Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/14681/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14681/14 15.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсервіс Груп"

про стягнення 60 369,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: Карпенко Ю.С. - представник за довіреністю № 176 від 10.03.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсервіс Груп" про стягнення 60 369,58 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2007 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Промметсервіс Груп" укладено договір №01-04/07ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення зерносклад комбікормовий, загальною площею 656кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2007р.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся в суд про стягнення з останнього основної заборгованості в розмірі 50 826,33 грн., пені в розмірі 3 185,33 грн., індексу інфляції в розмірі 5 048,25 грн., 3% річних в розмірі 1 309,67 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

В судове засідання 15.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 21.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29984330.

Представник позивача виконав вимоги ухвали від 21.07.2014 року, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

01.04.2007 року між державним підприємством "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промметсервіс Груп" (орендар) укладено договір №01-04/07ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення зерносклад комбікормовий, загальною площею 656 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, Баглей, 7, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 77 189 грн. 00 коп. без урахування ПДВ.

Майно знаходиться на балансі НВД АФ «Наукова». Майно передається в оренду з метою розміщення складського приміщення (п.1.3 договору).

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. (п.2.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення зерносклад комбікормовий, загальною площею 656 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, Баглей, 7.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01 квітня 2007 р. до 29 лютого 2008 р. включно (п.11.1 договору).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору №1 від 15.12.2007 року, №2 від 01.07.2008 року, №3 від 29.12.2008 року про продовження дії договору.

Додатковою угодою від 01.02.2013 року сторонами викладено п.11.1 у наступній редакції: даний договір починає свою дію з моменту підписання його сторонами та діє до 25 травня 2013р. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень) 2007р. 771,89 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - квітень - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступні місяці 2007 року.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.3 договору, орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Додатковою угодою від 05.05.2010 року змінено умови вищевказаного договору, зокрема: п. 3.3 договору викладено в наступній редакції: орендна плата за цим договором здійснюється у формі передоплати, на підставі виставлених рахунків та перераховується в повному обсязі орендодавцеві щомісячно не пізніше 05 числа місяця. Обов'язок по виставленню рахунків покладається на орендодавця.

Додатковою угодою від 01.02.2013 року змінено умови вищевказаного договору, зокрема: пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінетів Міністрів України від 04.10.1995р. №786 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ, і становить з урахуванням індексу інфляції за рік - 20960,40 грн. без урахування ПДВ, та за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) становить 1746,70 грн. без урахування ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Дана Додаткова угода діє з моменту підписання її сторонами, а порядок визначення орендної плати зазначений в п.2 даної додаткової угоди застосовується з 14.09.2011р., згідно з Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ та ч.1, ст.628, ч.3 ст.631 ЦК України (п.5 додаткової угоди).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 50 826,33 грн. за період з січня 2011 року по травень 2014 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 185,33 грн. та індекс інфляції в розмірі 5 048,25 грн. та 1 309,67 грн. трьох відсотків річних.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями п. 3.5 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором №01-04/07ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.04.2007 року, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 3 185,33 грн., індексу інфляції в розмірі 5 048,25 грн. та 1 309,67 грн. трьох відсотків річних наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсервіс Груп" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29, ідентифікаційний код: 33303150) на користь державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, буд. 8, ідентифікаційний код 03374617) основну заборгованість в розмірі 50 826 (п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 33 коп., пеню в розмірі 3 185 (три тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 33 коп., індекс інфляції в розмірі 5 048 (п'ять тисяч сорок вісім) грн. 25 коп. та 3 % річних в сумі 1 309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 67 коп., а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.10.2014 року

Суддя С.М. Мудрий