Рішення

від 01.10.2014 по справі 927/1400/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

01 жовтня 2014 року Справа № 927/1400/14

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",

вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071

юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова",

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Створ",

вул. 1 Травня, 75, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15583

предмет спору: про стягнення 105024,61 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Машко О.П., довіреність №147 від 25.09.2013 року, представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" подано позов про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Створ" 97921,93 грн. боргу; 3446,50 грн. пені; 543,58 грн. річних та 3112,60 грн. інфляційних, за неналежне виконання умов договору №48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, додатків до нього, угоди від 01.09.2006 року про зміну договору №48 від 01.12.2001 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Представник позивача в поданих 23.09.2014 року письмових поясненнях вказує на те, що з моменту укладення договору 01.12.2001 року до січня 2014 року облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснювався приладом обліку КСД-2. Останній акт зняття показників приладів, виконуючих облік гарячої води на опалення складено та підписано відповідачем 31.12.2013 року. В ході проведених перевірок уповноваженими представниками позивача в присутності відповідача 05.02.2014 року та 12.02.2014 року були складені акти-приписи №2870 та №2912, в яких зафіксовано порушення з боку споживача (відповідача). У зв"язку з тим, що споживач не привів у відповідність ДСТУ ГОСТ 8.586.1.2009 (1-5) прилад обліку, чим порушив умови спірного договору, з 01.01.2014 року розрахунки споживача із постачальником виконуються розрахунковим способом. Відповідно до зазначених в додатку №1 до договору обсягів постачання теплової енергії постачальником було розраховано кількість теплової енергії за 1 календарний день у І кварталі 2014 року та ІІ кварталі 2014 року (відповідно кількість теплової енергії відпущеної в січні, лютому, березні, квітні 2014 року).

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №01131920 від 04.09.2014 року, №01144364 від 16.09.2014 року та №01145859 від 23.09.2014 року, але повноважного представника в судові засідання 16.09.2014 року, 23.09.2014 року та 01.10.2014 року не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 04.09.2014 року, від 16.09.2014 року та 23.09.2014 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2014 року надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Також в судовому засіданні 01.10.2014 року представник позивача надав помісячні розрахунки, визначені розрахунковим способом, вартості наданих послуг з постачання теплової енергії ТОВ «Створ» за період з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року згідно договору №48 від 01.12.2001 року, а також додаткові пояснення по справі, які прийняті судом до розгляду.

Ухвалою суду від 23.09.2014 року сторони були повідомлені, що не з'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 01.10.2014 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги. В поданих додаткових поясненнях позивач вказує про те, що проведення розрахунків за спожиту теплову енергію врегульовані п.23 Правил користування тепловою енергією. Договором №48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року та додатками до нього сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу, схему теплотраси, що перебуває на балансі споживача, умови припинення подачі теплової енергії. Оскільки, згідно п.10.4. договору, договір вважається пролонгованим, пропозиція щодо його зміни або розірвання від відповідача не надходила, до додатку №1 зміни не вносились, у зв»язку з чим обсяги постачання залишились незмінними.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.12.2001 року між комунальним енергогенеруючим підрозділом "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" (постачальник) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Створ» було укладено договір № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов зазначеного договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 договору, а споживач (відповідач) сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, теплова енергія постачається споживачу для об»єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору «Обсяги постачання теплової енергії»: за період з 01.12.2001 року по 30.10.2002 року, в межах 1600 Гкал./рік, найменування об»єкта та його адреса: теплиці ТОВ «Створ» с. Жавинка. Орієнтована вартість енергії, що постачається споживачу, за поточний рік відповідно до тарифів, які діють на момент укладення договору, становить 101088 грн., ПДВ 20117,60 грн. Всього 121305,60 грн. Дата зняття споживачем показань приладів обліку - 20-те число поточного місяця. Подання звіту постачальнику - не пізніше 22-го числа.

Пунктом 10.1. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.11.2002 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року).

На день розгляду спору в суді, сторонами не подано доказів припинення дії спірного договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, в порядку п. 10.2. договору чи його розірвання, в установленому законодавством порядку..

Пунктом 6.1. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №61 від 03.02.2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п. 5.1. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, облік спожитої споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм постачальника згідно приладів обліку.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін, передбачений в додатку №1 до договору (п. 5.5. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року).

