Ухвала

від 24.09.2014 по справі 6-24517св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_8, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: приватне акціонерне товариство «Біофарма», державне підприємство «Ензим», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди; за позовом ОСОБА_17 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_8, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: приватне акціонерне товариство «Біофарма», державне підприємство «Ензим», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 Прокопович, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди; за позовом ОСОБА_19 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_8, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: приватне акціонерне товариство «Біофарма», державне підприємство «Ензим», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_23, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (далі-позивачі) звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (далі - ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм»), ОСОБА_8, Державної служби інтелектуальної власності України про відновлення порушених прав винахідників, продовження строку дії патентів на винаходи, визнання права власності на патенти та відшкодування завданих збитків і моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що вони приймали участь у дослідній роботі щодо препаратів «Бластен» та «Бластомуніл», яка передувала отриманню патенту України НОМЕР_3 та деклараційного патенту України НОМЕР_4 на винаходи, в яких позивачі вказані в якості винахідників (в патенті України НОМЕР_4 винахідником вказаний лише ОСОБА_6.).

Позивачі вважають, що вони мали б бути власниками вказаних патентів та отримувати винагороду внаслідок їх використання. Стверджують, що протягом тривалого часу патенти використовувалися відповідачами без виплати їм винагороди за використання патентів, вважають що їм також завдано збитків і моральної шкоди.

З врахуванням уточнених позовних вимог, просили:

1) Продовжити строк дії патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «Бластомуніл», тобто до 11 березня 2014 року;

2) Продовжити строк дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05 червня 2008 року до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «Бластомуніл», тобто до 11 березня 2014 року;

3) Стягнути з ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» річний збір на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) за підтримання чинності патентів з моменту їх використання в сумі: з 15 травня 2003 року (стосовно патенту НОМЕР_3) 3 127 грн, з 05 червня 2008 року (стосовно патенту НОМЕР_4) 10 800 грн за кожен рік використання винаходів до закінчення дозволу на виробництво та випуск лікарського засобу «Бластомуніл» (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01);

4) Стягнути з ОСОБА_8 річний збір за підтримання чинності патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року до 15 травня 2003 року на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) в сумі 119 грн 90 коп. за використання винаходу в особистих цілях;

5) Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», що був запатентований на підставі заявки від 28 серпня 1995 року (патент НОМЕР_3), як за авторами винаходу;

6) Визнати за ОСОБА_7 право автора (винахідника) та власності на винахід «Імуномодулятор «Бластен», що був запатентований на підставі заявки від 05 червня 2003 року (деклараційний патент № НОМЕР_4) як за автором винаходу;

7) Визнати за ОСОБА_6 право власності на винахід «Імуномодулятор «Бластен», що був запатентований на підставі заявки від 05 червня 2003 року (деклараційний патент № НОМЕР_4) як за автором винаходу;

8) Поновити за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушені права на патент НОМЕР_3 та деклараційний патент № НОМЕР_4 шляхом зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05 червня 2008 року;

9) Стягнути солідарно з ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (ідентифікаційний код юридичної особи 32278768) і ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 300 тис. грн на користь кожного з позивачів, а саме на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на загальну суму 600 тис. грн);

10) Стягнути пропорційно з кожного відповідача судові витрати.

Державна служба інтелектуальної власності України, ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_8 заперечили проти позову та заявили клопотання про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачами вимог.

Третя особа - ОСОБА_17 заявила самостійні позовні вимоги та просила:

1) Продовжити строк дії патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «Бластомуніл», тобто до 11 березня 2014 року;

2) Продовжити строк дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05 червня 2008 року до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «Бластомуніл», тобто до 11 березня 2014 року;

3) Стягнути з ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» річний збір на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) за підтримання чинності патентів з моменту їх використання в сумі: з 15 травня 2003 року (стосовно патенту НОМЕР_3) 3 127 грн, з 05 червня 2008 року (стосовно патенту НОМЕР_4) 10 800 грн за кожен рік використання винаходів до закінчення дозволу на виробництво та випуск лікарського засобу «Бластомуніл» (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01);

4) Стягнути з ОСОБА_8 річний збір за підтримання чинності патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року до 15 травня 2003 року на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) в сумі 119 грн 90 коп. за використання винаходу в особистих цілях;

5) Визнати за ОСОБА_17 право власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», що був запатентований на підставі заявки від 28 серпня 1995 року (патент НОМЕР_3), як за авторами винаходу;

6) Визнати за ОСОБА_17 право автора (винахідника) та власності на винахід «Імуномодулятор «Бластен», що був запатентований на підставі заявки від 05 червня 2003 року (деклараційний патент № НОМЕР_4) як за автором винаходу;

7) Поновити за ОСОБА_17 порушені права на патент НОМЕР_3 та деклараційний патент № НОМЕР_4 шляхом зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05 червня 2008 року;

