Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/16269/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16269/14 18.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс»

до публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

про стягнення 406975,78 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Салівон Д.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» про стягнення 434898,15 грн. (330576,50 грн. основного боргу, 49586,40 грн. пені, 14074,39 грн. 3% річних, 40660,86 грн. інфляційних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язання за контрактом № 34 від 09.11.2009 р. в частині оплати робіт, виконаних позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/16269/14, розгляд останньої призначено на 28.08.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у відповідача та у замовника належним чином засвідчену копію сертифіката відповідності про введення житлового будинку № 5 у 6-му мікрорайоні ж/м «Осокорки-Північ» у Дарницькому районі міста Києва.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 18.09.2014 р.

17.09.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 406975,78 грн. (330576,50 грн. боргу, 21664,03 грн. пені, 14074,39 грн. 3% річних, 40660,86 грн. інфляційних).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2009 р. між відкритим акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» (правонаступником якого є відповідач) (далі - генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» (далі - підрядник) було укладено контракт № 34 (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту підрядник за дорученням генпідрядника приймає на себе виконання робіт по влаштуванню монолітно-каркасних конструкцій на об'єкті «Житловий будинку № 5 з вбудованими приміщеннями та вбудованим 5-поверховим паркінгом у 6 мікрорайоні житлового масиву «Осокорки Північ» у Дарницькому районі м. Києва - секції № 1 та № 4».

Згідно з п. 1.2 Контракту орієнтовна вартість робіт по контракту становить 3000000,00 грн. з ПДВ і уточнюється по фактично виконаним обсягам робіт згідно з актами ф. КБ-2в та довідками ф. КБ-3, оформленими генпідрядником і підрядником.

Генпідрядник щомісячно здійснює розрахунки за виконані роботи згідно з оформленими актами виконаних робіт шляхом перерахування коштів підряднику.

Оплата здійснюється до 25 числа наступного за звітним місяцем у розмірі 90% від суми кожного оформленого акту виконаних робіт. Накопичені за період будівництва 10% відкладених платежів, як гарантія виконання зобов'язань підрядника по контракту, сплачується генпідрядником таким чином: - 7% протягом 20 днів після передачі будинку під заселення, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 20 днів після повного їх усунення з боку підрядника за свій рахунок; - 3% через 12 місяців після передачі будинку під заселення (п. 3.2 Договору).

Позивач свої зобов'язання за Контрактом виконав належним чином на загальну суму 2607189,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи, проте відповідач свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 330576,50 грн., яка станом на час розгляду справи не погашена.

01.04.2013 р. між сторонами був підписаний акт звіряння ШБ-00000027, відповідно до якого відповідач визнав вказану заборгованість.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані підрядні роботи за Договором.

30.05.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 105, в якій просив перерахувати заборгованість у сумі 330576,50 грн. на поточний рахунок, однак вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актами приймання виконаних робіт та беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 330576,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21664,03 грн. пені, 14074,39 грн. 3% річних, 40660,86 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4.2 Контракту за несвоєчасне здійснення платежів, вказаних у п. 3.2 Контракту, генпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова), з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Пунктом 2.5 Постанови передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд здійснив власний розрахунок пені, інфляційних та 3% річних відповідно до умов Контракту та вимог чинного законодавства.

Відповідно до розрахунку суду інфляційні становлять 39698,11 грн., 3% річних - 14074,41 грн. У задоволенні 962,75 грн. інфляційних судом відмовлено.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне. Позивачем визначено строк нарахування пені з 06.08.2013 р. по 05.02.2014 р. Однак, відповідно до умов Контракту та актів виконаних робіт строк початку нарахування пені позивачем визначено невірно, а шестимісячний термін нарахування пені за 90% виконаних робіт закінчився до 06.08.2013 р. Окремого розрахунку пені на решту 7% та 3% виконаних робіт, позивачем не надано. Враховуючи наведене, а також вимоги чинного законодавства, у задоволенні пені у розмірі 21664,03 грн. судом відмовлено.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 39698,11 грн. інфляційних втрат та 14074,39 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 330576,50 грн., 39698,11 грн. інфляційних, 14074,39 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 7686,97 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б; код 04012721) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код 32303563) 330576 (триста тридцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп. боргу, 39698 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 11 коп. інфляційних, 14074 (чотирнадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 39 коп. 3% річних, 7686 (сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 97 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код 32303563) з Державного бюджету України 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 37 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова