Постанова

від 02.10.2014 по справі 916/1348/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р.Справа № 916/1348/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від ПАТ «КБ «Правекс-банк»: не з'явився

від ПП «Курган»: не з'явився

від ТОВ «Єгаз-Сервіс»: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу приватного підприємства "Курган"

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 серпня 2014 року

у справі № 916/1348/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк"

до приватного підприємства "Курган"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз-Сервіс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та

за зустрічним позовом приватного підприємства "Курган"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк"

про визнання договору іпотеки припиненим

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2013 р. публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Правекс-Банк" (далі позивач, Банк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства "Курган" (далі ПП), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз-Сервіс" (далі ТОВ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 14.01.2011 р. між Банком та ТОВ укладено договір про відкриття кредитної лінії №3271-001/11, за умовами якого Банк надав ТОВ кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі 1.500.000 грн. для поповнення обігових коштів, а останній зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути його Банку у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим Договором.

17.01.2011 р. між Банком та ПП укладено договір іпотеки № 3271-001/11 за умовами якого ПП для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ перед Банком за договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14.01.2011 р. та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості передало в іпотеку Банку належне ПП на праві власності нерухоме майно, а саме: АЗС № 4, загальною площею 39,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Крижанівська, вул. Паустовського, будинок 15-а.

Оскільки, ТОВ не виконав свої зобов'язання за укладеним між останнім та Банком договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14.01.2011 р. по поверненню частини кредиту в сумі 1.350.000 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 16.01.2012р. по 16.07.2012 р. у сумі 105.280 грн. 74 коп. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, за період з 16.01.2012р. по 30.01.2012р. у розмірі 94 грн. 32 коп., яка залишається несплаченою позичальником, а тому на підставі ст. ст. 589, 590 підлягає зверненню стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14.01.2011 р. в розмірі 1.455.375 грн. 06 коп., а саме: АЗС № 4, загальною площею 39,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Крижанівська, вул. Паустовського, будинок 15-а., що передані в іпотеку Банку, шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У відзиві на позов ПП позовні вимоги Банку вважав необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що договір іпотеки відповідно до ст. 559 ЦК України є припиненим з 13.07.2012 р., а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

30.09.2013 р. ПП звернувся до місцевого суду із зустрічною позовною заявою до Банку про визнання договору іпотеки припиненим, посилаючись на те, що договір іпотеки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненим у зв'язку з закінчення шестимісячного строку, протягом якого Банк міг пред'явити вимогу до майнового поручителя, оскільки відповідно до п. 4.1 договору кредиту сторони передбачали строк для повернення кредиту до 14.01.2012 р., у зв'язку з чим Банк згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України мав право звернутись до ПП як до поручителя, з вимогою у строк до 13.07.2012 р., натомість, вимога Банку була направлена після завершення цього строку - 29.01.2013р., тобто після того, як строк дії договору іпотеки закінчився, у зв'язку з чим договір іпотеки є припиненим з 13.07.2013 р.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Банк позов ПП не визнавав та вважав його безпідставним, посилаючись на те, що основне зобов'язання, що виникло на підставі договору про відкриття кредитної лінії є діючим та станом на момент розгляду справи не виконано, а відповідно до п. 5.3 договору іпотеки останній діє до повного розрахунку позичальника з іпотекодержателем за основним зобов'язанням. Крім того, посилання ПП на ст. 559 ЦК України є безпідставним, оскільки суперечить змісту ст. 8 ЦК України щодо аналогії закону, так як правові статуси поручителя та майнового поручителя врегульовано окремо з суттєвими видовими відмінностями у зв'язку з чим до даних окремих правовідносин мають безпосередньо застосовуватись відповідні норми цивільного законодавства, внаслідок чого підстави для задоволення зустрічних позовних вимог - відсутні.

ТОВ був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи місцевим судом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2014 р. (суддя Д'яченко М.Т.) первісний позов Банку задоволений у повному обсязі та в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14.01.2011р. в розмірі 1455375,06 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: АЗС № 4, загальною площею 39,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Крижанівська, вул. Паустовського, будинок 15-а., що передані в іпотеку Банку, згідно договору іпотеки № 3271-001/11 від 17.01.2011р., який посвідчений ОСОБА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2 та належить на праві власності ПП шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволені зустрічного позову ПП - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ не виконано свої зобов'язання за укладеним між Банком та ТОВ договором про відкриття кредитної лінії №3271-001/11 від 14.01.2011 р. по поверненню частини кредиту в сумі 1.350.000 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 16.01.2012р. по 16.07.2012 р. у сумі 105.280 грн. 74 коп. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 16.01.2012р. по 30.01.2012р. у розмірі 94 грн. 32 коп., яка залишається несплаченою позичальником, а тому на підставі ст. ст. 589, 590 підлягає зверненню стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14.01.2011 р. в розмірі 1.455.375 грн. 06 коп., а саме: АЗС № 4, загальною площею 39,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Крижанівська, вул. Паустовського, будинок 15-а., що передані ПП в іпотеку Банку, шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог місцевий суд виходив з того, що згідно п. 5.3 договору іпотеки його дія триває до повного розрахунку ТОВ з Банком за основним зобов'язанням, у зв'язку з чим, строк дії договору іпотеки, визначений у п. 5.3 договору, до цього часу не закінчився, а тому підстав вважати договір іпотеки припиненим - відсутні.

