Рішення

від 23.09.2014 по справі 463/2778/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2/463/1429/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань Попович Х.І.

з участю представника позивача Цибак О.В.

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи виконавчого

комітету Львівської міської ради Попович Я.Д.

та представника третьої особи ЛМКП

«Львівтеплоенерго» Джус Б.Г.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_3, третіх осіб: виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, суд -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся із позовом до відповідача, третіх осіб про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 4820 грн. 54 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач являючись власником та проживаючи в квартирі АДРЕСА_1, в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших підзаконних нормативно-правових актів, як споживач житлово-комунальних послуг, зобов'язана нести витрати по оплаті послуг з централізованого теплопостачання. Оскільки будинок включно по січень 2013 року перебував на балансі ЛКП «Віра», яке в свою чергу надавало відповідачам зазначені послуги відповідно до укладеного договору з виробником послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», а тому у відповідача наявне зобов'язання по сплаті вказаних послуг саме перед позивачем. Однак за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року включно відповідачем надані послуги з теплопостачання оплачувалися не регулярно, на даний час виникла заборгованість у вказаному розмірі, а тому з врахуванням того, що судовий наказ від 07.04.2014 року скасовано за заявою відповідача, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача Цибак О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, доповнив, що тарифи та ціни за послуги за теплопостачання визначаються на підставі рішення органу місцевого самоврядування, ними ж лише такі послуги надаються та здійснюється нарахування оплати послуг відповідно до показників будинкового лічильника та встановлених тарифів. Зазначив, що відповідач визнавала факт надання їй зазначених послуг здійснюючи їх часткову оплату. З цих же підстав вважає, що позовна давність для вимог позивача не сплила, оскільки відповідач визнавала борг, а тому просить стягнути із неї в користь позивача вказану заборгованість.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, суду пояснила, що вона являючись власником квартири АДРЕСА_1 користується послугами з теплопостачання, які надаються ЛКП «Господар». Відносно стягнення з неї в користь ЛКП «Віра» заборгованості за попередній період вона заперечує, оскільки на даний час діяльність вказаного підприємства припинена на підставі ухвали Львівської міської ради від 18.07.2013 року №2638. Крім цього зазначила, що заборгованість за послуги централізованого теплопостачання їй нараховувалася безпідставно по двоставковому тарифу, що складається із плати за спожиті гігакалорії та приєднаного теплового навантаження (ПТН), в той час, як на її думку тариф за ПТН може встановлюватися лише в будинках з гарячим водопостачанням, якого у їхньому будинку не має. Крім цього, судові накази, які видавалися на підставі заяви позивача судом неодноразово скасовувалися судом за її заявою, що свідчить на її думку про безпідставність вимог. Також вважає, що позивачем в частині вимоги подано після спливу позовної давності тривалістю три року, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи виконавчого комітету Львівської міської ради Попович Я.Д. позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 20.10.2006 року виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення №1189, яким встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії. В подальшому рішеннями виконкому від 03.11.2006 року №1304, від 23.03.2007 року №140 вносилися зміни у рішення №1189 в частині розміру тарифів, 02.09.2008 року прийнято нове рішення №930 яким було встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року №1083. Вважає, встановлення двоставкового тарифу законним, законність цих рішень підтверджена судовими рішеннями за результатами їх оскаржень в суді. Зазначив, що нарахування централізованого теплопостачання позивачем проведені законно і правильно у відповідності до методики визначеної рішенням органу місцевого самоврядування, тариф ПТН не має жодного відношення до гарячого водопостачання, а є складовою тарифу за надання послуги з теплопостачання централізованого опалення, а тому вважає позовні вимоги підставними. Крім цього зазначив, що позивач наділений правом вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, оскільки не зважаючи на той факт, що на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.01.2013 року №30 будинок, в якому проживає відповідач переданий на баланс ЛК «Господар», процедура ліквідації ЛКП «Віра» на даний час не завершена, відомості про виключення з реєстру вказаного підприємства не внесені, і підприємство має право на стягнення з боржників заборгованості за надані, але не оплачені послуги.

Представник третьої особи ЛМКП «Львівтеплоенерго» Джус Б.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що вони у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» являючись виробником послуг з теплопостачання на підставі укладених угод надавали ЛКП «Віра», як балансоутримувачу послугу з теплопостачання централізованого опалення, які в свою чергу надавали їх мешканцям будинку по вул. Чернігівська, 29 в м. Львові у спірний період, в тому числі і відповідачу. Зазначив, що дійсно починаючи з 20.10.2006 року оплата послуги здійснюється за двоставковий тарифом, згідно якого протягом цілого року споживачі послуги оплачують плату за приєднане теплове навантаження (яка є сталою величиною), а в опалювальний сезон оплачують розмір фактично спожитої теплової енергії. Рішення виконкому, яким встановлено вказані тарифи та методику розрахунку оплати за послугу були предметом розгляду у судах, рішенням касаційної інстанції залишені в силі, а тому є законними. У зв'язку із наведеним вважає правильним нарахування позивачем заборгованості відповідачу, а позовні вимоги підставними.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників третіх осіб, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє з таких підстав.

