Рішення

від 29.09.2014 по справі 914/2719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2719/14

За позовом : Миколаївського споживчого товариства Миколаївської районної спілки споживчих товариств Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Миколаївської районної спілки споживчих товариств Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область

про визнання права власності.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Мартин Д.І. - представник за довіреністю № 55 від 09.07.2014р.

Від відповідача : не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Миколаївським споживчим товариством Миколаївської районної спілки споживчих товариств Львівської області подано позов до Миколаївської районної спілки споживчих товариств Львівської області про визнання права власності.

Ухвалою суду від 30.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 11.08.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 11.08.2014р. розгляд справи відкладено до 11.09.2014р., а 11.09.2014р. на 29.09.2014р.

11.08.2014р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№ 34458/14), а якому позовні вимоги визнає частково, вважає, що спірний об'єкт є спільною сумісною власністю сторін. Зазначає, що оформити своє право власності в спільній власності відповідач самостійно не міг, так як забудовником будівництва було Миколаївське споживче товариство, саме яке зобов'язано було провести оформлення права спільної часткової власності на спірний об'єкт з визначенням часток сторін у праві спільної власності.

Однак, 19.09.2014р. від відповідача надійшла заява вих. №62 від 15.09.2014р. (вх. №40066/14) про визнання позову, в якій просить вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (магазину та контори) літери А-2 загальною площею 979,1м 2 , розташовану за адресою: Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, проспект М.Грушевського, 16.

Зазначає, що згідно п. 10.7 Статуту Миколаївського споживчого товариства, який було погоджено відповідачем, об'єкти права власності споживчого товариства можуть перебувати у спільному володінні товариства та спілки споживчих товариств з визначеною часткою у власності виключно за взаємними угодами (договорами). Проте дійсно, сторони відповідних угод не погоджували та не укладали.

В судовому засіданні 29.09.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю.

В судове засідання 29.09.2014р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив. Заявою вих. №62 від 15.09.2014р. (вх. №40066/14) поданої 19.09.2014р. відповідач просить проводити розгляд справи без їхньої участі та не заперечує проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Спір розглядається у відповідності до поданої відповідачем заяви вих. №62 від 15.09.2014р. про визнання позовних вимог.

У судовому засіданні 29.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Відповідно до Статуту Миколаївського споживчого товариства Миколаївської райспоживспілки Львівської області, Миколаївське споживче товариство є добровільне об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для спільного ведення господарської діяльності, відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю споживчого товариства, регулюються Законами України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію», іншими законодавчими актами України, нормативними актами споживспілок та Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки).

Відповідно до п. 10.1 Статуту, майно споживчого товариства формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України. Споживче товариство є власником будівель, споруд, корпоративних прав, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої, передбаченої Статутом, діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не забороненого законодавством.

Володіння, користування та розпорядження майном споживчого товариства здійснюють його органи управління відповідно до законодавства, нормативних актів Укоопспілки та цього Статуту (п. 10.6).

Також відповідно із п. 10.7 Статуту об'єкти права власності споживчого товариства можуть перебувати у спільному володінні товариства та спілки споживчих товариств, їхня частка у власності визначається взаємними угодами (договорами).

Згідно п. 1.5 Статуту споживчого товариства, місцезнаходження споживчого товариства: 81600, Львівська область, м. Миколаїв, проспект М.Грушевського, 16.

З матеріалів справи вбачається, що спірна будівля збудована Миколаївським споживчим товариством протягом 1988-1990 рр. згідно розробленої на підставі заказу споживчого товариства ф-88-101 від 07.06.1988 року проектно-кошторисної документації, виготовленої Проектно-кошторисною групою кооперативу «Фронтон» Української спілки споживчих товариств «Укоопспілка», затвердженої розпорядженням правління Львівської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» «Про затвердження кошторису на будівництво магазину «Продукти» торговою площею 150 м.кв. в м. Миколаєві» від 08.08.1988 року №991 кошторисною вартістю 155,72 тис. крб. (в цінах на момент будівництва), що визнається відповідачем.

Будівництво здійснювалося генеральним підрядником Будівельним управління БУ-62 ІБО «Львівбуд».

Про факт завершення будівельних робіт свідчить технічний паспорт, складений Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 20.05.1995 року, відповідно до даний якого за вказаною адресою розміщена належна Миколаївському споживчому товариству двохповерхова нежитлова будівля літера «А-2», рік введення в експлуатацію: 1991 рік, яка складається з підвалу площею332,8 м.кв.,першого поверху площею 321,6 м.кв. та другого поверху площею 324,7 м.кв., всього загальною площею 979,1 м.кв.

Крім цього, рішенням Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області від 23.09.2013 року №1068/1 «Про надання дозволу Миколаївському споживчому товариству на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», беручи до уваги технічний паспорт на будівлю, виготовлений Стрийським МБТІ 20.05.1995 року, Миколаївському споживчому товариству було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлової будівлі - магазину, який знаходиться по пр. Грушевського, 16 в м. Миколаєві.

Дану технічну документацію із землеустрою було виготовлено ФО-СПД ОСОБА_4 та погоджено Миколаївською міською радою та управлінням Держземагенства у Миколаївському районі загальною площею земельної ділянки для обслуговування магазину 0,0657 га.

04.06.2014 року складено та підписано Акт узгодження меж земельної ділянки Миколаївського споживчого товариства на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Миколаїв, пр. Грушевського, 16 та складено Акт прийомки межових знаків на зберігання, підписаний користувачем земельної ділянки Миколаївським споживчим товариством та власником земельної ділянки Миколаївською міською радою.

17.07.2014 року на підставі зазначеної технічної документації управлінням Держземагенства у Миколаївському районі здійснено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки площею 0,0657 га. та позивачу надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 4623010100:007:0128.

Згідно п. 10.7 Статуту Миколаївського споживчого товариства, який було погоджено відповідачем, об'єкти права власності споживчого товариства можуть перебувати у спільному володінні товариства та спілки споживчих товариств з визначеною часткою у власності виключно за взаємними угодами (договорами), а таких угод сторони не погоджували та не укладали, а таму позивач є єдиним власником спірної будівлі, яка перебуває на балансі Миколаївського споживчого товариства з 1991 року, що визнається відповідачем.

З пояснень відповідача вбачається, що він не заперечує проти заявлених позовних вимог позивача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ".

Так, згідно п.п. 1 ч. 1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.

Стаття 19 цього ж Закону передбачає підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону ;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (стаття 19 Закону).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України обумовлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватно власності є непорушним.

З врахуванням поданих документів позивачем та з врахуванням того, що відповідач погоджується, що власником спірної будівлі в цілому є Миколаївське споживче товариство, вимога позивача про визнання за ним права власності на будівлю магазину «Продукти» з конторськими приміщеннями літера А-2 по проспекту М. Грушевського, 16 в м. Миколаєві Миколаївського району Львівської області загальною площею 979,1 м.кв. є законною та обґрунтованою.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 392, 328, Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Миколаївським споживчим товариством Миколаївської районної спілкою споживчих товариств Львівської області (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, проспект М.Грушевського, 16; ідентифікаційний код 01778836) право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (магазину та контори) літера А-2 загальною площею 979,1 м.кв., розташовану за адресою: Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, проспект. М. Грушевського, 16.

3. Стягнути з Миколаївської районної спілки споживчих товариств Львівської області (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вулиця Завалля,10; ідентифікаційний код 01758762) на користь Миколаївського споживчого товариства Миколаївської районної спілкою споживчих товариств Львівської області (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, проспект М.Грушевського, 16; ідентифікаційний код 01778836) 3 887,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.10.2014 року.

Суддя Коссак С.М.