Рішення

від 16.09.2014 по справі 910/13047/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13047/14 16.09.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гринлайт"

про стягнення 166 267,68 грн.

Представники сторін:

від позивача: Башук Т.В. - представник за довіреністю № Д 001/14 від 08.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гринлайт" про стягнення 166 267,68 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.08.2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Гринлайт" укладено договір фінансового лізингу №KL 0808235.

У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів, позивачем в односторонньому порядку розірваного договір фінансового лізингу з 29.04.2013 року.

Проте, предмет лізингу був повернутий 20.09.2013 року.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49 579,40 грн. - лізингових платежів та відсотків, 115 826,38 грн. - штрафу, 861,90 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року.

23.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно якої просив розгляд справи відкласти та продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судове засідання 29.07.2014 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали від 03.07.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 29980857, № 01030 29980822.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2014 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 16.09.2014 року.

13.08.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2014 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 03.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29985352.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.08.2008 року між товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гринлайт" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №KL 0808235.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.1 договору, лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем, і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Предметом договору лізингу є сідельний тягач SCANIA R 420 LA4ХHNA, новий 2008р.

24.09.2008 року між сторонами договору підписано акт прийому-передачі предмета лізингу, відповідно до умов якого позивач передав,а відповідач прийняв предмет лізингу: сідельний тягач SCANIA R 420 LA4ХHNA, новий 2008р. у кількості 1 шт.

А також, 24.09.2014 року між сторонами був підписаний уточнений графік платежів.

Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з п.3.2 договору, лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, враховуючи грошові кошти, на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у Розділі 14 цього договору. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули, і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до уточненого графіка платежів припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін,), то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

У зв'язку із неможливістю відповідача вчасно оплачувати лізингові платежі, позивачем проведена реструктуризація заборгованості, про що 14.05.2012 року підписані додаткова угода №1 до договору лізингу та уточнений графік платежів №2 за договором лізингу.

Так, відповідно до п.2 додаткової угоди №1 до договору фінансового лізингу №KL 0808235 від 14.05.2012 року, сторони дійшли згоди з дати підписання цієї угоди поновити дію договору лізингу, який було достроково розірвано лізингодавцем. Подальше виконання зобов'язань за договором лізингу (зокрема, але не виключно: оплата лізингових платежів, заборгованості та інших платежів) сторони визначають цією угодою, уточненим графіком платежів №2, який є невід'ємною частиною цієї угоди (додаток №1) та договором лізингу.

Згідно уточненого графіку, відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15-го числа кожного місяця.

Оскільки, чергові лізингові платежі 15.02.13р., 15.03.13р. та 15.04.13р. не були повністю оплачені лізингоодержувачем та станом на 19.04.2013р. борг лізингоодержувача по простроченим лізинговим платежам та відсоткам становив 47 477,32 грн., позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору вих. №49/04 від 19.04.2013р., з 29 квітня 2013 року на підставі п.11.5 договору. А також, позивач вимагав не пізніше 07 травня 2013 року повернути сідельний тягач SCANIA R 420 LA4ХHNA, новий 2008р., сплати в термін до 29.04.2013 року боргу в розмірі 48 077,56 грн., штрафу у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 119 464,62 грн., пеню в розмірі 19 638,58 грн. та неоплачену вартість предмета лізингу, що складає 398 215,40 грн.

Відповідно до п.11.5 договору, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання, істотними порушеннями вважаються:

11.5.1 ситуація при якій лізингоодержувач свідомо надав недостовірну інформацію в заявці або в інших наданих лізингодавцю документах (у засновницьких документах і документах, підтверджуючих представницькі права, у фінансовій звітності тощо), якими керується лізингодавець, ухвалюючи рішення, укладаючи договір або під час дії договору;

11.5.2 коли лізингоодержувач відмовляється прийняти майно згідно спеціальних умов фінансування та специфікації, яке зазначено в акті прийому-передачі майна у користування або не погоджується з правильно складеним за цим договором уточненим графіком платежів, або не виконує вимог цього договору, в тому числі вказаних в пункті 2.4.;

11.5.3 коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором;

11.5.4 коли лізингоодержувач більше двох разів прострочив на будь-який строк оплату лізингового платежу;

11.5.5 коли лізингоодержувач порушує хоча б одну умову, вказану в пунктах 5.3. або 5.6., або 6.4. цього договору;

11.5.6 коли лізингоодержувач не виконує інші істотні умови, узгоджені між сторонами договору.

Згідно з п.11.6 договору, коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше п'ятнадцяти робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, вщ лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

Предмет лізингу повернуто позивачу 20.09.2013 року, що підтверджується актом повернення предмету лізингу.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 47 477,30 грн. (лізинговий платіж) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до договору, винагорода лізингодавця - сума в грошовій формі, яку оплачує лізингоодержувач лізингодавцю за надання майна в лізинг. Розмір винагороди лізингодавця встановлюється беручи до уваги встановлену в цьому договорі річну норму відсотків і розраховується від неоплаченої вартості предмета лізингу. Винагорода лізингодавця починає нараховуватись від початку строку лізингу, а у випадку, коли лізингоодержувач оплатив (перерахував кошти, випустив акредитив тощо) продавцю суму, яка перевищує суму початкового внеску, то винагорода лізингодавця починає нараховуватись від дня такої оплати (тобто початку фінансування) і розраховується від оплаченої продавцю частини суми, яка перевищує суму оплаченого початкового внеску. Період в цьому договорі означає будь-який відрізок часу, перший період починається від дня передачі предмету лізингу лізингоодержувачу і до 15 або 30 числа місяця, наступного за місяцем передачі.

Річна норма відсотків (відсотки) - встановлена на весь строк лізингу фіксована річна норма відсотків, вказана у спеціальних умовах фінансування.

Відповідно до спеціальних умов фінансування розмір відсотків становить 14,00%.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача відсотків в розмірі 2 102,10 грн. за період з 15.04.2013 року по 29.04.2013 року є обґрунтованою та тою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 861,90 грн. та штраф у розмірі 30% відсотків річних від неоплаченої вартості предмету лізингу в розмірі 115 826,38 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 10.2 договору встановлено, за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, 3.1., 3.2. і 6.4 даного договору, лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9 договору). Нарахування пені починається на наступний день піспя закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.11.6 договору, після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 861,90 грн. та штрафу в розмірі 115 826,38 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гринлайт" (03150, м. Київ, вулиця Курська, будинок 13, квартира 45; ідентифікаційний код: 31604404) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 5, ідентифікаційний код: 34003114) суму лізингових платежів в розмірі 47 477 (сорок сім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 30 коп., відсотки в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 10 коп., пеню в розмірі 861 (вісімсот шістдесят одна) грн. 90 коп., штраф в розмірі 115 826 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 325 (три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 35 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.10.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий