Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/17948/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/17948/14 29.09.14 За позовом          Приватного підприємства "Транс-Атлас" до                       Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-Транс" про                     стягнення 5 000,00 грн. Суддя  Лиськов М.О.   Представники сторін: від позивача:             не з'явився від відповідача:           не з'явився В судовому засіданні 29.09.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : 26.08.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Транс-Атлас" (надалі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-Транс" (надалі – відповідач) стягнення 5 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/17948/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014. 05.09.2014 через канцелярію суду представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. В судове засідання, призначене на 10.09.2014, не з'явився представник позивача, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. В судове засідання, призначене на 10.09.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського суду м. Києва розгляд справи відкладено на 29.09.2014. 23.09.2014 через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог. В судове засідання, призначене на 10.09.2014, представники позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву  про збільшення розміру позовних вимог, клопотання обґрунтовано тим, що відповідно договору-заявки 1706/06 від 17.06.2014 відповідач не виконав своїх обов'язків, а отже позовні вимоги підлягають збільшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає вказану заяву та подальший розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням вказаної заяви. В судове засідання, призначене на 29.09.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був повідомлений. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Пунктом 11 “Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)”передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, - ВСТАНОВИВ: 31.03.2014 між позивачем та відповідачем був укладений Договір-Заявка про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3103/01 та 17.06.2014 Договір-Заявка про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1706/06 (далі по тексту - Договори) Відповідно до п. 1.1. вказаних Договорів визначено умови перевезення вантажу. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та здійснив перевезення . Позивачем було направлено таверно-транспортні накладні, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт на адресу відповідача, що підтверджується відповідними поштовими чеками від 17.04.2014 та 25.06.2014. Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином строк оплати послуг за вказаними договорами настав. Відповідач здійснив часткову оплату за Договором-Заявкою про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3103/01 в сумі 1  000 грн. Станом на 29.09.2014 з заборгованість відповідача перед позивачем складає 10  400 грн. Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором. Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-Транс" (01042, м. Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7; ідентифікаційний код: 38545707) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства "Транс-Атлас" (45635, Волинська обл., Луцький район, село Піддубці, вулиця Миру, будинок 27; ідентифікаційний номер 36071694) 10 400 (десять тисяч чотириста ) грн. 00  коп. – основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – суму судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. Копію рішення направити сторонам. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено 01.10.2014 Суддя                                                                                                    М.О. Лиськов