.274 Митного кодексу України від 11.07.2002р. митна вартість товарів, що ввозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. визначено, що митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.10.2010р. та 12.03.2012р. №21-9а10, № 21-380а11, від 28.05.2013р. №21-152а13.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Вищого Суду України прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В той же час, судом встановлено також, що суми податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі придбаного товару у ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» були відображені позивачем у складі податкового кредиту з урахуванням наявності належно оформлених податкових накладних у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем при придбанні товару у ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» було сплачено у складі вартості товару і ПДВ, будь-яких доказів щодо розбіжностей у формуванні як позивачем, так і вказаних продавців товару не виявлено податковою перевіркою, а тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту по операціях з купівлі-продажу товару у ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» з дотриманням вимог ст. 198 ПК України.

Також, твердження відповідача про те, що отримання доходу від конкретно взятої господарської операції є умовною, не узгоджується з нормами ПК України, норми якого не передбачають обов'язковість отримання доходу підприємством від окремо взятої господарської операції.

Суд зазначає, що приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Податковий кодекс України також не пов'язує право на формування витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

За викладеного, суд приходить до висновку, що збитковість за окремо взятою господарською операцією не доведена відповідачем належними та допустимими доказами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту у відповідності до вищенаведених норм чинного податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час розгляду адміністративної справи судом було з`ясовано питання про надання позивачем всіх первинних документів за фактичними господарськими операціями з придбання бурильних штанг у постачальника - ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання». Відповідаючи на це питання, представник відповідача - Курпай Г.В. зазначила, що під час перевірки перевіряючому були надані всі первинні документи (податкові та видаткові накладні), було здійснено їх аналіз.

Однак, відповідач вважає, що ця господарська операція не мала на меті отримання отримання прибутку, а мала наслідком лише відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету.

Також, враховуючи наведене та маючи на меті з`ясування всіх обставин у справі та перевірку їх належними доказами судом певна увага була приділена і з`ясуванню факту реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем, враховуючи і питання, які піднімалися контролюючим органом як при проведенні перевірки, так і в ході розгляду зазначеної справи.

Відтак, судом було зобов`язано позивача - ТОВ «Станкодніпро» надати відповідні письмові докази на підтвердження наявності фізичних та технологічних можливостей у позивача на здійснення господарської діяльності, яка була предметом дослідження при проведенні перевірки контролюючим органом та за наслідками якої відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення; докази на підтвердження руху активів позивача у період, що підлягав перевірці, а також змін у зазначеному русі активів, та документи на підтвердження повноважень особи, що здійснювала отримання від ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» товарно-матеріальних цінностей за накладною №302 від 31.10.2013 р.; тощо.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження зазначених вище обставин були надані письмові документи, долучені до матеріалів справи, як то: лист від 08.09.2014 р. вих.№322, копія довіреності від 31 жовтня 2013 р. №89; копія посвідчення водія - ОСОБА_3; копія наказу №332-К від 27.10.2009 р. про прийняття на роботу; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; копія сертифікату якості від 28.10.2013 р. №431; копія технічного паспорту від 06.04.2006 р.; копія штатного розкладу на 02.06.2014 р.; копія листа від 04.09.2014 р. вих.№ 2.1/04.09; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 30.10.2013 р. -05.11.2013 р.; копія протоколу від 31.01.2013 р. №201; копія наказу від 31.01.2013 р. №201-К; копія договору купівлі-продажу нежитлової будівлі; копія витягу з Державного реєстру правочинів; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Наведені докази, досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, не викликали будь-яких питань з приводу їх відповідності обставинам справи, як з боку суду, так і з боку відповідача, що підтверджується відповідним записом в журналі судового засідання від 10.09.2014 р.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що до перевірки були надані не всі первинні документи, які підтверджують вказані вище господарські операції, в тому числі і податкові накладні, які оформлені в установленому законом порядку, що має наслідком правомірність включення сплаченого ПДВ у сумі 30 037,20 грн., до складу податкового кредиту у вересні та жовтні 2013 року з боку ТОВ «Станкодніпро»

Натомість, представником відповідача не надано до суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206 з урахуванням вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на ст..70 КАС України.

Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято вищезазначене оскаржене податкове повідомлення-рішення не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначене вище податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Отже, суд вважає податкове повідомлення - рішення від 29.07.2014 року № 0003332206 протиправними і таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до квитанції від 14.08.2014 року №46743-47-2 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн.70 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206 у повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн.70 коп.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» судові витрати у розмірі 182.70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. №0003332206 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2014 року №0003332206, прийняте Лівобережною об`єднанню державною податковою інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» (ідентифікаційний код: 24440198) грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 30 037,00 грн. та за штрафною санкцією у сумі 15 019,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкодніпро» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2014 року

Суддя Є.О. Жукова