Рішення

від 30.09.2014 по справі 903/840/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2014 р. Справа № 903/840/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпроф Система Україна", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нововолинськ Волинської області

про стягнення 27 695,44грн.

Суддя С.В. Бондарєв

Представники сторін:

від позивача: Малеванчук І.В., дов. від 04.08.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 30.09.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпроф Система Україна"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1-про стягнення 27 699, 81 грн., в тому числі 23 827,72грн.-заборгованості з оплати отриманого товару по видатковій накладній №935 від 08.11.2012р. згідно рахунку №1088 від 25.10.2012р., договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р., 2 333,82грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару за період з 09.11.2012р. по 25.04.2013р. згідно п. 11.3. договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р. та 1 538,27 грн.-3% річних за період з 09.11.2012р. по 27.08.2014р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару по видатковій накладній №935 від 08.11.2012р. рахунку №1088 від 25.10.2012р., договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р.

Ухвалою суду від 10.09.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 30.09.2014р. на 11:00год.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат; відповідача-пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог;свідоцтво про реєстрацію; докази часткової оплати.

В судовому засіданні 30.09.2014р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 30.09.2014р. (вх.№01-123/178/14), в якій просив зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а тому просив стягнути з відповідача 27 695,44грн., в т.ч. 23 827,72грн.-заборгованості з оплати отриманого товару по видатковій накладній №935 від 08.11.2012р., рахунку №1088 від 25.10.2012р., договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р., 2 329,45грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару за період з 09.11.2012р. по 25.04.2013р. згідно п. 11.3. договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р. та 1 538,27 грн.-3% річних за період з 09.11.2012р. по 27.08.2014р. згідно ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 30.09.2014р. судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, оскільки вона не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, має місце нова ціна позову-27 695,44грн.

Відповідач в судове засідання 30.09.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032656956 від 18.09.2014р.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032656956 від 18.09.2014р., відповідач був повідомлений ухвалою суду від 10.09.2014р. про розгляд справи за наявними матеріалами і вправі був направити документи поштою та забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

23 січня 2012 року між позивачем- Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюпроф Система Україна" (постачальник), в особі директора Деща Домініка Бартоша та відповідачем- Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець), було укладено договір поставки №01-23/01/12, згідно пунктами 1.1.-1.2. якого постачальник зобов'язується на підставі замовлень покупця, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити алюмінієвий профіль та комплектуючі систем ALUPROF (товар) в асортименті, кількості та за ціною, обумовленими сторонами. Поставка товару на підставі даного договору здійснюється окремими партіями, сформованими на підставі відповідних замовлень покупця, рахунків-фактур та видаткових накладних підписаних сторонами. (а.с. 11-14)

У відповідності до п.п. 3.1.-3.7. загальна сума договору визначається на підставі видаткових накладних, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата товару відбувається на підставі виписаних постачальником рахунків-фактур на замовлений покупцем товар. Оплата товару здійснюється наступним чином: у випадку термінового відвантаження товару покупець на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур перераховує на поточний рахунок постачальника 100 відсотків коштів від вартості замовленої партії товару, протягом 2 банківських днів від дати виставлення рахунку-фактури; у випадку замовлення товару, що відсутній на складі і буде доставлений в узгоджений сторонами строк, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30 відсотків від вартості замовленої партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів від дати отримання покупцем рахунку-фактури. Остаточна оплата товару, що становить 70 відсотків від вартості замовленої партії товару здійснюється не пізніше ніж за 4 банківські дні до запланованої дати прийому-передачі (відвантаження) партії товару на складі постачальника покупцю. Покупцеві надається право дострокової оплати товару. Вид розрахунків: безготівковий переказ у національній валюті України-гривні. Форма розрахунків: банківським переказом на поточний рахунок постачальнику. Днем здійснення оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно п.п. 5.1., 5.3. приймання товару за кількістю здійснюється покупцем у відповідності до видаткової накладної або відповідно до супровідних документів до вантажу при прийманні товару транспортною організацією-перевізником на складі постачальника. Після завантаження товару представники постачальника та покупця виставляють видаткову накладну за кількістю в трьох оригінальних примірниках. Після виставлення видаткової накладної за кількістю, претензії за кількістю прийнятого товару від покупця не приймаються. У випадку, якщо представник покупця не був присутній при завантаженні товару, після передачі товару перевізнику, товар вважається прийнятим за кількістю та претензії за кількістю від покупця не приймаються.

