Рішення

від 09.09.2014 по справі 911/2496/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" вересня 2014 р. Справа № 911/2496/14

За позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», Автономна Республіка Крим, м. Ялта

про стягнення 386345,56 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - Іванкіна Ю.П., довіреність №14-91 від 18.04.2014,

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою №14/2-513 від 17.06.2014 (за вх. суду №2634/14 від 23.06.2014) звернулось публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) до комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» (далі - Відповідач) про стягнення 386345,56 грн, з яких 351567,34 грн основного боргу, 11725,10 грн пені, 2279,02 грн 3% річних та 20744,11 грн інфляційних втрат.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушенням Відповідачем строків оплати природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу №1202/14-ТЕ(Т)-19 від 24.12.2013 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2014 порушено провадження у справі №911/2496/14 та призначено її розгляд на 09.07.2014 об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2014 розгляд справи відкладено на 22.07.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2014 на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №911/2496/14 за клопотанням Позивача б/№ від 22.07.2014 (вх. суду №14557/14 від 22.07.2014) продовжено по 09.09.2014, розгляд справи відкладено на 02.09.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2014 розгляд справи відкладено на 09.09.2014.

У зв'язку з неможливістю надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, що підтверджується повідомленням Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав Відповідача, вищезазначеними ухвалами від 22.07.2014 та 02.09.2014 було запропоновано Позивачу надіслати Відповідачу копії ухвал у справі № 911/2684/14 кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправлення Відповідачу зазначених ухвал.

Позивачем на виконання таких ухвал подано суду докази надіслання Відповідачу копій ухвал суду у справі №911/2496/14 кур'єрською службою доставки «DNL» та «Нова Пошта».

Відтак, врахувавши рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 №01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд здійснив всі заходи для належного повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/2496/14.

Однак, Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав.

Враховуючи обмежений ст.69 ГПК України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1202/14-ТЕ(Т)-19 від 24.12.2013 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 1158417,83 грн, крім того ПДВ - 196931,47 грн, разом з ПДВ - 1355349,30 грн. Загальна вартість цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Як зазначається в п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що Позивач свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору протягом січня-лютого 2014 року Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято природний газ загальним обсягом 268,536 тис. м 3 загальною вартістю 351567,34 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 186706,32 грн та від 28.02.2014 на суму 164861,02 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

В порушення своїх договірних зобов'язань Відповідач оплату вартості поставленого газу не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 351567,34 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищенаведене, підписання Відповідачем актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 та від 28.02.2014 без будь-яких заперечень та зауважень стосовно обсягу поставленого газу свідчить про прийняття Відповідачем цього газу, а отже породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі згідно з п.6.1. Договору до 14.02.2014 та 14.03.2014 відповідно.

Враховуючи, що факт отримання газу та заборгованості за Договором Відповідачем не заперечено та належним чином не спростовано, оскільки відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення боргу, останнім не подано, суд дійшов висновку, що Відповідач повну оплату отриманого газу в обумовлений Договором строк не здійснив, станом на день подачі позову основна заборгованість складала заявлений розмір і під час розгляду спору не погашена, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 351567,34 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 11725,10 грн пені, 2279,02 грн 3% річних та 20744,11 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати вартості поставленого газу у погоджені сторонами строки не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування Позивачем пені в порядку п. 7.2. Договору.

Розрахунок пені здійснений Позивачем з урахуванням кінцевих термінів виконання зобов'язань по оплаті газу та вимог ч.6 ст.232 ГК України, а саме на суму заборгованості за поставлений природний газ за актом приймання-передачі від 31.01.2014 за період прострочки з 14.02.2014 по 16.05.2014 та за актом прийому-передачі від 28.02.2014 за період прострочки з 14.03.2014 по 16.05.2014.

Враховуючи, що п.6.1. Договору встановлює обов'язок Відповідача провести розрахунки до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу, Відповідач, у випадку невиконання такого обов'язку, вважається таким, що прострочив вже з 14-го числа відповідного місяця, а відтак здійснений Позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, вимога про стягнення з Відповідача 11725,10 пені грн є доведеною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних здійснений Позивачем з урахуванням кінцевих термінів виконання зобов'язань по оплаті газу на суму заборгованості за поставлений природний газ за актом приймання-передачі від 31.01.2014 за період прострочки з 14.02.2014 по 16.05.2014 та за актом прийому-передачі газу від 28.02.2014 за період прострочки з 14.03.2014 по 16.05.2014; а розрахунок інфляційних втрат - за актом приймання-передачі від 31.01.2014 за період прострочки з лютого по квітень 2014 року та за актом прийому-передачі газу від 28.02.2014 за період прострочки з березня по лютий 2014 року.

Оскільки наведені в розрахунку Позивача нарахування 3% річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, Відповідачем не заперечені та не спростовані, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2279,02 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Судом здійснено також і перевірку розрахунку інфляційних втрат, виконаного Позивачем:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі акт від 31.01.2014 14.02.2014 - 30.04.2014 186706.32 1.062 11575.79 198282.11 акт від 28.02.2014 14.03.2014 - 30.04.2014 164861.02 1.056 9232.22 174093.24 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 20808,01 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 20744,11 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 351567,34 грн основного боргу, 11725,10 грн пені, 2279,02 грн 3% річних та 20744,11 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача в сумі 7726,91 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» (98604, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, буд. 4 А, код 02648343) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 351567,34 грн (триста п'ятдесят одну тисячу п'ятсот шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки) основного боргу, 11725,10 грн (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень десять копійок) пені, 2279,02 грн (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень дві копійки) 3% річних, 20744,11 грн (двадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні одинадцять копійок) інфляційних втрат, 7726,91 грн (сім тисяч сімсот двадцять шість гривень дев'яносто одну копійку) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено « 01» жовтня 2014 року.

Суддя О.О.Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.