Рішення

від 25.09.2014 по справі 910/15573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/15573/14 25.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Лізинг" про стягнення 89 655,01 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Баранов В.С. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (надалі - "ТОВ "ЧЗБМ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Лізинг" (надалі - "ТОВ "Полісся-Лізинг") про стягнення 89 655,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги №1П/2007 від 14.09.2007 р. щодо повернення фінансової допомоги, в зв'язку з чим ТОВ "ЧЗБМ" вказує, що у ТОВ "Полісся-Лізинг" виникла заборгованість у розмірі 76 000,00 грн. та за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем нараховано 3% річних у розмірі 4 535,01 грн. та інфляційні витрати у розмірі 9 120,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2014 р. було порушено провадження у справі №910/15573/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. відкладено розгляд справи на 25.09.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 25.09.2014 р. представник позивача прибув, пояснив, що вимоги ухвали суду від 01.08.2014 р. в частині надання договору поворотної фінансової допомоги №1П/2007 від 14.09.2007 р. не виконав у зв'язку з його втратою, позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду, конвертом та довідкою відділення поштового зв'язку, в якій зазначена причина повернення - за зазначеною адресою не знаходиться.

За змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2010 р. ТОВ "ЧЗБМ" перераховано на рахунок ТОВ "Полісся-Лізинг" грошові кошти у розмірі 76 000,00 грн. в якості безвідсоткової зворотної позики згідно договору №1П/2007 від 14.09.2007 р., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

06.03.2012 р. ТОВ "ЧЗБМ" звернулось з листом від 05.03.2012 р. до ТОВ "Полісся-Лізинг", в якому, посилаючись на умови договору №1П/2007 від 14.09.2007 р., згідно з якими передбачено строк повернення поворотної фінансової допомоги до 31.12.2010 р., просило протягом одного банківського дня з моменту отримання даної вимоги, повернути йому поворотну фінансову допомогу у розмірі 76 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ЧЗБМ".

Листом №041 від 27.07.2012 р. відповідач повідомив позивачу, що не може виконати зобов'язання з повернення грошових коштів, оскільки діяльність ТОВ "Полісся-Лізинг" призупинена, а на його рахунках відсутні кошти. Крім того, відповідач вказує, що органами державної виконавчої служби накладено арешт на все його рухоме майно, в тому числі на грошові кошти.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню фінансової допомоги за договором №1П/2007 від 14.09.2007 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 76 000,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 4 535,01 грн. та інфляційні витрати у розмірі 9 120,00 грн.

Із матеріалів справи (банківської виписки з особового рахунку позивача) вбачається, що спірні кошти були перераховані відповідачу на підставі договору №1П/2007 від 14.09.2007 р., до того ж, у своєму листі-відповіді №041 від 27.07.2012 р. на лист позивача від 05.03.2012 р., ТОВ "Полісся-Лізинг" не заперечувало існування даного договору та встановлений строк повернення поворотної фінансової допомоги - до 31.12.2010 р., а лише посилалось на відсутність можливості виконати зобов'язання з повернення грошових коштів.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що між ТОВ "ЧЗБМ" та ТОВ "Полісся-Лізинг" був укладений договір поворотної фінансової допомоги №1П/2007 від 14.09.2007 р., проте даний договір у позивача відсутній, так як був втрачений.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про передачу позивачем грошових коштів згідно договору №1П/2007 від 14.09.2007 р. ТОВ "Полісся-Лізинг", які відповідач зобов'язався повернути ТОВ "ЧЗБМ". Зокрема, у листі №041 від 27.07.2012 р. відповідачем не заперечується прострочення виконання свого обов'язку з повернення фінансової допомоги на дату складання даного листа (27.07.2012 р.).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що між сторонами 14.09.2007 р. було укладено договір поворотної фінансової допомоги №1П/2007 (надалі - "Договір"), згідно якого позивач (позикодавець) передав у власність відповідачу (позичальникові) грошові кошти у розмірі 76 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Укладений сторонами Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Матеріалами справи (банківською випискою з особового рахунку позивача) підтверджується перерахування 16.04.2010 р. на користь ТОВ "Полісся-Лізинг" поворотної фінансової допомоги у розмірі 76 000,00 грн., що в свою чергу у листі №041 від 27.07.2012 р. відповідачем не заперечується.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на підтвердження надсилання відповідачу листа від 05.03.2012 р. з вимогою про повернення фінансової допомоги надано суду фіскальний чек від 06.03.2012 р.

З огляду на те, що відповідачем не спростовано надсилання відповідачем вказаного листа 06.03.2012 р., приймаючи до уваги строки поштового обороту, встановленого Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 р., враховуючи, що зі змісту листа-відповіді №041 від 27.07.2012 р. вбачається, що на дату його складання відповідач не заперечував, що прострочив виконання свого зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги, суд, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що на дату надсилання ТОВ "Полісся-Лізинг" листа-відповіді на лист ТОВ "ЧЗБМ" від 05.03.2012 р., відповідач свого обов'язку з повернення вказаних коштів не виконав та є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з повернення фінансової допомоги.

Дані обставини не заперечуються відповідачем, а навпаки - підтверджуються, що вбачається з листа №041 від 27.07.2012 р., в якому ТОВ "Полісся-Лізинг" вказує на відсутність грошових коштів на своїх рахунках та на призупинення своєї діяльності, як на підстави неможливості виконання ним свого зобов'язання з повернення грошових коштів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 76 000,00 грн. з повернення поворотної фінансової допомоги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Посилання на відсутність коштів та скрутне фінансове становище має однаковий вплив як на позивача, так і на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ЧЗБМ" про стягнення з ТОВ "Полісся-Лізинг" заборгованості у розмірі 76 000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 9 120,00 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 4 535,01 грн. за прострочення виконання ним своїх зобов'язань у період з 27.07.2012 р. по 25.07.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих у період з 27.07.2012 р. по 25.07.2014 р., та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 9 120,00 грн. та 4 535,01 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення ТОВ "Полісся-Лізинг" на користь ТОВ "ЧЗБМ" заборгованості у розмірі 76 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 9 120,00 грн. та 3% річних у розмірі 4 535,01 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Лізинг" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 35210367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (14000, м. Чернігів, Київське шосе, 3; ідентифікаційний код 32284441) заборгованість у розмірі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4 535 (чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 01 коп., інфляційні витрати у розмірі 9 120 (дев'ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.09.2014 р.

Суддя: Р.В. Бойко