Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/19177/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19177/14 29.09.14 Суддя Отрош І.М. , розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр»

про стягнення 47335 грн. 52 коп.

Представники сторін:

від позивача: Анісімова К.О. - представник за довіреністю № 26/13 від 29.11.2013;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр» про стягнення 47335 грн. 52 коп. заборгованості за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008, в тому числі 39891 грн. 43 коп. основного боргу, 3163 грн. 80 коп. пені, 606 грн. 84 коп. 3% річних та 3673 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору суборенди № 5-08 від 22.09.2008, не в повному обсязі сплачував орендареві суборендну плату, плату за утримання приміщень та відшкодовування витрат на комунальні платежі, внаслідок чого за період з червня 2013 року по червень 2014 року виникла заборгованість в розмірі 39891 грн. 43 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008, позивач нарахував 3673 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 3163 грн. 80 коп. пені та 606 грн. 84 коп. 3% річних за період, вказаний у позовній заяві, а саме, щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати, до 18.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19177/14, розгляд справи призначений на 29.09.2014.

У судовому засіданні 29.09.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19287355.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 29.09.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2008 між Дочірнім підприємством «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр» (суборендар) укладено Договір суборенди № 5-08 (Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендар зобов'язується передати суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне суборендне користування нежитлові приміщення (кімнати №№ 105, 108, 110) (приміщення) та зобов'язується сплачувати орендареві суборендну плату, плату за утримання приміщень та відшкодовувати витрати на комунальні платежі.

Приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Гонти, 3-А, корпус 2. Приміщення складається з трьох окремих кімнат (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору, передання приміщень в суборенду здійснюється за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що суборендар за користуванням приміщенням сплачує суборендну плату. Крім суборендної плати суборендар також сплачує інші платежі передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Загальна сума плати за суборенду приміщення за перший (базовий - серпень 2008 року) складає 5009 грн. 00 коп. з ПДВ (Додаток №2) (п. 5.3 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору, суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей же місяць.

Відповідно до п. 5.6 Договору, суборендна плата перераховується орендарю не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі акта передання-приймання наданих послуг, який підписується сторонами до 3 числа місяця, наступного за місяцем наданих послуг. Датою надання послуг орендарем за звітний місяць вважається дата підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно з п. 7.1.2 Договору, суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Сторонами в подальшому неодноразово вносились зміни та доповнення до Договору суборенди № 5-08 від 22.09.2008.

Зокрема, Додатковою угодою № 3/1 від 01.07.2010 сторони виклали п. 1.1 Договору в наступній редакції: «в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендар зобов'язується передати суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне суборенд не користування нежитлові приміщення - кімната № 105, надалі іменується приміщення та зобов'язується сплачувати орендареві суборендну плату, плату за утримання приміщень та відшкодовувати витрати на комунальні платежі».

Додатковою угодою № 5 від 15.04.2013 сторони внесли зміни до п. 1.3 Договору, погодивши, що загальна площа приміщень, що передаються в суборенду, складає 17,90 кв.м.

Крім того, вказаною додатковою угодою сторони виклали п. 5.3 Договору у такій редакції: «загальна сума плати за суборенду за перший (базовий - лютий 2013 року) місяць становить 2808 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ - 468 грн. 09 коп. (Додаток №1 до Договору).

Додатком №1 до Договору, який є невід'ємною його складовою частиною, сторони погодили, що станом на 31.01.2013 ринкова вартість об'єкта оренди становить 13715680 грн. 25 коп., з 20.09.2011 орендна ставка становить 18%, орендуємо площа становить 17,90 кв.м., розрахунок розміру місячної орендної плати за лютий 2013 року становить 2 808,52 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 11.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 11.2 Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього Договору, та закінчується 20 серпня 2011 року.

У випадку, якщо жодна із сторін, за 1 місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу у письмовому вигляді про припинення його дії, то цей Договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди майна.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008 та передав об'єкт суборенди в строкове платне користування відповідачу.

За період з червня 2013 по червень 2014 загальний розмір грошової суми, яку мав сплатити відповідач за користуванням об'єктом суборенди становить 40121 грн. 00 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № 27 від 08.07.2013 на суму 2989 грн. 64 коп., рахунком-фактурою № 34 від 06.08.2013 на суму 2960 грн. 62 коп., рахунком-фактурою № 38 від 06.09.2013 на суму 2962 грн. 00 коп., рахунком-фактурою № 40 від 07.10.2013 на суму 2951 грн. 71 коп., рахунком-фактурою № 44 від 06.11.2013 на суму 2969 грн. 26 коп., рахунком-фактурою № 47 від 09.12.2013 на суму 3100 грн. 63 коп., рахунком-фактурою № 4 від 09.01.2014 на суму 3129 грн. 58 коп., рахунком-фактурою № 8 від 08.02.2014 на суму 3135 грн. 76 коп., рахунком-фактурою № 6 від 28.02.2014 на суму 3154 грн. 57 коп., рахунком-фактурою № 9 від 31.03.2014 на суму 3080 грн. 60 коп., рахунком-фактурою № 12 від 30.04.2014 на суму 3117 грн. 73 коп., рахунком-фактурою № 15 від 31.05.2014 на суму 3212 грн. 38 коп., рахунком-фактурою № 26 від 30.06.2014 на суму 3356 грн. 52 коп., які були виставлені позивачем відповідачу згідно з умовами Договору суборенди № 5-08 від 22.09.2008.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр» не виконало належним чином зобов'язання зі сплати суборендної плати за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008.

Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача, остання оплата за послуги суборенди була здійснена відповідачем 25.10.2013 в розмірі 2960 грн. 62 коп., яка відповідно до письмових пояснень позивача була зарахована частинами, зокрема, 2731 грн. 05 коп. були зараховані за сплату послуг з суборенди за травень 2013 року, а залишок в розмірі 229 грн. 57 коп. було зараховано як часткова оплата послуг суборенди за червень 2013 року, що також не було спростовано відповідачем.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр» не виконувало належним чином обов'язки з оплати суборенди за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008, та заборгованість відповідача перед позивачем становить 39891 грн. 43 коп. (40121 грн. 00 коп. - 229 грн. 57 коп.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з приписами статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з суборенди за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості в розмірі 39891 грн. 43 коп. відповідачем суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр» суми основного боргу в розмірі 39891 грн. 43 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано 3163 грн. 80 коп. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати суборенд них платежів за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008 за період з червня 2013 року по червень 2014 року, а саме, щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати, до 18.07.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.5 Договору сторони погодили, що на суборендаря, зокрема, покладається така відповідальність: суборендна плата та інші платежі, передбачені цим Договором, перераховані невчасно та (або) не в повному обсязі підлягають індексації і стягуються орендарем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є необґрунтованим, оскільки позивач не врахував, що, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що нарахування пені за кожний день прострочення, як це зазначено в п. 9.5 Договору, визначає порядок нарахування пені, і не вказує на інший період нарахування пені, аніж зазначений в п. 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України. Вказівка в Договорі щодо виключення дня оплати у період нарахування пені також не може вважатися визначенням сторонами іншого періоду нарахування пені.

Також суд наголошує на тому, що п. 9.6 Договору суборенди № 5-08 від 22.09.2008, в якому зазначено, що строк позовної давності за цим Договором щодо стягнення штрафу та пені встановлюється тривалістю у 3 роки, встановлює саме строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а не строк для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, строк нарахування пені за Договором суборенди № 5-08 від 22.09.2008 має не перевищувати 6 місяців щодо кожного простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах визначеного позивачем періоду нарахування та з урахуванням положень пункту 9.5 Договору:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 2760.07 11.07.2013 - 12.08.2013 33 7.0000 % 34.94 2760.07 13.08.2013 - 11.01.2014 152 6.5000 % 149.42 2960.62 11.08.2013 - 12.08.2013 2 7.0000 % 2.27 2960.62 13.08.2013 - 11.02.2014 183 6.5000 % 192.97 2962.00 11.09.2013 - 11.03.2014 182 6.5000 % 192.00 2951.71 11.10.2013 - 11.04.2014 183 6.5000 % 192.39 2969.26 11.11.2013 - 14.04.2014 155 6.5000 % 163.92 2969.26 15.04.2014 - 11.05.2014 27 9.5000 % 41.73 3100.63 11.12.2013 - 14.04.2014 125 6.5000 % 138.04 3100.63 15.04.2014 - 11.06.2014 58 9.5000 % 93.61 3129.58 11.01.2014 - 14.04.2014 94 6.5000 % 104.78 3129.58 15.04.2014 - 11.07.2014 88 9.5000 % 143.36 3135.76 11.02.2014 - 14.04.2014 63 6.5000 % 70.36 3135.76 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 151.81 3135.76 17.07.2014 - 11.08.2014 26 12.5000 % 55.84 3154.57 11.03.2014 - 14.04.2014 35 6.5000 % 39.32 3154.57 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 152.72 3154.57 17.07.2014 - 18.07.2014 2 12.5000 % 4.32 3080.60 11.04.2014 - 14.04.2014 4 6.5000 % 4.39 3080.60 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 149.13 3080.60 17.07.2014 - 18.07.2014 2 12.5000 % 4.22 3117.73 11.05.2014 - 16.07.2014 67 9.5000 % 108.74 3117.73 17.07.2014 - 18.07.2014 2 12.5000 % 4.27 3212.38 11.06.2014 - 16.07.2014 36 9.5000 % 60.20 3212.38 17.07.2014 - 18.07.2014 2 12.5000 % 4.40 3356.52 11.07.2014 - 16.07.2014 6 9.5000 % 10.48 3356.52 17.07.2014 - 18.07.2014 2 12.5000 % 4.60 Разом: 2274.24 Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 2274 грн. 24 коп. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору суборенди № 5-08 від 22.09.2008 р. з оплати суборендної плати.

Також Дочірнім підприємством «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було нараховано та заявлено до стягнення 606 грн. 84 коп. 3% річних за період щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати, до 18.07.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є правомірним та відповідає передбаченим законодавством порядку та умовам нарахування.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних з відповідача в розмірі 606 грн. 84 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3673 грн. 45 коп. інфляційних втрат за період з липня 2013 р. до липня 2014 р.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є правомірним та відповідає передбаченим законодавством порядку та умовам нарахування.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат з відповідача в розмірі 3673 грн. 45 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазреєстр» (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, буд. 3-А, корпус 2; ідентифікаційний код: 36126470) на користь Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 27; ідентифікаційний код: 30167066) 39891 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 43 коп. основного боргу, 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 24 коп. пені, 606 (шістсот шість) грн. 84 коп. 3% річних, 3673 (три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 45 коп. інфляційних втрат та 1792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 02.10.2014

Суддя І.М. Отрош