Рішення

від 24.09.2014 по справі 908/3140/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  3/71/14       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   24.09.2014                                                                                                     Справа № 908/3140/14 м. Запоріжжя                                                                                         За позовом: Приватного підприємства “Підприємницька фірма “Август” (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, 70, ідентифікаційний код 13526809) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибальське підприємство “БРИЗ” (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 3, ідентифікаційний код 13606589) про стягнення 164 048, 02 грн.                                                                                          Суддя Соловйов В.М.                                                                                          при секретарі Прокопенко М.О. Представники: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився ПП “ПФ “Август” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ “Рибальське підприємство “БРИЗ” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 24/09/12 від 24.09.2012р. в сумі 164 048, 02 грн. Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 29.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М. Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 173-175, 193 ГК України, ст. 1, 12, 13, 15, 54-57 ГПК України. Ухвалою від 01.09.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3140/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 24.09.2014р. о 12 год. 00 хв. 24.09.2014р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 22.09.2014р. про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні 24.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.09.2014р. У відповідності до ч.8 ст. 80-1 ГПК України, у зв'язку із неявкою всіх учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. В позовній заяві від 21.08.2014р. ПП “ПФ “Август” просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 24/09/12 від 24.09.2012р. в сумі 164 048, 02 грн., з яких: 139 015, 20 грн. основний борг,          17 629, 02 грн. втрати від інфляції грошових коштів та 7 403, 80 грн. - 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що на виконання умов договору № 24/09/12 від 24.09.2012р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму          168 60, 16 грн. Проте відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання за даним договором та сплатив лише 29 844, 96 грн. У зв'язку із простроченням виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів. Відповідач в судове засідання 24.09.2014р. не прибув, надіслав пояснення                    від 23.09.2014р. № 06-02/124 в яких він зазначив про неможливість виконання зобов'язань за договором у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Також ТОВ “Рибальське підприємство “БРИЗ” позовні вимоги визнав у повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника відповідача. За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Визнання позову боржником прийнято судом, оскільки такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав або охоронюваних законів інтересів інших осіб. Повноваження особи, яка підписала пояснення, підтверджені довіреністю                          від 08.01.2014р. № 06-02/6 та перевірені судом. Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу документи, суд ВСТАНОВИВ: Між ПП “ПФ “Август” (Продавець) та ТОВ “Рибальське підприємство “БРИЗ” (Покупець) укладений договір № 24/09/12 від 24.09.2012р. за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити лако - фарбову продукцію, іменовано в подальшому Товар, у кількості та цінам, які зазначено у в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору). Загальна вартість Договору на момент підписання складає 168 860, 00 грн. з ПДВ     (п. 2.1 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору, Покупець здійснює оплату поставленої партії товару на протязі 30 банківських днів з дати поставки, зазначеної у видатковій накладній, на підставі виставленого Продавцем рахунку на оплату. Згідно п. 4.8 Договору, датою поставки вважається дата отримання Товару Покупцем на складі Покупця, підписання Сторонами відповідних накладних, а також видачі Покупцем довіреності Продавцю.   На виконання умов договору № 24/09/12 від 24.09.2012р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 168 860, 16 грн., що підтверджується накладними              № 54 від 25.09.2012р. на суму 38 880, 96 грн., № 57 від 01.10.2012р. на суму 120 715, 20 грн., № 60 від 06.10.2012р. на суму 9 264, 00 грн. та довіреностями на отримання цінностей № 214 від 25.09.2012р., № 237 від 01.10.2012р. та № 244 від 06.10.2012р.(а.с.11-16).   Відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання за договором № 24/09/12 від 24.09.2012р. та згідно платіжного доручення № 820                             від 12.11.2012р. здійснив оплату у розмірі 29 844, 96 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2014р., підписаний обома сторонами. Таким чином неоплаченою залишилась продукція на суму 139 015, 20 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 22.09.2014р. Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав. Правовідносини сторін є господарськими. Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний  вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України. Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 24/09/12 від 24.09.2012р. За приписами ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Товар на суму 168 860, 16 грн. отриманий відповідачем, що підтверджено накладними та довіреностями (а.с. 11-16). Умови платежу визначені сторонами в п. 3.1 Договору: Покупець здійснює оплату поставленої партії товару на протязі 30 банківських днів з дати поставки, зазначеної у видатковій накладній, на підставі виставленого Продавцем рахунку на оплату. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні умови припинення господарських зобов'язань встановлені в ст. 202 ГК України. Так, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України). Підстави для припинення зобов'язання за договором № 24/09/12 від 24.09.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні. Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Враховуючи те, що ТОВ “Рибальське підприємство “БРИЗ” не виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором № 24/09/12 від 24.09.2012р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 139 015, 20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7 403, 80 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 17 629, 02 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором № 24/09/12 від 24.09.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали. Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 7 403, 80 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок в позовній заяві (а.с. 4-5) в цій частині є вірним. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -  червня. Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього на користь позивача 17 629, 02 грн. втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню повністю. Розрахунок у позовній заяві (а.с. 4-5) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству. Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: 1.  Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибальське підприємство “БРИЗ” (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 3, ідентифікаційний код 13606589) на користь Приватного підприємства “Підприємницька фірма “Август” (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, 70, ідентифікаційний код 13526809)      139 015 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 7 403 (сім тисяч чотириста три) грн. 80 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 17 629 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 02 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 3 280 (три тисячі двісті вісімдесят) грн. 96 коп. витрат на судовий збір. 3.  Повне рішення складено 29.09.2014р.          Суддя                                                                В.М. Соловйов