Рішення

від 29.09.2014 по справі 911/3743/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа № 911/3743/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3743/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАДА", ідентифікаційний код: 21483072, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Гусовського, буд. 2, кв. 221; адреса для листування: 04208, м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 8, кв. 90,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 35115285, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд. 16,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордера від 29.09.2014 року серії НОМЕР_1

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "МАДА" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 14.08.2009 року за № 135/07/Р у вигляді основного боргу в сумі 81132,74 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 74 коп.), пені в сумі 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1080,29 грн. (одна тисяча вісімдесят гривень 29 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1769,69 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 69 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 14.08.2009 року за № 135/07/Р з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 81132,74 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 74 коп.), пені в сумі 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1080,29 грн. (одна тисяча вісімдесят гривень 29 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1769,69 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 69 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/3743/14, розгляд якої призначено на 29.09.2014 року.

29.09.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який вимоги ухвали суду від 04.09.2014 року виконав частково, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 04.09.2014 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих позивачем пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.09.2014 року.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвалу про порушення провадження від 04.09.2014 року направлено на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які Відповідач би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

14.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МАДА" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (покупець) укладено договір поставки від 14.08.2009 року за № 135/07/Р (далі за текстом Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується в порядку та на мовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на мовах, визначених даним договором, приймати товар і оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у специфікації.

Відповідно до п. 1.4. Договору, товар вважається поставленим у разі підписання сторонами товарної накладної.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 8.1. Договору, оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідно до п. 12.1. Договору, договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009 року.

Згідно із п. 12.2. Договору, у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії Договору Покупець не направить письмове повідомлення про припинення Договору, він вважається пролонгованим Сторонами на наступний календарний рік.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не заявила про його припинення протягом 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору .

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В ході розгляду справи встановлено, що у встановлений п. 12.2. Договору 30-ти денний строк до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін останнього у 2009 році, 2010 році, 2011 році, 2012 році та 2013 році не заявляла про його припинення, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 12.2. Договору цей Договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, в зв'язку з чим станом на дату розгляду справи Договір є діючим.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 14.08.2009 року за № 1 (далі за текстом: Додаткова угода ) до Договору, у п. п. 2, 3 якої сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за договором один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень, але в будь-якому разі не пізніше 90 банківських днів з моменту отримання товару покупцем. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаний в реквізитах даного договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач у період з жовтня 2009 року по серпень 2013 року включно на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив товар, що підтверджується видатковими накладними від 14.10.2009 року за № МД-0000721, від 30.11.2009 року за № МД-0000838, від 22.02.2010 року за № МД-0000070, від 23.03.2010 року за № МД-0000124, від 23.03.2010 року за № МД-0000125, від 28.04.2010 року за № МД-0000198, від 19.05.2010 року за № МД-0000210, від 29.06.2010 року за № МД-0000287, від 02.08.2010 року за № МД-0000374, від 21.10.2010 року за № МД-0000537, від 06.12.2010 року за № МД-0000653, від 24.01.2011 року за № МД-0000030, від 18.03.2011 року за № 0000169, від 18.04.2011 року за № МД-0000241, від 27.05.2011 року за № МД-0000345, від 29.06.2011 року за № 0000423, від 12.08.2011 року за № МД-0000545, від 31.10.2011 року за № МД-0000760, від 28.11.2011 року за № МД-0000850, від 23.12.2011 року за № МД-0000943, від 24.01.2012 року за № МД-0000037, від 20.02.2012 року за № МД-0000120, від 09.04.2012 року за № МД-0000273, від 21.05.2012 року за № МД-0000418, від 05.06.2012 року за № МД-0000460, від 05.07.2012 року за № МД-0000582, від 20.08.2012 року за № МД-0000746, від 24.09.2012 року за № МД-0000876, від 12.11.2012 року за № МД-0001102, від 24.01.2013 року за № МД-0000076, від 15.04.2013 року за № МД-0000390, від 08.07.2013 року за № МД-0000718, від 29.08.2013 року за № МД-0000941 та довіреностями на отримання Відповідачем у Позивача товару від 14.10.2009 року за № 924644, від 30.11.2009 року за № 376, від 22.02.2010 року за № 966, від 23.03.2010 року за № 1250, від 28.04.2010 року за № 1603, від 19.05.2010 року за № 1855, від 29.06.2010 року за № 2376, від 02.08.2010 року за № 2828, від 21.10.2010 року за № 3926, від 06.12.2010 року за № 4522, від 23.01.2011 року за № 4992, від 18.03.2011 року за № 5555, від 18.04.2011 року за № 5896, від 27.05.2011 року за № 6328, від 25.06.2011 року за № 6736, від 12.08.2011 року за № 7407, від 31.10.2011 року за № 8584, від 28.11.2011 року за № 9009, від 23.12.2011 року за № 9478, від 24.01.2012 року за № 9782, від 20.02.2012 року за № 10113, від 09.04.2012 року за № 10698, від 21.05.2012 року за № 11177, від 05.06.2012 року за № 11343, від 05.07.2012 року за № 11746, від 20.08.2012 року за № 12347, від 24.09.2012 року за № 12786, від 12.11.2012 року за № 13342, від 24.01.2013 року за № 14084, від 15.04.2013 року за № 14817, від 08.07.2013 року за № 15697, від 29.08.2013 року за № 16382, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказані видаткові накладні та довіреності підписані від імені Відповідача на виконання вимог п.п. 1.3., 1.4., 3.7., 4.5., 5.3.1., 5.3.3. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 4.1. Договору, п.п. 2, 3 Додаткової угоди з повної оплати отриманого ним товару згідно вищевказаних видаткових накладних, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 81132,74 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 74 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 81132,74 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 74 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 81132,74 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 74 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 11.6. Договору, у сумі 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.).

Договір у п. 11.6. передбачає, що за порушення строку оплати товару, визначених у додатках даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 11.6. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення виконання грошового зобов'язання, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 1080,29 грн. (одна тисяча вісімдесят гривень 29 коп.) та інфляційні нарахування в сумі 1769,69 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 69 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних втрат, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річнихта інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 1080,29 грн. (одна тисяча вісімдесят гривень 29 коп.) та інфляційних втрат у сумі 1769,69 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 69 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 1882,00 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 8120,00 грн. (вісім тисяч сто двадцять гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення вимог позивача в повному обсязі, а також те, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1882,00 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8120,00 грн. (вісім тисяч сто двадцять гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 35115285, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд. 16, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАДА", ідентифікаційний код: 21483072, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Гусовського, буд. 2, кв. 221; адреса для листування: 04208, м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 8, кв. 90, заборгованість за договором поставки від 14.08.2009 року за № 135/07/Р у вигляді основного боргу в сумі 81132,74 грн. (вісімдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 74 коп.), пені в сумі 5761,53 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 53 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1080,29 грн. (одна тисяча вісімдесят гривень 29 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1769,69 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 69 коп.) та господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1882,00 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8120,00 грн. (вісім тисяч сто двадцять гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 29 вересня 2014 року