Рішення

від 02.10.2014 по справі 920/1596/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2014 Справа № 920/1596/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокор", м. Суми

до відповідача: Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та

ведучих труб", м. Суми

про стягнення 267 399 грн. 76 коп.

Суддя Заєць С. В.

Представники сторін:

Від позивача - Мартиненко А. Г. (довіреність від 01.10.2014 року);

Від відповідача - Сімоненко Н. А. (довіреність № 79/15-0442 від 27.04.2011 р.).

При секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 267 399 грн. 76 коп., в тому числі 199 792 грн. 00 коп. основної суми боргу, 48 093 грн. 28 коп. пені, 10 845 грн. 38 коп. 3% річних, 8 669 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, а також судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суму позовних вимог визнав у повному обсязі, прострочення платежу обґрунтовує тим, що на дай час у підприємства відсутні кошти.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 79-9-51-11 від 03.06.2011 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору від 31.12.2012 року позивач зобов'язується поставити, а відповідач отримати продукцію та розрахуватися за неї відповідно до умов договору.

Матеріалами справи, зокрема, накладними № 3 від 06.05.2014 року, № 4 від 07.05.2014 року, № 5 від 26.05.2014 року, № 6 від 27.05.2014 року, № 7 від 28.05.2014 року, № 8 від 29.05.2014 року, прийомо-здаточними актами та довіреностями на отримання товару підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару (а.с. 19-45).

Пунктом 5.1. договору визначено, що покупець повинен розрахуватися за отриманий товар протягом 3-х банківських днів із моменту його отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив в повному обсязі поставлений товар, в зв'язку з чим у нього станом на 22 липня 2014 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 549 792 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 57 від 22.07.2014 року з вимогою сплатити заборгованість в сумі 549 792 грн. 00 коп.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що після отримання претензії відповідачем сума основного боргу частково була погашена і станом на 09 вересня 2014 року заборгованість складає 199 792 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме накладними, прийомо-здаточними актами та довіреностями на отримання товару, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за отриманий товар у строк передбачений договором, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем заборгованість визнається в повному обсязі, однак враховуючи відсутність коштів не в змозі її погасити негайно.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 199 792 грн. 00 коп. заборгованості.

Згідно з пунктом 8.2 договору, за порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач оплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару, який належить оплаті, за кожен день порушення строків оплати, але не більше 3 % від вартості партії товару.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві у відповідності до п. 8.2. договору, нарахована пеня за несвоєчасну оплату товару в сумі 48093 грн. 28 коп. за вищевикладеними накладними.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також сума пені визнається представником відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 48093 грн. 28 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 10845 грн. 38 коп., інфляційних нарахувань - 8 669 грн. 10 коп.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань передбачене чинним законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10845 грн. 38 коп. 3% річних, 8669 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 199 792 грн. 00 коп. заборгованості за товар, 48 093 грн. 28 коп. пені відповідно до 8.2. договору, 10845 грн. 38 коп. - 3% річних та 8 669 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати отриманого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 5348 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокор» (40000, м. Суми, вул. Антонова, 3/1, код ЄДРПОУ 37524162) 199792 грн. 00 коп. заборгованості за товар, 48093 грн. 28 коп. пені, 10845 грн. 38 коп. - 3% річних, 8669 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, 5348 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2014 року

Суддя С.В. Заєць