Судом безспірно встановлено, і дані обставини підтверджуються довідкою ЛКП «Господар» (а.с.5), що відповідач ОСОБА_3 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1

В судовому засіданні відповідач заперечуючи підставність та порядок нарахування послуг з централізованого опалення визнала, що такі послуги їй надаються, до 2013 року такі послуги надавалися ЛКП «Віра», а з 01.02.2013 року ЛКП «Господар».

Як вбачається із представлених розрахунків від 11.11.2013 року (а.с.6) та від 15.08.2014 року (а.с.35) за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року заборгованість ОСОБА_3 за надання послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 становить в розмірі 4820 грн. 54 коп.

В розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач ОСОБА_3 є споживачем, як фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, якою у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.13 Закону являється послуга з централізованого опалення.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач заперечуючи свій обов'язок оплачувати нараховані послуги з централізованого опалення за спірний період посилається на неправильність їх нарахування, а також неправомірне врахування тарифу приєднаного теплового навантаження, через ненадання їй послуги з гарячого водопостачання.

В той же час, у відповідності до ст.31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189, із змінами та доповненнями внесеними рішеннями виконкому від 03.11.2006 року №1304, від 23.03.2007 року №140 органом місцевого самоврядування на території м. Львова було встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії з централізованого опалення. Рішенням від 02.09.2008 року №930 було встановлено нові двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року №1083.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення органу місцевого самоврядування м. Львова про встановлення двоставкового тарифу за оплату послуг з централізованого опалення, представниками територіальної громади м. Львова було оскаржене до адміністративного суду, однак постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2013 року, залишеного в силі ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 24.07.2014 року, вказане рішення визнано законним, а затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та підігрів води економічно обґрунтованими та сформованими відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року №955.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачу послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 нараховувалися виключно на підставі діючих у розрахунковий період рішень виконавчого комітету Львівської міської ради.

Таким чином суд приходить до переконання про те, що відповідач отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної їй на праві власності квартири, зобов'язана була оплатити їх вартість розраховану на підставі тарифів визначених діючими рішеннями органу місцевого самоврядування. А тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4820 грн. 54 коп. за спірний період. Судові витрати у відповідності до положень ст.88 ЦПК України слід покласти на відповідача.

При цьому судом не враховуються заперечення відповідача про те, що позивачем безпідставно при нарахуванні оплати за послугу враховувався тариф приєднаного теплового навантаження, оскільки у відповідності до додатку №1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189 так і рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року №930 передбачено, що двоставковий тариф по оплаті за централізоване опалення складається із тарифу за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку грн./Гкал. та тарифу Річна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку грн./Гкал./год. При цьому приєднане теплове навантаження розраховується з розрахунку за 1 кв. м. опалюваної площі у місяць, незалежно від наявності у будинку централізованого підігріву води.

Крім цього суд вважає, що ЛКП «Віра» є належним позивачем у справі і вправі звертатися до суду із даним позовом, оскільки як встановлено в судовому засіданні на даний час воно не втратило своєї цивільної правоздатності в силу положень ч.4 ст.91 ЦК України, так як на даний час запис про її припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також вважає, що позовна давність для даних позовних вимог не сплила з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Дійсно, як встановлено в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті послуги за централізованого опалення її квартири почала виникати з 01.06.2007 року.

Однак, положеннями ч.1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з представлених розрахунків від 11.11.2013 року (а.с.6) та від 15.08.2014 року (а.с.35), відповідач протягом спірного періоду з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року, за який виникла заборгованість, періодично оплачувала нараховані послуги частинами, що перевищували нарахування за поточний місяць, чим частково погашала заборгованість за попередні місяці.

Таким чином, відповідач здійснюючи періодичне погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення, визнавала наявний борг по оплаті послуги перед позивачем, у зв'язку із чим переривала перебіг позовної давності для заявлених позовних вимог. З моменту останнього платежу, здійсненого в січні 2013 року трирічний строк для подачі позову не сплив, а тому суд вважає, що підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності не має.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374 заборгованість за надані послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 54 коп..

Стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374, понесені позивачем судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Гирич С. В.