8) Стягнути солідарно з ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (ідентифікаційний код юридичної особи 32278768) і ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 30 тис. грн на користь ОСОБА_17

В обґрунтування заявлених самостійних позовних вимог ОСОБА_17Д вказує, що вона у групі вчених лікарів створила лікарський засіб «Бластен», у наступному «Бластомуніл». На підставі отриманих результатів дослідження був створений «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату» (дата подання заявки - 28 серпня 1995 року, дата видачі - 15 липня 1997 року, патент України НОМЕР_3). Винахід за деклараційним патентом України № НОМЕР_4 було створено на підставі тих же доклінічних та клінічних досліджень, що й винахід за патентом України НОМЕР_3, тому ОСОБА_17 вважає, що вона мала б бути власником обох вказаних патентів та автором (винахідником) обох цих винаходів, крім того, мала б отримувати винагороду внаслідок їх використання. З урахуванням того, що протягом тривалого часу патенти використовувалися відповідачами без виплати винагороди позивачам за використання патентів, їй також завдано моральної шкоди, просила суд задовольнити її вимоги.

Третя особа - ОСОБА_19 заявив самостійні позовні вимоги на предмет спору, які обґрунтував обставинами аналогічними з тими, що викладені ОСОБА_17 при обґрунтуванні її самостійних позовних вимог. Просив суд:

1) Продовжити строк дії патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «Бластомуніл», тобто до 11 березня 2014 року;

2) Продовжити строк дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05 червня 2008 року до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «Бластомуніл», тобто до 11 березня 2014 року;

3) Стягнути з ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» річний збір на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) за підтримання чинності патентів з моменту їх використання в сумі: з 15 травня 2003 року (стосовно патенту НОМЕР_3) 3 127 грн, з 05 червня 2008 року (стосовно патенту НОМЕР_4) 10 800 грн за кожен рік використання винаходів до закінчення дозволу на виробництво та випуск лікарського засобу «Бластомуніл» (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01);

4) Стягнути з ОСОБА_8 річний збір за підтримання чинності патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року до 15 травня 2003 року на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) в сумі 119 грн 90 коп. за використання винаходу в особистих цілях;

5) Визнати за ОСОБА_19 право власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», що був запатентований на підставі заявки від 28 серпня 1995 року (патент №20509А), як за авторами винаходу;

6) Визнати за ОСОБА_19 право автора (винахідника) та власності на винахід «Імуномодулятор «Бластен», що був запатентований на підставі заявки від 05 червня 2003 року (деклараційний патент № НОМЕР_4) як за автором винаходу;

7) Поновити за ОСОБА_19 порушені права на патент НОМЕР_3 та деклараційний патент № НОМЕР_4 шляхом зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28 серпня 2000 року та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05 червня 2008 року;

8) Стягнути солідарно з ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (ідентифікаційний код юридичної особи 32278768) і ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 30 тис. грн на користь ОСОБА_19

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року, в задоволенні позовів: ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_17; ОСОБА_19, відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_23 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату» було видано без проведення експертизи по суті на підставі постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3769-XII від 23 грудня 1993 року, згідно з якою до створення необхідної патентно-інформаційної бази патенти України на винаходи можуть видаватися без проведення експертизи заявок по суті на строк до 5 років від дати подання заявки під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту (п. 3). Отже, строк дії вказаного патенту сплину 28 серпня 2000 року в зв'язку із закінченням визначеного законом 5-річного строку його дії.

У встановленому законом порядку на ім'я акціонерного товариства «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» було видано патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату» (дата подання заявки 28 серпня 1995 року, дата видачі - 15 липня 1997 року). Власником вказаного патенту на момент його видачі було акціонерне товариство «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм». Вказана юридична особа не є учасником даної справи та згідно з наявною у матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відомості про вказану юридичну особу в реєстрі відсутні. Винахідниками у вказаному патенті були вказані: ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22

Позивачі були обізнані з тим, що зазначені у патенті України НОМЕР_3 на винахід у якості винахідників. Більш того, позивачі були обізнані з тим, що право на отримання патенту за вказаною заявкою вони передали юридичній особі - акціонерному товариству «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм».

Згідно з відомостями, поданими суду Державною службою інтелектуальної власності України, у виписці щодо патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», дія вказаного патенту була припинена 28 серпня 2000 року, в зв'язку із закінченням визначеного законом строку його дії.

Автори винаходу «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату», серед яких в тому числі позивачі та треті особи ОСОБА_17, ОСОБА_19, були обізнаним зі своїм статусом - саме винахідників. При цьому ні позивачі, ні ОСОБА_17, ні ОСОБА_19 не були заявниками винаходу «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (вказані винахідники не реалізували своє право на отримання патенту та не подали відповідну заявку на отримання патенту на винахід, тобто не набули статусу заявника за заявкою) та відповідно з урахуванням положень Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції, що діяла на дату подання заявки не могли стати власниками патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату». Власником зазначеного патенту стало акціонерне товариство «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», яке подавало відповідну заявку.