Пунктом 6.3. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, сторони визначили, що при виході приладів обліку на опалення з ладу, кількість спожитої теплової енергії визначається постачальником розрахунковим методом.

05.02.2014р. в ході проведеної перевірки теплової мережі, яка знаходиться на балансі відповідача, уповноваженими особами позивача в присутності представника відповідача було складено акт - припис № 2870 та зазначені допущені відповідачем порушення.

12.02.2014р. уповноваженим представниками позивача в присутності представника відповідача було складено акт - припис № 2912 в якому зафіксовано, що вузол обліку пошкоджено шляхом самовільного демонтажу приладу КСД - 2, внаслідок чого має місце факт без облікового споживання теплової енергії (крадіжки) та відсутність кваліфікованого персоналу для обслуговування систем теплоспоживання.

Оскільки позивачем було встановлено факт пошкодження приладу обліку, то відповідно до п. 6.3. договору, обсяг спожитої відповідачем теплової енергії починаючи з 01.02.2014р. по 30.04.2014р. позивачем було визначено розрахунковим методом, виходячи із додатку № 1 щодо визначених сторонами обсягів постачання теплової енергії.

Відповідно позивачем були виставлені відпродажу на оплату рахунки-фактури №№ 0048 від 28.02.2014 року на суму 113368,43 грн.; від 31.03.2014 року на суму 125545,19 грн.; від 30.04.2014 року на суму 72076,74 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином, за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 310990,36 грн.

На вимогу суду позивачем було надано розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, виходячи із теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористаного обладнання в розрахунковий період. Із наданого позивачем розрахунку, виходячи із теплового навантаження, вбачається, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії в лютому 2014р. склала 1144798 грн. 20 коп., в березні 2014р. - 711171 грн.72 коп., в квітні 2014р. - 383826 грн. 24 коп., що є значно більшою, ніж визначено позивачем, виходячи із обсягів споживання, зазначених у договорі.

Рахунок-фактура №0048 від 28.02.2014 року на суму 113368,43 грн. було отримано нарочно представником споживача (відповідача) ОСОБА_2 04.04.2014 року, що підтверджується відміткою та особистим підписом отримувача на рахунку.

Рахунки-фактури №№ 0048 від 31.03.2014 року на суму 125545,19 грн.; від 30.04.2014 року на суму 72076,74 грн., були направлені відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками про їх відправлення від 08.04.2014 року та від 14.05.2014 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом не скористався і розрахунки позивача в установленому порядку не спростував, заперечень суду не надав.

Відповідно до п. 6.5.-6.7. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50 % вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

У відповідності до п.3.2.22. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року, за отриману теплову енергію розрахувався частково, сплативши 213068,43 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додано до матеріалів справи. Заборгованість за поставлену теплову енергію за вказаний період становить 97921,93 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3446,50 грн. за період з 16.04.2014 року по 11.07.2014 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, пунктом 7.2.3. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, і відповідачем допущена прострочка в оплаті спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в повній сумі, а саме: 3446,50 грн. за період з 16.04.2014 року по 11.07.2014 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 3112,60 грн. за період з 16.04.2014 року по 31.05.2014 року та 3% річних в сумі 543,58 грн. за період з 16.04.2014 року по 11.07.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3. договору № 48 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2001 року передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 543,58 грн. за період з 16.04.2014 року по 11.07.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повній сумі.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 982 грн. 11 коп., оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат за прострочку оплати не було враховано, що відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), а також рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Також в п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами ч.1 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач витребуваних документів та доказів повної оплати заборгованості суду не надав.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив і вимоги позивача не оспорив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 97921,93 грн. боргу; 3446,50 грн. пені; 543,58 грн. 3% річних та 982,11 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2057,88 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 546, 549, 614, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; ст.4 Закону України „Про судовий збір"; ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Створ", вул. 1 Травня, 75, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15583 (р/р 26009377089001 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586, код 24554275) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071 (п/р 26001012350101 у ПАТ «Альфа-Банк» в м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21680602) 97921,93 грн. боргу; 3446,50 грн. пені; 543,58 грн. 3% річних; 982,11 грн. інфляційних втрат та 2057,88 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 02.10.2014р.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко

.