Рішення

від 22.09.2014 по справі 910/15035/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15035/14 22.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБЛАЙФ"

до державної установи "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"

про стягнення 516.000,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Даценко І.І. - за довіреністю від 16.07.2014 № б/н;

відповідача: Дуплець І.В. - за довіреністю від 18.07.2014 № 485.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАБЛАЙФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державної установи "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" про стягнення з останньої 516.000,00 грн заборгованості.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором про закупівлю від 12.12.2013 № 274, останній вартість отриманого товару не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 516.000,00 грн та звернення останнього до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 прийнято позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБЛАЙФ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15035/14.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю. Посилаючись на умови Договору, визначені п. 4.1 Договору, відповідач зазначив, що обов'язок з оплати отриманого від позивача товару за Договором поставлено в залежність від бюджетного фінансування, однак, Законом України від 17.03.2014 № 1128-VII Національну академію медичних наук України, як головного розпорядника бюджетних коштів, позбавлено всіх коштів на погашення заборгованості, тому відповідач не має можливості оплатити поставлений позивачем товар. Відповідач також зазначив, що виконає свій грошовий обов'язок за Договором про закупівлю від 12.12.2013 № 274 після отримання необхідних асигнувань та бюджетних призначень.

В судовому засіданні 08 вересня 2014 року судом оголошувалася перерва до 22 вересня 2014 року.

В судовому засіданні 22 вересня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Між державною установою "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ", як замовником, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАБЛАЙФ", як постачальником, (далі - позивач) укладено Договір про закупівлю від 12.12.2013 № 274 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язується поставити прилади для контролювання фізичних характеристик (код ДК 016:2010 - 26.51.5) - Лот № 4 (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару та інших елементів, пов'язаних з виконанням зобов'язань по Договору безпосередньо позивачем (п. 1.1 Договору). Загальна вартість Договору складає 516.000,00 грн (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата здійснюється по факту поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на всій рахунок. Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з видатковою накладною від 20.12.2013 № 1125 позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений Договором товар загальною вартістю 516.000,000 грн. Вказаний первинний бухгалтерський документ підписано з боку відповідача його особою, яка уповноважена довіреністю від 20.12.2013 № б/н на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 20.12.2013 № 1125. З Акту від 02.06.2014 вбачається, що поставлений позивачем товар введено відповідачем в експлуатацію без жодних зауважень. (вказані видаткова накладна, довіреність і акт містяться в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій)

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача не здійснив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в розмірі 516.000,000 грн. Вказаний розмір заборгованості також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, складеного сторонами спору за період часу з 01.01.2013 по 08.05.2014.

У зв'язку з вищенаведеною обставиною, позивач звернувся до господарського суду з позовом з метою захисту свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, то вони судом відхиляються з таких підстав.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2014 рік судом відхиляються, оскільки така обставина не виправдовує бездіяльність державної установи "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 516.000,000 грн, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 516.000,000 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 ГПК, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державної установи "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 5; ідентифікаційний код 02011947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБЛАЙФ" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код 38683189) основну заборгованість в сумі 516.000,00 (п'ятсот шістнадцять тисяч) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 10.320,00 (десять тисяч триста двадцять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 вересня 2014 року.

Суддя С.В. Балац