Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/10783/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 10 год. 00 хв. № 826/10783/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юстон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2014 року № 46726552209, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юстон» (далі - позивач, ТОВ «Юстон») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2014 року № 46726552209.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 18.03.2014р. № 242/26552209/34979766, про завищення ТОВ «Юстон» суми податкового кредиту за жовтень місяць 2013 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «ТОЛК» та ТОВ «ТДТП», що, на думку податкового органу, є «безтоварним», документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладені між ТОВ «Юстон» та ТОВ «ТОЛК», ТОВ «ТДТП» договори купівлі-продажу від 02.10.2013р. № 288 та від 04.10.2013р. № 41 щодо придбання відповідного товару в асортименті, а також договору про виконання роботи від 10.10.2013р. № 111 стосовно виконання робіт по зборці та встановленню конструкцій повністю відповідає вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечить іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечив.

15 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 05.03.2014р. по 12.03.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 05.03.2014р. № 817, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Юстон» (ідентифікаційний код 34979766) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТОЛК» (ідентифікаційний код 31302396) та ТОВ «ТДТП» (ідентифікаційний код 38813932) за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, за результатами якої складений Акт від 18.03.2014р. № 242/26552209/34979766 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Юстон» і ТОВ «ТОЛК» (ідентифікаційний код 31302396), ТОВ «ТДТП» (ідентифікаційний код 38813932), а саме: договір купівлі-продажу від 02.10.2013р. № 288, за умовами якого Продавець (ТОВ «ТОЛК») зобов'язувався поставляти товари, а Покупець (позивач) зобов'язувався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти. Додатковою угодою від 31.12.2013р. № 1 у вказаний договір купівлі-продажу було внесено зміни щодо порядку оплати товарної партії. Також договір купівлі-продажу від 04.10.2013р. № 41, за умовами якого Продавець (ТОВ «ТДТП») зобов'язувався передавати у власність Покупцю (позивачу), а Покупець зобов'язувався приймати і оплачувати двері металеві, на умовах, визначених цим Договором. Додатковими угодами від 04.10.2013р. № 1, від 17.10.2013р. № 2, від 23.10.2013р. № 3 та від 29.10.2013р. № 4 до зазначеного договору купівлі-продажу було наведено специфікацію товару. Договір про виконання роботи від 10.10.2013р. № 111 передбачав зобов'язання Виконавця (ТОВ «ТДТП») виконувати роботи по зборці та встановленню конструкцій з матеріалів Замовника (Позивача) в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділів (філій, відділень банків) та на інших об'єктах по Заявці Замовника, а Замовник зобов'язувався приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах цього Договору. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2013р. № 288, та виписаних ТОВ «ТОЛК» податкових накладних від 02.10.2013р. № 53, від 08.10.2013р. № 226, від 11.10.2013р. № 359, від 16.10.2013р. № 485, від 21.10.2013р. № 624, від 24.10.2013р. № 751, від 29.10.2013р. № 869, а також оформлених на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2013р. № 41 та договору про виконання роботи від 10.10.2013р. № 111, та виписаних ТОВ «ТДТП» податкових накладних від 04.10.2013р. № 147, від 10.10.2013р. № 309, від 14.10.2013р. № 395, від 17.10.2013р. № 529, від 22.10.2013р. № 660, від 23.10.2013р. № 694, від 28.10.2013р. № 802, від 29.10.2013р. № 844, від 30.10.2013р. № 877, ТОВ «Юстон» віднесло до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 125082,00 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) хоч і містять перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.01.2014р. № 22/26-55-22-01/31302396 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТОЛК» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.11.2013, відповідно до змісту якого встановлено, що звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТОЛК» у ТОВ «Укр-спецторг», ТОВ «Візіон Груп», ТОВ «Інформус» та операції з подальшого продажу цих товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за перевіряємий період, а в Акті Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.01.2014р. № 20/20-11-22-01/38813932 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДТП» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року встановлено, що з урахуванням наявних на час формування акта обставин та відомостей, неможливо провести зустрічну звірку та підтвердити реальність здійснення діяльності ТОВ «ТДТП» за жовтень 2013 року.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Юстон» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТОЛК» та ТОВ «ТДТП» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 18.03.2014р. № 242/26552209/34979766 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Юстон» наступних норм законодавства України: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 125 082, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Юстон» - без задоволення.

02 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 18.03.2014р. № 242/26552209/34979766 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 46726552209 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Юстон» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156 353, 00 грн., в т.ч. 125 082, 00 грн. - основний платіж, 31 271,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 02 жовтня 2013 року між ТОВ «Юстон» (Покупець), в особі генерального директора ОСОБА_2, та ТОВ «ТОЛК» (Продавець), в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір купівлі-продажу за № 288, за умовами якого Продавець (ТОВ «ТОЛК») зобов'язується поставляти товари, а Покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості, із зазначенням відпускної ціни, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних. Постачання товару здійснюється товарними партіями. Відпускні ціни на товар можуть бути змінені Продавцем, при наявності обставин, які впливають на формування ціни товару. Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

04 жовтня 2013 року між ТОВ «Юстон» (Покупець), в особі генерального директора ОСОБА_2, та ТОВ «ТДТП» (Продавець), в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір купівлі-продажу за № 41, за умовами якого Продавець (ТОВ «ТДТП») зобов'язується передавати у власність Покупцю (позивачу), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати двері металеві, на умовах, визначених цим Договором. Продаж товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії, визначаються виходячи із замовлення Покупця і вказуються у додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору. Сума договору становить 166 621, 87 грн., в тому числі ПДВ - 27 770, 31 грн.

