Постанова

від 19.03.2014 по справі 814/4079/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 березня 2014 року справа № 814/4079/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача представник1: Арутюнян А.О (довіреність №02/03 від 08.01.14);

від позивача представник2: Швед І.О. (довіреність №02/215 від 23.01.14);

від відповідача представник1: Яковлєва А.М. (довіреність №14-13-20-14/52 від 09.01.14);

від відповідача представник2: Мальшакова О.М. (довіреність №14-13-20-14/1129 від 03.03.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавної екологічної інспекції у Миколаївській області, вул. Джержинського, 134, м. Миколаїв, 54030

доДержавної фінансової інспекції у Миколаївській області, вул. Спаська, 42-А, м. Миколаїв,54001

провизнання незаконною вимогу від 23.04.2013р. №14-07-14-14/2585 в частині відшкодування збитків за II-IV квартал 2010 року та 2011 р., В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Миколаївській області (далі - позивач, ДЕІ) звернулася з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області (далі - відповідач, ДФІ), в якому просить суд визнати незаконною вимогу про усунення порушень та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 23 квітня 2013 р. № 14-07-14-14/2585 в частині відшкодування збитків за II-IV квартал 2010 р. та 2011 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ДФІ не мала права проводити ревізію новоствореної ДЕІ за II-IV квартал 2010 р. та 2011 р., оскільки стару юридичну особу припинено, а нову створено 26 грудня 2011 р. і вона не є правонаступником попередньої інспекції.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких вказав, що відбулася реорганізація позивача і новостворена юридична особа є правонаступником припиненої.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 19 березня 2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У лютому-березні 2013 р. відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за II-IV квартал 2010 р. та 2011-2012 р.р., результати якого оформлені актом № 14-24/7.

На підставі акту, 23 квітня 2013 р. ДФІ прийняла вимогу щодо усунення порушень № 14-07-14-14/2585. Серед пунктів, які оскаржуються ДЕІ наступні:

2. забезпечити неухильне дотримання вимог Бюджетного кодексу України та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228, в частині взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів;

3. провести претензійно-позовну роботу з ТОВ "Чорноморська яхтена верф" щодо повернення зайво використаних бюджетних коштів у сумі 15738,00 грн., а також відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТОВ "Чорноморська яхтена верф" за фактично отримані бюджетні кошти та не надані послуги в сумі 15738,00 грн.;

4. провести роботу щодо відшкодування за рахунок винних осіб шкоди в порядку та розмірі, встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України на загальну суму 1350,00 грн.;

5. провести претензійно-позовну роботу щодо оплати суб'єктами господарювання вартості наданих у грудні 2011 р. платних послуг на суму 3034,00 грн. із наступним перерахуванням одержаних коштів до загального фонду державного бюджету. В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів державним бюджетом, шкоду в порядку та розмірі, встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України на загальну суму 3034,00 грн. із наступним перерахуванням одержаних коштів до загального фонду державного бюджету;

6. провести роботу щодо відшкодування за рахунок осіб, винних у безпідставному списанні паливно-мастильних матеріалів, шкоди в порядку та розмірі, встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України на загальну суму 2696,40 грн.

Щодо посилання позивача на відсутність у ДФІ права проводити ревізію новоствореної ДЕІ, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 утворено Державну екологічну інспекцію України шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 р. № 995 утворено територіальні органи Державної екологічної інспекції України, в тому числі позивача по справі. П. 2 даної постанови передбачено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

26 грудня 2011 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про реєстрацію новоствореної ДЕІ. Запис про припинення попередньої юридичної особи ДЕІ внесено 13 лютого 2013 р.

Таким чином, новостворена ДЕІ є правонаступником прав і обов'язків інспекції, яка припинена, в зв'язку з чим ДФІ мала повноваження на проведення ревізії позивача за II-IV квартал 2010 р. та 2011 р.

Щодо п. 2 вимоги, відповідач зробив висновок про незаконне використання бюджетних коштів у лютому 2012 р. на виплату грошової компенсації 39 працівникам ДЕІ на загальну суму 81220,40 грн. за залишок невикористаної відпустки попередніх років, яка не була нарахована працівникам при звільненні в грудні 2011 р. та не була відображена як кредиторська заборгованість (ст. 16 акту ревізії). Фактично, компенсації виплачені лише в лютому 2012 р.

Відповідно до ст. 83 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівників їм повинна бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Всупереч викладеним положенням, позивач не здійснив виплату компенсації своїм працівникам при переведенні їх до новоствореної ДЕІ. Видатки на виплату компенсації не були передбачені при формуванні кошторису позивача. Виплати здійснені в лютому 2012 р. на суму 81220,40 грн., що є порушенням ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Позивач пояснив свої дії тим, що в кошторисі інспекції, яка перебувала в стадії припинення, були відсутні кошти на здійснення виплат. З даного питання ДЕІ зверталася до Мінприроди. Останнє надало рекомендації виплачувати компенсації лише при звільненні працівників, а не при переведенні до юридичної особи - правонаступника. Позивач виплатив компенсації у лютому 2012 р. виходячи з економії фонду заробітної плати.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на лист Мінприроди, оскільки він носить рекомендаційний характер. Позивач не надав доказів того, що в кошторисі на 2012 р. були передбачені видатки на виплату компенсацій, у зв'язку з чим суд вважає доведеним порушення позивачем ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У п. 3 оскаржуваної вимоги відповідач зробив висновок про незаконне перерахування бюджетних коштів ТОВ "Чорноморська яхтена верф" за надання послуг з обслуговування катера в сумі 15738,00 грн., достовірність понесення яких не підтверджена первинними документами, чим порушено ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні" (ст. 23-25 акту ревізії). Зокрема, в 2011 р. позивач уклав договори з ТОВ "Чорноморська яхтена верф" щодо підйому, зберігання, спуску та технічного обслуговуванню глисуючого катера "197CCR". Двома з договорів (від 25 травня 2011 р. і від 1 червня 2011 р.) передбачені одні й ті самі види робіт та плата за них. Таким чином, позивач двічі здійснив оплату одних і тих самих послуг.

