Ухвала

від 23.09.2014 по справі 814/113/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/113/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Жука С.І. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства Первомайської міської ради «Флора» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року Комунальне підприємство Первомайської міської ради «Флора» (надалі - Позивач, КП «Флора») звернулось до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000022201 від 08.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 62939,00 грн., з яких за основним платежем 50351,00 грн., за штрафними санкціями 12588,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022201 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 50487,00 грн., з яких: 40390,00 грн. - за основним платежем і 10097,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що з 10.12.2013 року по 16.12.2013 року ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаєморозрахунках з ПП «Реа-Рент-Миколаїв» за листопад 2011 року, по взаєморозрахунках з ТОВ «Тетралон» за грудень 2012 року, результати якої оформила актом від 19.12.2013 року №1178/22/30890297 (надалі - Акт перевірки).

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із контрагентами як порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 50351,00 грн..

За актом перевірки підставою для нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «Реа-Рент-Миколаїв», ТОВ «Тетралон», оскільки, як вважає ДПІ, правочини позивача з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «Реа-Рент-Миколаїв», ТОВ «Тетралон» обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в інших актах перевірки:

- акт від 16.07.2013 року №21/22-02/36955253 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Тетралон» за грудень 2012 року щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Венера Інвест» за листопад 2012 року та ТОВ «Київський лакофарбовий завод» за грудень 2012 року;

- акт від 04.04.2012 року №152/45/22-1009/33798208 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Реа-Рент-Миколаїв» з перевірки показників декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року.

Згідно вищезазначених актів вказані контрагенти не мають ресурсів для здійснення господарської діяльності, або не знаходяться за місцем юридичної реєстрації, що унеможливлює здійснення зустрічної звірки.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із цими контрагентами відсутній об'єкт оподаткування, а тому такі операції не мають реального характеру.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з цими контрагентами в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентами є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що всі господарські операції з ПП «Реа-Рент-Миколаїв», ТОВ «Тетралон» підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаними контрагентами колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ вказує, що для перевірки було надано наступні первині документи: картка рахунку; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за січень-квітень 2013 року; акти приймання виконавчих будівельних робіт; податкові накладні; платіжні доручення, тощо.

Копії цих документів долучені позивачем до матеріалів даної справи (а.с.40-102).

Крім цього, акт перевірки не містить інформації про те, що до податкового кредиту КП «Флора» віднесло суми податку, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України).

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у ПП «Реа-Рент-Миколаїв», ТОВ «Тетралон» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надала належних доказів таких дій з боку позивача.

Крім посилань на вищезазначені акти №21/22-02/36955253 від 16.07.2013 року та №152/45/22-1009/33798208 від 04.04.2012 року, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг у ПП «Реа-Рент-Миколаїв», ТОВ «Тетралон».

Сама по собі інформація з наведених вище актів перевірки стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «Реа-Рент-Миколаїв», ТОВ «Тетралон» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цими контрагентами, є такими, що не підтверджені належними доказами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції погодився з доводами акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 9961,00 грн. в зв'язку із ненаданням позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження факту виконання ТОВ «Тетралон» робіт на суму 59765,04 грн. (ПДВ - 9960,84 грн.), про які вказано у податковій накладній від 17.12.2012 року №17.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача про вилучення акта виконаних ТОВ «Тетралон» у грудні 2012 року робіт правоохоронними органами, зазначивши, що згідно з матеріалів справи, а саме протоколу обшуку від 06.12.2013 року, інформація про вилучення вказаного акту виконаних робіт відсутня.

Позивач не оскаржував постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, доказів на спростування доводів суду першої інстанції не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування спірного повідомлення-рішення №0000022201 про нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ на суму 9961,00 грн. за основним платежем, та в частині нарахування штрафних санкцій на цю суму зобов'язань.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук С.І. Жук