Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/10300/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10300/14 23.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклайн"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЙ-ПЛАСТ"

про стягнення 179 104,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: Стефанов В.І. - представник за довіреністю № 12/05 від 12.05.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклайн" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЙ-ПЛАСТ" про стягнення 179 104,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.03.2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЙ-ПЛАСТ" укладено договір №СТ-020311/0032 постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено та передано у власність відповідача товар на суму 151 768,85 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати здійснив частково, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 149 377,31 грн., пеню в розмірі 10 904,25 грн., 3% річних в розмірі 5 600,51 грн., 13 222,76 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2014 року розгляд справи відкладено на 21.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/10300/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/10300/14доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до свого провадження.

В судове засідання 23.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 05.09.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 29985247.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи повернутих конвертів з направленням ухвал на адресу відповідача, останні повернулися в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02192, м. Київ, вулиця Малишко, будинок 27, квартира 146, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.05.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.03.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Стеклайн" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЙ-ПЛАСТ" (покупець) укладено договір №СТ-020311/0032 постачання товару.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передавати (поставити) у зумовлені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але не раніше повного виконання прийнятих в роботу замовлень постачальником (п.10.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, Предметом постачання є склопакети клеєні згідно ДСТУ БВ.2.7-107-2001 (надалі -- товар), в кількості та асортименті вказаних в додатках - специфікаціях, що пронумеровані від 1 і далі та є невід'ємною частиною даного договору. У випадку якщо здійснено постачання товару без специфікації, або товару, який відсутній в специфікаціях, ціна товару встановлюється згідно накладних або актів прийому передачі.

Загальна сума договору визначається вартістю фактично поставленого товару (п. п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.4 договору незалежно від умов поставки передача товару покупцю постачальником здійснюється за видатковою накладною або актом прийому-передачі та довіреністю сурової звітності на отримання матеріальних цінностей. Дата, вказана в акті прийому-передачі про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін підписані та скріплені їх печатками видаткова накладна №166 від 25.05.2011 року на суму 151 768,85 грн. (на підставі рахунку на оплату №СТ 00006340 від 24.05.2011 року).

Товар по вищезазначеній накладній від відповідача отриманий Рябіковою О.М. на підставі довіреності №6 від 24.05.2011 року, яка наявна в матеріалах справах.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється на умовах повної передплати, за додатковою домовленістю сторін постачальником може бути надано товарний кредит, про що зазначається у відповідних додатках.

Як зазначено позивачем, з моменту поставки товару відповідачем був здійснений платіж від 02.10.2012 року у в розмірі 311,75 грн.

Листом вих. №12 від 24.01.2013 року позивач звернувся до відповідача з проханням сплатити борг за відвантажену продукцію до 28.02.2013 року по рахунку СТ-6340 від 24.05.2011 року в сумі 151 457,10 грн.

Також, відповідачем було здійснено частково оплату на загальну суму 2 391,54 грн., а саме:

- 1500,00 грн. - 15.08.2013 року;

- 191,54 грн. - 06.09.2013 року;

- 700,00 грн. - 10.10.2013 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №СТ-020311/0032 постачання товару від 04.03.2014 року у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 149 065,56 грн. (151 768,85 грн. (сума поставленого товару) - 311,75 грн. (оплата 02.12.2012р.) - 2 391,54 грн. (оплата за 2013 р.))

Вимоги позивача в частині стягнення 311,75 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 904,25 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 договору, при простроченні поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 10 904,25 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5 600,51 грн. та індекс інфляції в розмірі 13 222,76 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 5 600,51 грн. та індексу інфляції в розмірі 13 222,76 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЙ-ПЛАСТ" (02192, м. Київ, вулиця Малишко, будинок 27, квартира 146, код ЄДРПОУ 37554312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклайн" (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, 5, корп. 10 літ. А, код ЄДРПОУ 34981183) заборгованість в розмірі 149 065 (сто сорок девять тисяч шістдесят п'ять) грн. 56 коп., пеню в розмірі 10 904 (десять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 51 коп., індекс інфляції в розмірі 13 222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 3 575 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.10.2014 року

Суддя С.М. Мудрий