Ухвала

від 01.10.2014 по справі 6-27560св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

01 жовтня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поновлення порушеного права та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником за довіреністю ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року та додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:

- відновити його порушене право власності на земельну ділянку площею 0,5875 га, видану йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2006 року серії ЯД № 054812, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області;

- зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самовільну збудовану будівлю на належній йому на праві власності земельній ділянці.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,5875 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 054812, виданого 22 грудня 2006 року Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Вказав, що відповідно до плану меж земельної ділянки (кадастровий номер 6322055900:03:000:0020) його межі від «Г» до «А» межують із землями ОСОБА_4

У липні 2007 року він дізнався, що відповідач на належній йому на праві власності земельній ділянці веде самочинне будівництво цегляного будинку без попередньої домовленості з ним, в результаті чого було порушено його законні права та інтереси на володіння, користування та розпорядження приватною власністю.

Крім того, зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про звільнення його земельної ділянки та знесення незаконно побудованого на ній будинку, проте останній жодним чином не реагував і продовжує використовувати його земельну ділянку у своїх особистих цілях.

Також вказав, що за його зверненням прокуратурою Дергачівського району Харківської області було проведено перевірку, якою встановлено, що в діях забудовника та осіб, що використовують вказані будівлі, вбачається порушення земельного законодавства України, оскільки зведені будівлі знаходяться, зокрема, на земельній ділянці ОСОБА_3, на яку за відповідачем не зареєстровані жодні права.

Посилаючись на вищевикладене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року відновлено порушене право ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,5875 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2006 року серії ЯД № 054812.

Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно збудовану будівлю на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задоволено, заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на володіння, користування та розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його прав саме відповідачем.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2006 року серії ЯД № 054812 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,5875 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (а. с. 7).

Відповідно до плану меж земельної ділянки (кадастровий номер 6322055900:03:000:0020) його межі від «Г» до «А» межують із землями ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_1 (а. с. 7, зворотна сторона).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за зверненням ОСОБА_3 прокуратурою Дергачівського району Харківської області було проведено перевірку, якою встановлено, що в діях забудовника та осіб, що використовують вказані будівлі, вбачається порушення земельного законодавства України, оскільки зведені будівлі знаходяться, зокрема, на земельній ділянці ОСОБА_3, на яку за відповідачем не зареєстровані жодні права (а. с. 79).

Вищевикладене також підтверджується довідкою спеціаліста Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 29 жовтня 2013 року (а. с. 80, 81).

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 4 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує щодо визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_4 права ОСОБА_3 на володіння, користування та розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, не встановивши жодних порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі, вдався до переоцінки письмових доказів, які були досліджені місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року та додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року скасувати, а заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. Макарчук

Судді: Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

В.А. Нагорняк

Т.О. Писана