Рішення

від 30.09.2014 по справі 912/2737/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 рокуСправа № 912/2737/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіс", м. Кіровоград

про стягнення 33204,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Демченко Ю.В., довіреність № 87/14 від 22.08.14;

від відповідача - участі не брали;

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" (надалі - ПП "Бізон-Тех 2006") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіс" (надалі - ТОВ "Мідіс") заборгованості у сумі 33204,65 грн., з яких 28584,25 грн. сума основного боргу, 3545,26 грн. втрати від інфляції, 1075,14 грн. 3 % річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 19.08.2014 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Ухвалою від 16.09.2014 розгляд справи відкладено з підстав зазначених у вказаній ухвалі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в даному судовому засіданні, як і в попередньому, участі не приймав, витребуваних ухвалами від 19.08.2014 та 16.09.2014 доказів до суду не подав.

Станом на час проведення судового засідання на адресу господарського суду повернуто як і попередню, ухвалу від 16.09.2014 про відкладення розгляду справи, яка направлялась на адреси відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 25012, м. Кіровоград, пров. Спускний, буд. 32 та на адресу: м. Кіровоград, вул. Гоголя, буд. 88/66, кв. 24, з відмітками органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

З врахуванням положень абзацу 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

На час розгляду справи заяви і клопотання від відповідача до господарського суду не надходили.

Правом на змагальність, передбаченим ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

У період з 29.04.2013 по 08.05.2013 позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 57168,50 грн., а саме регулятор росту "Лігногумат (калієвий) марки БМ" і регулятор росту "Альбіт, р.", а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін:

- № ЗП3316 від 29.04.2013 на суму 43286,50 грн.;

- № ЗП3648 від 08.05.2013 на суму 13882,00 грн.,

та довіреностями відповідача: б/н від 22.04.2013 і № 8 від 08.05.2013.

Факт поставки відповідачу товару на загальну суму 57168,50 грн. також підтверджується і актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2013, в якому відображені ці операції з поставки товару, і який із боку відповідача підписаний без зауважень його директором, чий підпис засвідчений відбитком печатки відповідача.

Як зазначає позивач, що хоч видаткові накладні і містять посилання на договір поставки пестицидів № КД-П-62 від 01.04.2013, але договір у вигляді єдиного письмового документа між сторонами не підписувався.

Господарський суд прийшов до висновку, що в даному випадку між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 ГК України.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України та оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Підпис на накладних представника відповідача, відтиск печатки та фактичне отримання ним товару підтверджує поставку цього товару.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За нормою статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як зазначено у Інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Відповідач оплатив поставлений товар частково, перерахувавши 09.04.2014 28584,25 грн.

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 28584,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3545,26 грн. втрат від інфляції за загальний період з травня 2013 року по липень 2014 року та 1075,14 грн. 3% річних за загальний період з 30.04.2013 по 04.08.2014.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За результатами перевірки наданих позивачем розрахунків збитків від інфляції та відсотків річних, господарський суд визнав їх правильними та відповідно задовольняє вимогу про стягнення 3545,26 грн. втрат від інфляції за загальний період з травня 2013 року по липень 2014 року та 1075,14 грн. 3% річних за загальний період з 30.04.2013 по 04.08.2014.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача повністю.

В судовому засіданні 30.09.2014 господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мідіс" (25012, м. Кіровоград, пров. Спускний, буд. 32; ідентифікаційний код 24144459) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986) - 33204,65 грн., з яких 28584,25 грн. основного боргу, 3545,26 грн. втрат від інфляції, 1075,14 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити відповідачу за адресою: 25012, м. Кіровоград, пров. Спускний, буд. 32.

Повне рішення складено 03.10.2014.

Суддя В.Г. Кабакова