Пунктом 7.5. договору поставки передбачено, що право власності покупця на замовлений товар виникає з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, виписаної постачальником на замовлений покупцем товар та оформлення інших бухгалтерських документів за умови його оплати відповідно до п. 3.3. даного договору.

Згідно п. 13.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р. Після закінчення дії цього договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим ще на один календарний рік.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплено їх печатками.

На виконання умов даного договору, позивач виписав відповідачу рахунок на оплату №1088 від 25.10.2012р. на загальну суму 33 960,78грн. (а.с. 17-18).

Товар, вказаний у рахунку на оплату №1088 від 25.10.2012р. був переданий відповідачу 08.11.2012р., що стверджується видатковою накладною №935 від 08.11.2012р. на суму 33 960,78грн. (а.с. 15-16), яка підписана сторонами та довіреністю на отримання товару №192 від 07.11.2012р., яка підписана відповідачем та скріплена його печаткою.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий по видатковій накладній №935 від 08.11.2012р., згідно рахунку №1088 від 25.10.2012р. до договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р. товар у встановлений договором строк не виконав в повному обсязі, оплативши лише 10 133,06грн. (стверджується банківськими виписками від 15.11.2012р. на суму 133,06грн., від 28.05.2013р. на суму 5 000,00грн. та від 26.12.2013р. на суму 5 000,00грн. (а.с. 20-22)), що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Строком прийняття товару і прийняття товаророзпорядчих документів є дата відповідної накладної на товар і відстрочка платежу відраховується саме від дати відповідно накладної.

Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р. виконані в повному обсязі, що стверджується рахунком на оплату №1088 від 25.10.2012р. на суму 33 960,78грн., видатковою накладною №935 від 08.11.2012р. на суму 33 960,78грн., підписаною сторонами та довіреністю на отримання товару №192 від 07.11.2012р., яка підписана відповідачем та скріплена його печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видатковій накладній товару виконав не в повному обсязі, що стверджується банківськими виписками на загальну суму 10 133,06грн. за період з 15.11.2012р. по 26.12.2013р., а інших доказів виконання суду сторонами не надано.

28.05.2014р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія про сплату заборгованості №107 від 28.05.2014р., яка останнім залишена без відповіді. (а.с. 23-24)

Отже, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюпроф Система Україна" на день розгляду спору становить 23 827,72грн., стверджується договором поставки №01-23/01/12 від 23.01.2012р., рахунком на оплату №1088 від 25.10.2012р. на суму 33 960,78грн., видатковою накладною №935 від 08.11.2012р. на суму 33 960,78грн., підписаною сторонами та довіреністю на отримання товару №192 від 07.11.2012р., яка підписана відповідачем та скріплена його печаткою, банківськими виписками на загальну суму 10 133,06грн. за період з 15.11.2012р. по 26.12.2013р., відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в силу ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до пункту 11.3. договору, за прострочення платежу у відповідності до умов п.п. 3.3-3.3.3. цього договору постачальник може вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

При цьому судом засвідчується, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку пені за період з 09.11.2012р. по 25.04.2013р. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.09.2014р.) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що пеня за даний період, розрахована в межах подвійної облікової ставки НБУ, становить 2 329,45грн., а тому є підставною та такою, що підлягає до стягнення з відповідача за несвоєчасну оплату товару, отриманого по видатковій накладній.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 11.4. договору поставки постачальник залишає за собою право нарахування 3% річних та інфляційних збитків на суму простроченого платежу у відповідності до чинного законодавства України.

При перевірці розрахунку суми 3% річних в розмірі 1 538,27грн. за період з 09.11.2012р. по 27.08.2014р. за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що стягнення нарахованої позивачем суми 3% річних за вказаний періоди здійснюється в межах суми, заявленої позивачем, а тому дані вимоги підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн., слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 599, 625, 626, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпроф Система Україна", м. Київ, вул. Шолуденка, 3, код 36698738

27 695,44грн., в т.ч. 23 827,72грн.-основного боргу, 2 329,45грн.-пені, 1 538,27грн.-3% річних та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено

02.10.2014.

Суддя С. В. Бондарєв