Постанова

від 24.09.2014 по справі 911/1478/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа№ 911/1478/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кірічевська О.І. - дов. № 24 від 22.05.2014р.

від відповідача: Єлтишева С.Л. - дов. б/н від 01.07.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.)

у справі № 911/1478/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу»

про стягнення 111 859, 35 грн.

В судовому засіданні 24.09.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу» про стягнення 111 859, 35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 410 від 31.08.2011р., а саме щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, а тому просив суд стягнути з відповідача 9 230, 33 грн. заборгованості, 609, 71 грн. пені, 102 019, 31 грн. неустойки та 2 237, 20 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2014р. по справі № 911/1478/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» 9 230, 33 грн. боргу, 597, 95 грн. пені, 196, 56 грн. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні 592, 17 грн. пені та 102 019, 31 грн. неустойки скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» 27.06.2014р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1478/14 колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.07.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.09.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.09.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмови в стягнені 592, 17 грн. пені та 102 019, 31 грн. неустойки скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.09.2014р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає зміні виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (позивач, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу» (відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410, відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування, вказане у п. 1.2. даного договору, майно (надалі іменується - об'єкт оренди) з метою його використання у своїй господарській діяльності і зобов'язується своєчасно сплачувати за нього орендодавцю орендну плату.

Згідно п. 1.2. договору об'єкт оренди, згідно даного договору, складається з:

1.2.1. опалювальне приміщення площею 15,5 м2, яке знаходиться на мансардному поверсі адмінбудівлі літер «А»;

1.2.2. металева споруда № 1 розрахунковою площею 181,1 м2 по плану реєстровий літер № 13;

1.2.3. навіс розрахунковою площею 95,8 м2 по плану реєстровий літер «Ч»;

1.2.4. навіс розрахунковою площею 124,8 м2 по плану реєстровий літер «Ш».

Об'єкт оренди знаходиться за адресою: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, 162-А (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що датою початку використання об'єкту оренди орендарем, згідно даного договору, є дата підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди (далі по тексту - «Акт 1»), що з моменту його належного підписання сторонами є невід'ємною частиною договору та підтверджує факт надання послуг оренди до моменту підписання акту повернення об'єкту оренди. Обов'язок по складанню Акту 1 лежить на орендарі. Акт 1 підписується у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Відповідно до п. 2.4 договору повернення майна орендодавцеві, згідно даного договору, здійснюється по акту повернення об'єкту оренди (далі по тексту - «Акт 2»). Обов'язок по складанню Акту 2 лежить на орендодавцеві.

Згідно п. 5.2. договору орендна плата за об'єкт оренди за один календарний місяць за згодою сторін складає 6 275, 00 гривень, крім того ПДВ - 1 255, 00 гривень. Всього до сплати: 7 530, 00 грн.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті орендарем орендодавцю у період з першого до п'ятого числа поточного місяця. Нарахування орендної плати згідно даного договору починається з моменту підписання сторонами Акту 1.

Строк дії даного договору та оренди за ним - з моменту підписання Акту 1 по 30.09.2012р. (п. 8.1. договору).

Додатковою угодою від 13.09.2012р. до договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410 від 01.09.2011р. сторони виклали п. 8.1. договору в наступній редакції: «Термін дії даного договору та оренди за ним - з моменту підписання Акту 1 по 30.11.2013р.».

Ці зміни вступають в дію з 01.10.2012р. (п. 2 додаткової угоди від 13.09.2012р.).

Ця додаткова угода, згідно п. 3, є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410 від 01.09.2011р.

Додатковою угодою від 05.08.2013р. до договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410 від 01.09.2011р. сторони прийшли до згоди про дострокове припинення договору з 08 серпня 2013 року.

Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами (п. 2 додаткової угоди від 05.08.2013р.) і є невід'ємною частиною договору № 410 від 01.09.2011р. (п. 3 додаткової угоди).

Факт передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу» об'єкту оренди, передбаченого п. 1.2. договору, підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 01.10.2011р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 19).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за користування об'єктом оренди розрахунок належним чином не провів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 9 230, 33 грн. за період з 01.07.2013р. по 07.08.2013р.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становила 9 230, 33 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті орендарем орендодавцю у період з першого до п'ятого числа поточного місяця. Нарахування орендної плати згідно даного договору починається з моменту підписання сторонами Акту 1.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Крім того, як вбачається з відзиву на позов відповідач не заперечує про наявність у нього заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.07.2013р. по 07.08.2013р. в розмірі 9 230,33 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 9 230, 33 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 609,71 грн. пені.

Відповідно до п. 11.4 договору за прострочення строку платежу, згідно умов договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, задовольняючи позов в частині стягнення пені в розмірі 597, 95 грн., не навів жодних обґрунтувань періодів прострочення, кількості днів, розміру облікової ставки НБУ та суми боргу у відповідні періоди прострочення.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки умова застосування відповідальності у вигляді стягнення пені у даному випадку пов'язана з датою виникнення грошового зобов'язання у відповідача (п. 5.3. договору), й відповідно нарахування пені повинно здійснюватись за перші 6 місяців від дати початку прострочення сплати орендної плати за липень 2013р. з 06.07.2013р. по 06.01.2014р. та за серпень 2013р. з 06.08.2013р. по 06.02.2014р.

Таким чином, беручи до уваги норми чинного законодавства та умови договору, в межах заявленого позивачем періоду нарахування (з 07.08.2013р. по 07.02.2014р.), здійснивши власні розрахунки пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 7530, 00 грн. за період з 07.08.2013р. по 05.01.2014р., та на суму боргу в розмірі 1 700, 33 грн. за період з 07.08.2013р. по 06.02.2014р., за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 520, 60 грн., в іншій частині вимог про стягнення 89, 11 грн. (609, 71 грн. - 520, 60 грн.) слід відмовити.

При цьому нові розрахунки пені із зазначенням інших періодів прострочення, ніж заявлено в позові, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не подавалось заяв про збільшення або зменшення розміру пені та періодів її нарахування.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 102 019, 31 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3.1.11. договору в разі припинення дії договору орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п. 11.5. договору якщо орендар не виконує свого зобов'язання, вказаного в п. 3.1.11., щодо умов повернення об'єкту оренди орендодавцю, він зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за кожен день прострочення.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що повернення майна орендодавцеві, здійснюється по акту повернення об'єкту оренди (акт 2). Обов'язок по складанню акту 2 лежить на орендодавцеві, тобто позивачі.

Оскільки договір є розірваним з 08.08.2013р., позивач свій обов'язок по складанню акту повернення об'єкту оренди (акт 2), як це передбачено п. 2.4. договору, на момент звернення з позовом до суду не виконав, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 102 019, 31 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення оплати в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, а тому такими, ще не підлягають задоволенню.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів використання орендованих приміщень відповідачем після дострокового припинення договору оренди.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» з підстав, викладених в ній, не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014р. у справі № 911/1478/14 підлягає зміні з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 195, 08 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014р. у справі № 911/1478/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014р. у справі № 911/1478/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, буд. 162-А, ідентифікаційний код 37228156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, буд. 162-А, ідентифікаційний код 21479969) 9 230, 33 грн. заборгованості, 520, 60 грн. пені та 195, 08 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.»

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. Матеріали справи № 911/1478/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.09.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін