Рішення

від 29.09.2014 по справі 922/3064/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р.Справа № 922/3064/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до Харківське товариство жертв нацизму, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 11 558,74 грн. за участю представників:

позивач - Гроссу Г.В., за дов. від 10.05.2012 року

відповідач - не з'явився

за відсутності клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся з позовом до відповідача - Харківського товариства жертв нацизму про стягнення 11 558, 47 грн. вартості безпідставно отриманої теплової енергії, також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати поставленої теплової енергії до житлового будинку за адресою вул. Данілевського, 31, а саме, нежитлового приміщення площею 48,8 м. кв., яке на підставі договору № 1074 від 01.03.2002 року займає відповідач. Дана обставина призвела до виникнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 11 558,47 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3064/14 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 26 серпня 2014 року.

В судовому засіданні 26 серпня 2014 року, під час розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність здійснення запиту (в порядку ст. 65 ГПК України) до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради стосовно питання в користуванні якої організації знаходилось нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Данілевського, 31 загальною площею 48,8 кв. м. в період з жовтня 2010 року по 14 квітня 2014 року. Дана обставина обумовлена тим, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в приміщення загальною площею 48,8 кв. м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данілевського, 31 в період з жовтня 2010 року по 14 квітня 2014 року. Виходячи з вище викладеного відповідні відомості є суттєвими при вирішенні спору по суті.

Ухвалою господарського суду 26 серпня 2014 року розгляд даної справи відкладено до 15 вересня 2014 року та зроблено запит до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

В судовому засіданні 15 вересня 2014 року, за клопотанням представника позивача, продовжено розгляд справи на 15 днів (відповідно до вимог ст. 69 ГПК України) до 06 жовтня 2014 року; розгляд справи відкладено на 29 вересня 2014 року.

Водночас, 15 вересня 2014 року господарським судом Харківської області у справі № 922/3064/14 винесено окрему ухвалу Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за ненадання відповіді на запит суду.

25 вересня 2014 року через канцелярію суду від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов лист з відповіддю на запит суду (вх. № 33487 від 25.09.2014 р.), який долучено судом до матеріалів справи.

29 вересня 2014 року через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 33605 від 29.09.2014 р.) від юридичного департаменту Харківської міської ради надійшов лист з доданим листом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за вихідним № 9861 від 12.09.2014 р. Дані документи суд долучив до матеріалів справи.

В судове засідання 29 вересня 2014 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також просив суд долучити до матеріалів справи супровідним листом (вх. № 33700 від 29.09.2014 р.) копію листа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 10168 від 22 вересня 2014 року, які суд долучив до матеріалів справи.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомляв, свою правову позицію з приводу позовних вимог до суду також не надав.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, станом на 29 вересня 2014 року, місцезнаходження відповідача - 61022, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, майдан Свободи, Держпром, 1 під'їзд, 1 поверх, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Окрім того про обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та поштове відправлення з відміткою "адресат вибув" (а.с. 33-37, 54-58).

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 29 вересня 2014 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідач, Харківське товариство жертв нацизму, на підставі договору позички № 1251 від 27 квітня 2005 року безоплатно користується нежитловим приміщенням площею 48,8 кв. м., розташованим за адресою: м. Харків, вул. Данілевського, буд. 31.

Даний факт підтверджується відповіддю Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за вих. № 10314 від 25 вересня 2014 року, яка надана на запит суду, і в якій вказано, що на підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 27 квітня 2005 року № 63/05 "Про комунальну власність м. Харкова", в безплатне користування Харківському товариству жертв нацизму за договором позички № 1251 від 27 квітня 2005 року передано нежитлове приміщення площею 48,8 кв. м. по вулиці Данілевського, 31. Термін дії договору встановлено до 03 вересня 2014 року. Також дана обставина підтверджується й листом юридичного департаменту Харківської міської ради від 26.09.2014 р. за вих. № 11562/9-14.

Виходячи з вище викладеного вбачається, що в період заявлений позивачем до стягнення за поставлену теплову енергію (з 08 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року, з 17 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року, з 19 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року, з 06 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року) нежитлове приміщення загальною площею 48,8 кв. м. розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данілевського, 31 на підставі договору позички № 1251 від 27 квітня 2005 року перебувало в користуванні Харківського товариства жертв нацизму.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Незважаючи на це, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювальних сезонів 2010-2011 р.р., 2011-2012 р.р., 2012-2013 р.р. та 2013 -2014 р.р. здійснювало постачання теплової енергії до приміщень, які знаходились у будинку за адресою: м. Харків. вул. Данілевського, буд. 31, в тому числі до нежитлового приміщення, що використовується відповідачем.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлено технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому дане приміщення знаходиться, оскільки система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу. При цьому система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всього будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 173/4466 від 18 листопада 2010 року, № 173/5319 від 14 листопада 2011 року, № 173/6063 від 07 листопада 2012 року, № 173/527 від 18 листопада 2013 року (а.с. 61-64). Зі змісту актів вбачається, що представник відповідача був присутній при здійсненні обстеження, проте від підпису вказаних актів відмовився, заперечень щодо відомостей, зафіксованих в актах, не надав.

Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень, які займає відповідач, підтверджується також актами підключення споживача до джерела теплової енергії № 173/16077 від 08 жовтня 2010 року, № 173/18984 від 17 жовтня 2011 року, № 173/21387 від 19 жовтня 2012 року, № 173/572 від 06 жовтня 2013 року та актами відключення споживача від джерела теплової енергії № 173/17356 від 19 квітня 2011 року, № 173/19849 від 09 квітня 2012 року, № 173/20120 від 15 квітня 2013 року, № 173/302 від 14 квітня 2014 року (а. с. 11-14).

На підставі вищевикладених обставин судом встановлено, що в періоди з 08 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року; з 17 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; з 19 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року; з 06 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року відповідач користувався наданою позивачем тепловою енергією на потреби опалення нежитлового приміщення без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. При цьому встановлення вини в діях зобов'язаної особи не вимагається, оскільки безпідставно придбане майно може бути результатом події, поведінки самого потерпілого, третіх осіб.

Отже, сам лише факт не укладання сторонами письмового договору в даному випадку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити одержану теплову енергію, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер і регулювалися вищенаведеними нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу відповідача 04 липня 2014 року лист-вимогу про сплату у семиденний строк вартості безпідставно спожитої теплової енергії, яка утворилась за період з жовтня 2010 року по квітень 2014 року у розмірі 11 558,47 грн. Але відповідач відповіді на дану вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує зобов'язання по оплаті позивачу вартості за безпідставно спожиту теплову енергію за періоди з 08 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року; 17 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; 19 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року; 06 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року в розмірі 11 558,47 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до максимального теплового навантаження. Максимальне теплове навантаження - це навантаження, що відповідає сумі максимальних теплових потоків на опалення, вентиляцію, кондиціювання, технологічні потреби, гаряче водопостачання й визначається проектом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач займає не окрему будівлю, а нежитлове приміщення у будівлі з централізованою системою опалення, опалення яких здійснюється автоматично при постачанні опалення у будівлю. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні та у правових обґрунтуваннях позовних вимог (а.с. 39-40), у зв'язку з тим, що відповідач не надав позивачеві проекту на опалення приміщення, які він займає, та через відсутність у відповідача приладів обліку, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії у відповідності до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутової потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 р. Розрахунок теплових потоків (теплових навантажень) відповідно до КТМ 204 України 244-94 виконується при відсутності проектів на опалення, про що є пряма вказівка у п.2.1.5. даного КТМ. За результатами проведеного розрахунку розмір теплового навантаження на приміщення, яке займає відповідач загальною площею 48,8 кв. м., було визначено позивачем на рівні 0,002 Гкал/год, а вартість безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії за період з 08 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року; з 17 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; з 19 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року; з 06 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року складає 11 558,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з 08 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року; з 17 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; з 19 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року; з 06 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року у розмірі 11 558,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського товариства жертв нацизму (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 1 під'їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 25618416) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 11 558,47 грн. вартості безпідставно отриманої теплової енергії, 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий

Повне рішення складено 30.09.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3064/14