Стосовно деклараційного патенту № НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «Бластен» судом встановлено, що заявку на реєстрацію винаходу «Імуномодулятор «Бластен» було подано 05 червня 2003 року. На дату подання вказаної заявки чинним був Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року з останніми змінами від 22 травня 2003 року. За приписами ст. 1 вказаного Закону деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід; формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

У встановленому законом порядку на ім'я відповідача - ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» було видано деклараційний патент України № НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «Бластен» (дата подання заявки - 05 червня 2003 року, дата видачі - 15 березня 2004 року). Власником вказаного патенту було ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм». Винахідниками у вказаному патенті були вказані: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20

ОСОБА_7 не зазначена у вказаному патенті у жодному статусі.

ОСОБА_8 як фізична особа - винахідник ніколи не подавала заявку на винахід «Імуномодулятор «Бластен» та ніколи не була зазначена власником спірного деклараційного патенту України № НОМЕР_4; її статус такий самий, як й інших фізичних осіб - винахідник. Відсутні докази того, що ОСОБА_24 здійснювала будь-які дії від імені всіх співвинахідників саме щодо винаходу «Імуномодулятор «Бластен», правомірність яких має підтверджуватись договором або іншим документом, як не міститься доказів і того, що ОСОБА_8 як фізична особа - винахідник діяла всупереч інтересам інших винахідників чи з порушенням їх особистих немайнових прав.

Позивачка ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_17 і третя особа ОСОБА_19 були заявлені як винахідники лише при поданні заявки на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату» за патентом України НОМЕР_3. Ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_17, ні ОСОБА_19 не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу «Імуномодулятор «Бластен» за заявкою № 2003065200. Вони не були зазначені авторами (винахідниками) винаходу «Імуномодулятор «Бластен», їх імена не були вказані в заявці № 2003065200 та відповідно в патенті № НОМЕР_4. Матеріали справи не містять доказів наявності особистого творчого внеску вказаних фізичних осіб у створення винаходу «Імуномодулятор «Бластен» за заявкою № 2003065200.

У зв'язку з непідтриманням чинності та несплатою річного збору, з урахуванням чинного на той час законодавства, дію деклараційного патенту України № НОМЕР_4 було припинено 05 червня 2008 року без можливості його поновлення.

Таким чином, на момент звернення позивачів до суду дія обох патентів, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, припинена на визначених законом підставах з дотримання приписів чинного законодавства України. Строк дії вказаних патентів не можуть бути продовженими жодним чином.

Лікарський засіб «Бластомуніл» (порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 0,0006 г у флаконах N 5) був зареєстрований в Україні згідно наказу МОЗ України від 20 лютого 2004 року на ім'я ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» строком на п'ять років. На вказаний лікарський засіб було видане реєстраційне посвідчення від 26 лютого 2004 року. Згодом лікарський засіб «Бластомуніл» було перереєстровано на наступних п'ять років згідно наказу МОЗ України від 11 березня 2009 року та видане реєстраційне посвідчення від 12 березня 2009 року.

На дату вирішення спору в Україні чинним є реєстраційне посвідчення від 12 березня 2009 року на лікарський засіб «Бластомуніл», який пройшов процедуру державної перереєстрації та перереєстрований згідно наказу МОЗ України від 11 березня 2009 року. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарський засіб «Бластомінул» зареєстрований на території України та вважається дозволеним до застосування в Україні.

Факт державної реєстрації лікарського засобу «Бластомуніл» підтверджується Реєстраційним посвідченням від 12 березня 2009 року, виданим відповідачу. Вказане реєстраційне посвідчення видано на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 березня 2009 року № 147.

Хіміко-фармацевтична промисловість є одним із основних видів діяльності ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (як юридичну особу було створено 15 травня 2003 року). Здійснюючи виробництво та подальший продаж зареєстрованого лікарського засобу «Бластомуніл», відповідач діє в межах чинного законодавства України.

Будь-які правові підстави пов'язувати строк дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб зі строком дії патенту України на винахід та/або деклараційного патенту України на винахід відсутні, оскільки вказані строки встановлюються в рамках різних за своєю суттю правовідносин, регулюються різними нормативно-правовими актами.

Відповідачами у справі заявлено про необхідність застосування позовної давності до заявлених позивачами та третіми особами вимог, оскільки про видачу спірних патентів позивачі та треті особи з самостійними вимогами у справі довідалися з дати публікації відомостей про їх видачу.

За таких встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, заявлення їх з пропуском строку позовної давності та про необхідність відмови у задоволенні позовів.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що обставини встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору доведено. Висновки районного суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовано вірно.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не підтверджені матеріалами цивільної справи, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_23 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова В.М. Колодійчук О.В. Умнова