В апеляційній скарзі ПП просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволені первісних позовних вимог Банку відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що договір іпотеки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненим у зв'язку з закінчення шестимісячного строку, протягом якого Банк міг пред'явити вимогу до майнового поручителя, оскільки відповідно до п. 4.1 договору кредиту сторони передбачали строк для повернення кредиту до 14.01.2012 р., у зв'язку з чим Банк згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України мав право звернутись до ПП як до поручителя, з вимогою у строк до 13.07.2012 р., натомість, вимога Банку була направлена після завершення цього строку - 29.01.2013р., тобто після того, як строк дії договору іпотеки закінчився, у зв'язку з чим договір іпотеки є припиненим з 13.07.2013 р.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 02.10.2014 р. об 11:30 направлена апеляційним судом скаржникові за адресою зазначеною останнім в апеляційній скарзі, але повернута органами поштового зв'язку з позначкою, що адресат відмовився від одержання цієї кореспонденції, то колегія суддів вважає, що скаржник є повідомленим про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за відсутністю його представника.

ТОВ був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на позов Банк просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП без задоволення.

Одночасно, Банком заявлено клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату без зазначення причини такого перенесення та без надання доказів поважності неявки представника у судове засідання, у зв'язку з чим колегія суддів визнає це клопотання безпідставним та спрямованим на затягування розгляду справи, а тому відхиляє його.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 14.01.2011 р. між Банком та ТОВ укладено договір про відкриття кредитної лінії №3271-001/11 за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі 1.500.000 грн. для поповнення обігових коштів Позичальником, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути його Банку у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим Договором.

Згідно п. п. 3.1, 3.2, 3.3 договору кредиту кожні три місяці дії кредитного договору процентна ставка підлягає перегляду і погодженню сторонами; на перший період за домовленістю сторін процентну ставку було погоджено в розмірі 19 процентів річних; за 10 днів до початку нового періоду визначення процентної ставки, сторони за взаємною згодою погоджують новий розмір процентної ставки шляхом укладання додаткового договору до даного договору.

В процесі виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14 січня 2011 року його умови неодноразово змінювались в частині розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, зокрема, протягом другого періоду сторонами договору було погоджено процентну ставку на рівні 19 процентів річних (договір про внесення змін та доповнень від 14.04.2011р.), протягом періоду з 14.07.2011р. по 14.01.2012р. сторонами договору було погоджено процентну ставку на рівні 18 процентів річних (договір про внесення змін та доповнень від 14.07.2011р.), протягом періоду з 24.11.2011 р. по 14.01.2012р. сторонами договору було погоджено процентну ставку на рівні 19 процентів річних (договір про внесення змін та доповнень від 24.14.2011р.).

Відповідно до п. 4.1 договору кредиту ТОВ зобов'язався повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 14.01.2012 р.

На виконання умов названого договору Банком було перераховано ТОВ суму кредитних коштів у розмірі 1.500.000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення наявного в матеріалах справи (а.с. 32, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ у строк до 14.01.2012 р. свої зобов'язання щодо повернення усієї суми кредитних коштів не виконав, внаслідок чого має заборгованість по кредиту в сумі 1.350.000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах банківською випискою.

Будь-яких доказів відсутності боргу по поверненню кредитних коштів у сумі 1.350.000 грн. матеріали справи не містять та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, жодним із учасників судового процесу ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

29.01.2013 р. Банк направив ТОВ лист про наявність непогашеної заборгованості у останнього та необхідність її погашення у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги, який був отриманий ТОВ 04.02.2013 р., що вбачається з наявних у справі копій поштових повідомлень про вручення поштового відправлення (а. с. 31 т.1).

29.01.2013 р. Банк направив ПП лист про вищевказану заборгованість ТОВ за кредитним договором та запропонував її погасити у тридцяти денний строк з моменту отримання вимоги, який був отриманий ПП 05.02.2013 р., що вбачається з наявних у справі копій поштових повідомлень про вручення поштового відправлення (а. с. 35 т.1).

Однак, вищезазначені листи залишилися без відповіді як з боку ТОВ, так і з боку ПП.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що строк виконання зобов'язань ТОВ по поверненню усієї суми кредитних коштів закінчився 14.01.2012р., однак останній прийнятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим у Банка виникло право вимагати повернення кредитних коштів у сумі 1.350.000 грн.

Згідно п. 9.1. договору кредиту за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк нараховує ТОВ пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від суми заборгованості за весь період прострочення, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного виноску про те, що за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 16.01.2012 р. по 16.07.2012 р. ТОВ повинний сплатити Банку пеню у сумі 105280 грн. 74 коп. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 16.01.2012 р. по 30.01.2012 р. в сумі 94 грн. 32 коп.

Здійснені Банком розрахунки боргу з повернення кредитних коштів, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильним та вірним, а крім того не спростовані ТОВ і ПП ані в цілому, ані за їх складовим.

Як свідчать матеріали справи 17.01.2011 р. між Банком та ПП укладено договір іпотеки № 3271-001/11 за умовами якого ПП для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ перед Банком за договором кредиту та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості передало в іпотеку Банку належне ПП на праві власності нерухоме майно, а саме: АЗС № 4, загальною площею 39,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Крижанівська, вул. Паустовського, будинок 15-а.

Згідно п. 5.3 договору іпотеки він набув чинності з моменту підписання сторонами і нотаріального посвідчення і його дія триває до повного розрахунку ТОВ з Банком за основним зобов'язанням.

У п. 1.5 договору іпотеки передане в іпотеку нерухоме майно оцінено за домовленістю сторін в 2.968.838 грн.

Згідно п. 3.1.1 договору іпотеки при порушенні позичальником ТОВ умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні ПП умов даного договору та у випадках, встановлених законом, у Банка виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначається право іпотекодержателя в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, ні ПП, ні основний боржник - ТОВ не виконали основне зобов'язання протягом 30-денного строку з дня отримання письмових вимог Банку (04.02.2013р. та 05.02.2013р.).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що у Банка виникло право на звернення стягнення на нерухоме майно, що було передано в іпотеку ПП, а саме: АЗС №4, загальною площею 39,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Крижанівська, вул. Паустовського, будинок 15-а в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/11 від 14.01.2011р. в розмірі 1.455.375 грн. 06 коп. шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду про те, що підстави для задоволення зустрічного позову ПП про визнання договору іпотеки № 3271-001/11 від 17.01.2011р. припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України - відсутні з огляду на наступне.

На думку скаржника ч. 4 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення правовідносин за договором іпотеки.

Але, з таким висновками колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду, тобто іпотека с самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання та правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника, а тому на відносини іпотеки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, так як іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами ст. ст. 572 - 593 глави 49 ЦК України та вищеназваним спеціальним законом.

Вищенаведені висновки апеляційного суду про неможливість застосування ст. 559 ЦК України до договору іпотеки ґрунтуються на зазначеному законодавстві України та сформованій судовій практиці, зокрема, Постановах судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.10.2012 р. у справах № 3-45гс12 та № 3-43гс12, які є обов'язковими для застосування, згідно ст. 111-28 ГПК України, а у "Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012р.", взагалі відсутні вказівки на необхідність застосовувати не передбачені спеціальним законом підстави для припинення іпотеки та які передбачені для припинення поруки, а лише зроблено висновок про однорідність застави та поруки з огляду на залежність від основного зобов'язання у вигляді його припинення, тобто у разі припинення основного зобов'язання у будь-якому випадку припиняється і забезпечувальне зобов'язання.

Підстави припинення договору іпотеки прямо унормовані положеннями ст. 17 спеціального Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Умовами п. 5.3 договору іпотеки сторони передбачили, що дія договору іпотеки триває до повного розрахунку ТОВ з Банком за основним зобов'язанням, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що строк дії договору іпотеки, визначений у п. 5.3 договору, до цього часу не закінчився, а тому підстави вважати договір іпотеки припиненим - відсутні.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Посилання скаржника як на підставу для припинення договору іпотеки на норму ЦК України, якою врегульовано правовідносини припинення договору поруки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ПП не врахував, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення спеціального закону "Про іпотеку", а також те, що у договорі іпотеки передбачено строк його дії, який не пов'язується з моментом пред'явлення вимоги до майнового поручителя, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи сукупність всіх вищевказаних обставин справи колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення зустрічних позовних вимог щодо визнання припиненими правовідносини за договором іпотеки - відсутні, внаслідок їх безпідставності, необґрунтованості та недоведеності належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову покладені місцевим судом на ПП у повному обсязі.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2014 року у справі № 916/1348/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Курган" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.