ДЕІ пояснює свої дії тим, що керівник ТОВ "Чорноморська яхтена верф" тривалий час був відсутній, у зв'язку з чим не була узгоджена вартість виконуваних робіт. До договору від 25 травня 2011 р. включені роботи, виконані в 2010 р., а договір від 1 червня 2011 р. включає роботи, виконані в 2011 р., у зв'язку з чим відсутня подвійна оплата одних і тих самих видів робіт.

Суд не приймає доводи позивача, оскільки вони не підтверджені належними доказами, зокрема, відсутнє посилання на період, за який виконувалися роботи, в самому договорі або в додатковій угоді до нього, з огляду на що висновок ДФІ зроблено вірно.

У п. 4 вимоги ДФІ вказано про факт незаконного використання бюджетних коштів за оренду гаража АТ "Стапель" на суму 1350,00 грн. всупереч п. 1 наказу ДЕІ від 19 березня 2009 р. № 23 "Про порядок використання службового транспорту". Наказом передбачено обов'язковість паркування службового автотранспорту у неробочий час на території інспекції. Розрахунками до кошторису на 2011 р. видатки на оренду гаража не були передбачені. Ревізією виявлено, що автомобіль DAEWOO NEXIA гаражувався в АТ "Стапель" за договором від 1 січня 2011 р. Орендна плата склала 150,00 грн. на місяць. Договір розірвано 1 жовтня 2011 р. (ст. 25 акт у ревізії).

Позивач пояснив, що до жовтня 2011 р. проводилися роботи по організації службової стоянки, місць на всі автомобілі не вистачало, у зв'язку з чим було укладено договір оренду гаража з АТ "Стапель", послуги якого значно нижчі за звичайні ціни на платних автостоянках.

Суд розцінює висновки відповідача обґрунтованими, оскільки дії позивача суперечать його власному наказу від 19 березня 2009 р. № 23.

У п. 5 вимоги ДФІ ставиться питання про недоотримання доходів загальним фондом державного бюджету внаслідок безоплатного надання позивачем платних послуг у грудні 2012 р. без відображення в бухгалтерському обліку, чим порушено п. 2 Переліку платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 1430, а також ст. 57 Бюджетного кодексу України.

ДФІ встановлено, що наказами начальника ДЕІ від 25 березня 2009 р. № 29 і від 9 вересня 2010 р. № 477 визначено перелік платних послуг, які надаються інспекцією. Ревізія встановила факти безоплатного надання послуг, які входять до переліку платних, у сумі 3034,00 грн. за грудень 2011 р. (ст. 27-29 акту ревізії). На банківські рахунки ДЕІ протягом січня 2012 р. надійшли кошти в рахунок оплати наданих послуг на суму 2524,00 грн., які повернуті як помилково сплачені, оскільки не було надано акти виконаних робіт.

Позивач пояснив свої дії тим, що за послугами, наданими в останні дні грудня 2011 р. і оплаченими в січні 2012 р., акти виконаних робіт не оформлені, оскільки акти підписуються лише після повної оплати вартості робіт. Новостворена ДЕІ згідно Положення не надає платні послуги, в зв'язку з чим перераховані кошти повернуті замовникам як помилково сплачені.

Суд критично розцінює доводи позивача, оскільки фактично надані послуги не були оплачені замовниками, внаслідок чого загальний фонд державного бюджету недоотримав коштів на суму 3034,00 грн.

У п. 6 оскаржуваної вимоги відповідач встановив факт безпідставного списання паливно-мастильних матеріалів за недостовірними первинними документами на загальну суму 2696,40 грн., чим порушено п.п. 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, в частині внесення до первинних документів (подорожніх листів) недостовірної інформації щодо господарських операцій.

Ревізією встановлено, що ДЕІ використовує в роботі гумовий човен Baltic 350 і моторний човен "Южанка". Працівник, який має відповідні документи на право керування водним транспортом, відсутній. На порушення Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 р. № 91 судноводію ОСОБА_5 виписано подорожній лист на 23-24 вересня 2011 р., однак він не має документів на право керування катером. Таким чином, безпідставно списано пальне на суму 823,90 грн. Позивач у ході проведення ревізії надав пояснення, що фактично катером керував ОСОБА_6, який мав відповідні документи, однак відповідачу вони надані не були, а сам ОСОБА_6 перебував у той же час у відрядженні на автомобілі УАЗ (ст. 30-31 акту ревізії).

У письмових поясненнях позивач вказує на те, що під час проведення рейду обидва водії були задіяні. ОСОБА_6 за кермом автомобіля УАЗ прибув до судової верфі, де пересів на катер, а ОСОБА_5. у той час за кермом автомобіля УАЗ здійснював рейд уздовж берегової лінії. Крім того, позивач наголосив на тому, що в зв'язку з прогалинами в законодавстві отримати посвідчення судноводія стало можливим лише після 18 червня 2013 р.

З огляду на повідомлені позивачем обставини, ДФІ зробила правомірний висновок щодо зазначення недостовірних даних у первинних документах, що призвело до безпідставного списання паливно-мастильних матеріалів.

Стаття 72 ч. 2 КАС України, покладає на відповідача обов'язок доказування правомірності свого рішення. Враховуючи матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про доведеність ДФІ факту порушень з боку позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна