Вирок

від 20.06.2014 по справі 520/6298/14-к

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/6298/14-к

Провадження № 1-кп/520/346/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2014 року

Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, яке внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014160480001031 від 18.03.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Болград

Одеської області, громадянки України,

з середньою освітою, не працює,

раніше не судима, зареєстрована та

проживає за адресою:

АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11.03.2014 року приблизно о 12 годині 00 хвилин гр. ОСОБА_4 будучи офіційно не працевлаштованою з метою отримання споживчого кредиту звернулася до невстановлених осіб, офіс яких знаходиться у м. Одесі по проспекту Академіка Глушко, яким надала свої повні анкетні дані та відомості як платника податків.

У подальшому, 12.03.2014 року зазначені невстановлені слідством особи надали ОСОБА_4 довідку про доходи № 034с від 12.03.2014 року про те, що вона працює в ПП «АРАНОР» з 07.05.2013 року і займає там посаду менеджера відділу продаж.

Після чого гр. ОСОБА_4 маючи умисел на використання завідомо підробленого документа з метою отримання кредиту, звернулась до відділу ПАТ «Альфа-Банк», який розташований в ТЦ «Таврія-В Таїровський» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 9-А та надала завідомо підроблену довідку про доходу про те, що вона працює в ПП «АРАНОР» з 07.05.2013 року і займає там посаду менеджера відділу продаж.

Однак, згідно відповіді з Управління Пенсійного фонду України в Одеській області та відповіді Головного управління Міндоходів в Одеській області ОСОБА_4 в ПП «АРАНОР» ніколи не працювала та вказану в довідці посаду не займала, а також відповіді ДПІ Суворовського району про не змогу надати форму 1-ДФ тому, що підприємство «АРАНОР» (ЕДРПОУ 36345303) ніколи не надавало податкової звітності.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 повністю визнає себе винною за ст. 358 ч. 4 КК України, та підтверджує обставини скоєння злочину викладені у обвинувальному акті.

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 доведена повністю та кваліфікація її дій за ч. 4 ст. 358 КК України вірна, оскільки нею було використано завідомо підроблений документ.

Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання підсудної, необхідно визнати: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючи обставини покарання підсудного згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_4 , суд враховує, обставини вчинення злочину, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудної, обставини які пом`якшують та обтяжують покарання, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, відсутність по справі матеріальної шкоди, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без ізоляції його від суспільства та їй слід призначити покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням іспитового строку.

В той же час суд зазначає, що 19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. №1185-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року.

Відповідно до пунктів «є» ст. 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі особи, які засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, яких на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків,які досягли 70 річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Обвинувачена ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 р.», тому, що нею було вчинено кримінальне правопорушення невеликої тяжкості до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання чинності цим Законом має мати яка досягла 77 річного віку, ОСОБА_5 , 1937 року народження. Тобто, вона підпадає під перелік осіб, визначених в пунктах «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обвинуваченій ОСОБА_4 роз`яснені судом правові наслідки застосування амністії. При цьому остання заявила, що не заперечує проти застосування відносно неї акту амністії та надала згоду на звільнення від покарання згідно з актом амністії у випадку визнання її винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення судом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.01.2012 року, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Також, норми статті 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» вказують на те, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного за цим вироком основного покарання на підставі пунктів «є» ст. 1,14 Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08.04.2014 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року.

Згідно з пунктом « 7» ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України, документи, що є речовими доказами по справі, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст.ст. 366-371, 373, 374, 376, 392,393, 395 КПК України, п.«є» ст. 1,14 Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08.04.2014 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 ч.4 КК України, та призначити їй покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона на протязі одного року не скоїть нового злочину, і згідно ст.76 КК України виконає покладені на неї обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Звільнити ОСОБА_4 відповідно до ст. 1 п. «є» та ст.14 Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. №1185-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року від відбуття призначеного ОСОБА_4 основного виду покарання.

Міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_4 відмінити.

Згідно зі ст. 100 КПК України, речові докази залишити зберігатися при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1