Також 10 жовтня 2013 року між ТОВ «Юстон» (Замовник), в особі генерального директора ОСОБА_2, та ТОВ «ТДТП» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір про виконання роботи за № 111, за умовами якого Виконавець (ТОВ «ТДТП») приймає на себе зобов'язання виконувати роботи по зборці та встановленню конструкцій з матеріалів Замовника (Позивача) в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділів (філій, відділень банків) та на інших об'єктах по Заявці Замовника, а Замовник зобов'язувався приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах цього Договору. Загальна вартість складає 206 462 грн., в тому числі ПДВ - 34 410, 33 грн. Оплата за цим Договором здійснюється в національній валюті шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця вказаний у цьому Договорі.

На підтвердження факту виконання ТОВ «ТОЛК» та ТОВ «ТДТП» умов спірних договорів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- додаткова угода від 31.12.2013р. № 1 до договору купівлі-продажу від 02.10.2013р. № 288; додаткові угоди від 04.10.2013р. № 1, від 17.10.2013р. № 2, від 23.10.2013р. № 3 та від 29.10.2013р. № 4 до договору купівлі-продажу від 04.10.2013р. № 41;

- видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2013 року на загальну суму у розмірі 750489,40 грн.;

- податкові накладні від 02.10.2013р. № 53, від 08.10.2013р. № 226, від 11.10.2013р. № 359, від 16.10.2013р. № 485, від 21.10.2013р. № 624, від 24.10.2013р. № 751, від 29.10.2013р. № 869, виписані ТОВ «ТОЛК» на користь ТОВ «Юстон», які підписані директором ОСОБА_4 і скріплені печаткою підприємства, а також податкові накладні від 04.10.2013р. № 147, від 10.10.2013р. № 309, від 14.10.2013р. № 395, від 17.10.2013р. № 529, від 22.10.2013р. № 660, від 23.10.2013р. № 694, від 28.10.2013р. № 802, від 29.10.2013р. № 844, від 30.10.2013р. № 877, виписані ТОВ «ТДТП» на користь ТОВ «Юстон», які підписані директором ОСОБА_3 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 750 489,40 грн., в тому числі ПДВ - 1250 82,00 грн.;

- платіжними дорученнями та виписками по рахунку ТОВ «Юстон» на загальну суму 388 180, 09 грн.

Також на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду договори купівлі-продажу, договори підряду, договори на виконання роботи, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, які підтверджують факт подальшої реалізації поставленого позивачу ТОВ «ТОЛК» та ТОВ «ТДТП» товару, на користь третіх осіб; а також ліцензію ТОВ «ТДТП» від 05.08.2013р. серії АЕ № 273560, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, які підтверджують наявність у ТОВ «ТДТП» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідного договору. Крім того, в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності від 31.07.2014р. № 000854 та № 000854 серії ДЦС на конструкції захисні кулетривкі, а саме: двері та перегородки захисні, видані позивачу, що, в свою чергу, підтверджує фактичне виконання спірних господарських операцій, зокрема, виконання ТОВ «ТДТП» умов договору від 10.10.2013р. № 111.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, позивачем на підтвердження використання придбаних товарів та робіт в своїй господарській діяльності надані були договір купівлі - продажу від 15 жовтня 2013 року № 54 (укладений з ТОВ «АРХІ ГЛАСС ПЛЮС») із видатковим та податковими накладними до нього, договір підряду від 08 серпня 2013 року № 47 (укладений з ПАТ «АВТОКРАЗБАНК») із рахунками - фактурами, податковими накладним та актом виконаних робіт, договору підряду від 09 жовтня 2013 року № 49 (укладений з ПАТ «АВТОКРАЗБАНК») із рахунками - фактурами, податковими накладним та актом виконаних робіт, договір на виконання робіт від 12 вересня 2013 року № 169-08/2013 (укладений з ТОВ «Мастер-Буд») із актом виконаних робіт, договір купівлі-продажу від 04 жовтня 2013 року № 41 (укладений з ТОВ «ТДТП») із видатковими та податковими накладними, договір купівлі - продажу від 10 жовтня 2013 року № 111 (укладений з ТОВ «ТДТП») із актами виконаних робіт та податковими накладними.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період жовтень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 18.03.2014р. № 242/26552209/34979766 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Юстон», так і його контрагентами-підрядниками (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Юстон» і ТОВ «ТОЛК», ТОВ «ТДТП», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 18.03.2014р. № 242/26552209/34979766 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємствами ТОВ «ТОЛК» та ТОВ «ТДТП» від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цих підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_4 та/або ОСОБА_3), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договорів від 02.10.2013р. № 288, від 04.10.2013р. № 41 та від 10.10.2013р. № 111 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Під час розгляду судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Юстон» або його контрагентам - ТОВ «ТОЛК», ТОВ «ТДТП», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014р. № 46726552209.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юстон» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02 квітня 2014 року № 46726552209.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова