Постанова

від 29.09.2014 по справі 917/1003/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 917/1003/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. 3165 від 27.06.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автобуд", м. Комсомольськ (вх.2210 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.07.14 року по справі №917/1003/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Комсомольськ, Полтавська область

до Приватного підприємства "Автобуд", м. Комсомольськ, Полтавська область

про стягнення 91100,89 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.07.2014 року по справі №917/1003/14 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Автобуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 83523,82 грн. основного боргу, 10797,97 грн. інфляційних втрат, 2956,38 грн. 3% річних та 1945,56 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 209,18 грн. 3% річних, 2000,00 грн. моральної шкоди, 13 273,20 грн. пені у позові відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, та його представник в судовому засіданні вважають, що рішення господарського суду Полтавської області було винесено з урахуванням всіх доказів поданих сторонами, та доказів, які були витребувані судом. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання суду апеляційної інстанції не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлявся, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка відповідача не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013 року між Приватним підприємством "Автобуд" (замовник - відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (виконавець - позивач у справі) було укладено договір № 02/01-3 про надання транспортних послуг.

Відповідно до умов договору сторонни узгодили, що замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати транспортні послуги шляхом надання транспортних засобів (автобусів, мікроавтобусів) з водієм для перевезення пасажирів по маршрутах, зафіксованих у подорожніх листах, згідно заявки замовника. Детальні умови замовлення (маршрут та режим роботи) зазначаються у заявці замовника та узгоджуються з виконавцем. Забезпечення транспортних засобів змащувальними матеріалами, запасними частинами та іншими видами витратних матеріалів, що забезпечують його безперебійну роботу, а також виконання поточного та капітального ремонту здійснюються силами та за рахунок виконавця. Для надання послуг виконавець використовує паливно-мастильні матеріали (ПММ), а саме дизельне пальне замовника (п. 1.1-1.4 договору).

Вартість послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, шляхом підрахування загальної кількості годин наданих послуг з урахуванням вартості паливно-мастильних матеріалів. Вартість однієї години наданих послуг визначається згідно додатку № 1 до договору. Ціна договору визначається як динамічна (п. 3.1 та п. 3.2 договору).

Розрахунок за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця (позивач у справі) не пізніше 25 числа наступного за звітнім місяцем. Підрахунок витрачених виконавцем ПММ проводиться замовником на підставі оформлених подорожніх листів, роздавальної відомості (п. 3.3 -3.4 договору).

Вартість отриманого від замовника ПММ виконавець оплачує відповідно до виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок замовника, протягом одного банківського дня з моменту перерахування замовником грошових коштів у розмірі не менше ніж 50% від щомісячної вартості наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця. В разі якщо зазначених коштів не вистачає для повного розрахунку за отримані від замовника ПММ, виконавець проводить оплату отриманих від замовника ПММ в розмірі пропорційному розміру оплати наданих послуг (п. 3.5 договору).

Як було вірно встановлено господарським судом Полтавської області, на виконання умов договору про надання послуг сторонами був складений Протокол погодження цін, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін, в якому зазначено, що вартість однієї години наданих позивачем транспортних послуг становить 4,20 грн.

31.01.2013 року до договору про надання послуг сторони укладали додаткову угоду № 1, згідно якої були внесені зміни до договору, зокрема, п. 8.3 договору виклали у наступній редакції "цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. Якщо за 5 днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік".

Як свідчать матеріали справи, позивачем прийняті на себе зобов'язання з надання послуг замовнику виконані на загальну суму 328734,00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями актів виконаних робіт, талонів замовника (типової форми 1-ТЗ, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року)

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманих послуг в розмірі 159 000,00 грн. (з урахуванням проведених часткових оплат після проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами). Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки по особовому рахунку позивача № 26001377208500.

Колегія суддів повність погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Між сторонами був укладений договір про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором про надання послуг, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України результати отриманих послуг не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 83523,82 грн., яка повністю підтверджена матеріалами справи і не спростована відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та матеріалами апеляційної скарги.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача 13273,20 грн. пені, оскільки сторони у договорі про надання послуг не погодили конкретний розмір неустойки у разі порушення замовником строків оплати отриманих послуг, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків .

Приймаючи до уваги, що відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні 2000 грн. моральної шкоди та судових витрат по оплаті правової допомоги в сумі 2700,00 грн., колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції.

Що стосується клопотань відповідача про призначення почеркознавчої та автотехнічної експертиз, які судом були відхилені. Колегія суддів вважає, щосудом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертиз, так як судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Крім того, до матеріалів справи надано вчинену з дотриманням нотаріально форми довіреність від 16.07.2012 року, що видана позивачем ОСОБА_3 на вчинення вказаних у ній дій, в тому числі з правом підпису.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 17.07.2014 року у справі № 917/1003/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування в частині задоволення позовних вимог відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автобуд", м. Комсомольськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.07.2014 року по справі №917/1003/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.