Ухвала

від 24.09.2014 по справі 820/13687/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р.Справа № 820/13687/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/13687/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехінжиніринг"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехінжиніринг" (ТОВ "Будтехінжиніринг") звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001662205 від 16.07.2014 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.08.2014 року позовні вимоги задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001662205 від 16.07.2014 року.

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували використання придбаних послуг у господарській діяльності ТОВ "Будтехінжиніринг".

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будтехінжиніринг" щодо фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "Укртехнопромпоставка" за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт, яким встановлено наступні порушення:

- неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між платником податків ТОВ "Укртехнопромпоставка" код ЄДРПОУ 36624074 за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року та ТОВ "Будтехінжиніринг" код ЄДРПОУ 33205643;

- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 33891,60 грн., в тому числі: у грудні 2012 року у сумі ПДВ 11416,80 грн., у січні 2013 року у сумі ПДВ 7572,00 грн., у лютому 2013 року у сумі ПДВ 4678,80 грн., у березні 2013 року у сумі ПДВ 10224,00 грн.

На основі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 року №0001662205 у розмірі 29584,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Укртехнопромпоставка".

Так, 23.10.2012 року між ТОВ "Будтехінжиніринг" (замовник) та ТОВ "Укртехнопромпоставка" (виконавець) було укладено договір №23/10, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок щодо надання послуг зі збору вихідних даних для обстеження й оцінки технічного стану конструкцій будівель обстеження яких провадить замовник, з метою встановлення їх фактичного технічного стану. Перелік послуг містить в собі фотозйомку й обмірювання, у т.ч. у важкодоступних місцях (т.1 а.с.135-135а).

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Будтехінжиніринг" (замовник) та ТОВ "Укртехнопромпоставка" (виконавець) було укладено договір від 09.11.2012 року №9/11, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: виконання робіт з розпилювання та шліфування торцевих поверхонь зразків кернів з важкого бетону спеціального призначення відібраних з обстежуваних конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість (т.1 а.с.208-209).

З метою ведення своєї господарської діяльності ТОВ "Будтехінжиніринг" було укладено ряд договорів на виконання робіт з обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій, а саме: з ПАТ "Укргідропроект", ТОВ "Гідротехпроект", АТ "Зевс Кераміка", КП "Харківводоканал".

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 1-2 п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В п 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів про реальність господарських операцій на виконання договору №23/10 сторонами були підписані технічні завдання (т.1 а.с.137-140, 142-164, 166-168, 170-173, 177-187, 189-189а, 191-191а), виписано накладні (т.1 а.с.136, 141-141а, 165, 169, 174-176, 188, 190).

Після надання послуг сторонами було підписано акти здачі-приймання наданих послуг (т.1 а.с.192-199). На підставі виконання договору ТОВ "Укртехнопромпоставка" виписало ТОВ "Будтехінжиніринг" податкові накладні (т.1 а.с.200-207).

На виконання договору №9/11 сторонами були підписані акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), акти прийому-передачі готових зразків, акти прийому-передачі вихідних матеріалів (т.1 а.с.210-214).

На підставі цього ТОВ "Укртехнопромпоставка" виписало ТОВ "Будтехінжиніринг" податкові накладні (т.1 а.с.215-216).

Розрахунки за договорами проводились в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с. 242-247).

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що господарські відносини ТОВ "Будтехінжиніринг" з ТОВ "Укртехнопромпоставка" грунтувалися на підставі договірних відносин з надання послуг, на підтвердження реальності яких надано копії платіжних доручень, податкових накладних та актів приймання-передач готових зразків, актів здачі-приймання наданих послуг тощо.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укртехнопромпоставка" підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що судження податкового органу про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0001662205 від 16.07.2014 року не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/13687/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.