Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/15877/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15877/14 23.09.14

За позовом концерну "Військторгсервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект"

про стягнення заборгованості.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача:Києнко Я.Д. за дов. № 395 від 29.07.2014; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект" про стягнення 31 909,95 грн заборгованості, з яких: 24 768,71 грн - основний борг; 562,40 грн - пеня; 635,47 грн - 3 % річних; 2 390,89 грн - інфляційні втрати; 3 028,71 грн - борг за відшкодування комунальних послуг; 102,80 грн - пеня за несвоєчасну сплату комунальних послуг; 91,96 грн - 3 % річних; 329,01 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на підставі укладеного з відповідачем Договору зберігання №13-26-58-ВМ від 01.03.2013р. було надано послуги, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 21 740,00 грн. та заборгованість за відшкодування комунальних послуг в розмірі 3 028,71 грн. Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014р. порушено провадження у справі №910/15877/14 та призначено справу до розгляду на 09.09.14р.

У судовому засіданні 09.09.14 представник позивача надав пояснення по справі, надав оригінали документів для огляду судом та долучив до матеріалів справи додаткові документи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність належних доказів передачі відповідачем позивачу на зберігання речі або групи речей та відсутність доказів прийняття позивачем їх на зберігання, зокрема розписки, квитанції, іншого документа, підписаного зберігачем, що свідчить про те, що сторони фактично не приступили до виконання своїх обов'язків за Договором. Крім того, відповідач зазначив, що долучені позивачем акт звіряння, претензія від 07.02.14 №10/252, рахунки-фактури за 2012 р., рахунки-фактури за 2013р. та Аналітична довідка від 01.03.2013р. №13-26/56-ВМ не підтверджують наявність заборгованості.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.09.14р.

В судовому засіданні 23.09.14р. представником позивача надано пояснення по справі.

23.09.14р. представником відповідача подано письмові пояснення, в яких останній зазначив, що претензія від 07.02.14р. №10/252 містить посилання на договір від 01.10.2013 №13-26-15-ВМ, в той час, як предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором №13-26-58-ВМ від 01.03.2013р. Відповідач, також, зазначає про відсутність опису майна, прийнятого за актами прийому-передачі та відсутність належних доказів на підтвердження наявності повноважень на прийняття майна від імені позивача ОСОБА_3, оскільки довіреність №148 датується 25.07.2013р., в той час, як ати прийому-передачі підписані у березні-червні 2013р.

В судове засідання 23.09.2014р.представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представників сторін, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013р. між позивачем (далі - зберігач) та відповідачем (далі - поклажодавець) укладено Договір зберігання №13-26-58-ВМ від 01.03.2013р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно в нежитловому приміщенні за адресою: 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А, літ.Л та літ.І, загальною площею 166 кв.м., протягом строку цього договору.

Згідно з п.4.1. Договору поклажодавцеь за збереження майна: вносить плату за зберігання майна, яка складає 3320 грн. включаючи ПДВ, з розрахунку 20 грн. за кв.м. (п.4.1.1. Договору); вносить плату згідно виставлених рахунків на р/р зберігача до 15 числа кожного місяця (п.4.1.2. Договору); відшкодовує зберігачу витрати, пов'язані із зберіганням майна (витрати на електроенергію, опалення і т.д.) згідно виставлених рахунків на р/р зберігача до 15 числа кожного місяця (п.4.1.3.Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2013 року.

05.09.2013р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду від 05.09.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору, відповідно до якої сторонами погоджено розрахунковий рахунок позивача для оплати.

01.10.2013р. сторонами Договору укладено Угоду про розірвання договору зберігання №13-26-58-ВМ від 01.03.2013р. (далі - Угода про розірвання договору), відповідно до п.1 якої, сторони договору дійшли згоди розірвати Договір зберігання №13-26-58-ВМ від 01.03.2013р.

Відповідно до п.2 Угоди про розірвання Договору сторонами погоджено, що з моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли з Договору.

Згідно з п.5 Угоди про розірвання Договору, ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін.

Судом встановлено, що позивачем у період з березня 2013р. по вересень 2013р. було надано відповідачу послуги зі зберігання на суму 23 240,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами прийому-передачі до Договору зберігання №б\н від 01.03.2013р., №б\н від 31.03.2013р., №б\н від 01.04.2013р., №б\н від 30.04.2013р., №б\н від 01.05.2013р., №б\н від 31.05.2013р., №б\н від 04.06.2013р., №24\1 від 14.06.2013р., №б\н від 01.07.2013р., №8 від 29.07.2013р., №б\н від 01.08.2013р., №б\н від 31.08.2013р., №62 від 18.09.2013р., №62\1 від 18.09.2013р.

Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками останніх, у зв'язку з чим приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, відповідач надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатив, сплативши у серпні 2013р. лише 1500 грн., що представником відповідача у судових засіданнях не заперечувалось.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Враховуючи, що позивачем було надано послуги на суму 23 240,00 грн., відповідачем сплачено 1500,00 грн., сума вартості неоплачених позивачем послуг склала 21 740,00 грн.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Згідно з ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно до ч.2. ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши Договір зберігання №13-26-58-ВМ від 01.03.2013р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та елементи договору зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.937 ЦК України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

В матеріалах справи містяться Акти прийому-передачі до Договору зберігання, які підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками, що спростовує твердження представника відповідача про недотримання письмової форми спірного договору, у зв'язку з відсутністю доказів прийняття позивачем на зберігання майна в нежитловому приміщенні за адресою: 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А, літ.Л та літ.І, загальною площею 166 кв.м.

Посилання представника відповідача на відсутність у комірника адміністративно-господарчої групи ОСОБА_3 повноважень на прийняття на зберігання майна та підписання актів прийому-передачі судом до уваги не береться, оскільки вказані акти прийому-передачі скріплені печатками сторін, відповідачем було передано майно позивачеві на зберігання без жодних зауважень. Крім того, відповідач під час передачі майна на зберігання не був позбавлений можливості перевірити повноваження ОСОБА_3 на прийняття майна на зберігання, претензій з приводу неналежного виконання позивачем своїх обов'язків по договору відповідачем не заявлялось.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.1.2. Договору, відповідач зобов'язався вносить плату згідно виставлених рахунків на р/р зберігача до 15 числа кожного місяця.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури та претензія №10/257 від 07.02.2014р., з якою позивач звертався до відповідача, на підтвердження чого позивачем долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення. При цьому, посилання представника відповідача на те, що вказана претензія містить посилання на договір №13-26-15-ВМ від 01.10.2013р. та не стосується спірного договору судом до уваги не береться, оскільки доказів того, що між сторонами укладався інший договір відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у термін встановлений п. 4.1.2 Договору, відповідачем не виконано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу за надані позивачем послуги зберігання в розмірі 21 740,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відшкодування комунальних послуг в розмірі 3 028,71 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.4.1.3. Договору поклажодавець відшкодовує зберігачу витрати, пов'язані із зберіганням майна (витрати на електроенергію, опалення і т.д.) згідно виставлених рахунків на розрахунковий рахунок зберігача до 15 числа кожного місяця.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат пов'язаних із зберіганням майна (витрати на електроенергію, опалення і т.д.), то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відшкодування комунальних послуг в розмірі 3 028,71 грн. задоволенню не підлягають.

За своєю правовою природою вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання є похідними вимогами від вимоги про стягнення заборгованості.

Оскільки позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача за відшкодування комунальних послуг в розмірі 3 028,71 грн., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 102,80 грн., 3 % річних в розмірі 91,96 грн., інфляційних втрат в розмірі 329,01 грн., які нараховані позивачем за несвоєчасну оплату заборгованості за комунальні послуги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг зберігання майна позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 635,47 грн., пеню в розмірі 562,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 390,89 грн., які нараховані позивачем на суму заборгованості по наданим послугам зі зберігання майна.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом перевірено розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням часткової оплати відповідачем 19.08.2013р. 1500 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 635,47 грн. - 3% річних та 2 390,89 грн. - інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 562,40 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3. Договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків, поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі 3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем здійснено розрахунок пені виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду, з врахуванням часткової оплати відповідачем 19.08.2013р. 1500 грн., розмір пені склав 553,29 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 562,40 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 553,29 грн.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект" (03151, м.Київ, вул.Мологвардійська, буд.28-А, код ЄДРПОУ 35212537) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь концерну «Військторгсервіс» (03151, м.Київ, вул.Мологвардійська, буд.28-А, код ЄДРПОУ 33689922) 21 740 (двадцять одну тисячу сімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 2 390 (дві тисячі триста дев'яносто) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 47 коп. 3 % річних, 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 29 коп. пені та 1 449 (одну тисячу чотириста сорок дев'ять) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне рішення складено 29.09.2014р.

Суддя Л.М. Шкурдова