Рішення

від 25.09.2014 по справі 910/17377/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17377/14 25.09.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росукр - консалтінг"

до приватного підприємства "Енерго-сила"

про стягнення 7132 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Цибрій Ж.Е.(дов. від 01.09.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договору оренди №28/10/10-Ор від 28.10.2010 в розмірі 7 132,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.08.2014 порушено провадження у справі №910/17377/14 та призначено до розгляду на 11.09.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 11.09.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи було відкладено на 25.09.2014.

25.09.2014 в судове засідання прибув представник позивача і дав додаткові пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 25.09.2014 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2010 між ТОВ «РОСУКР-КОНСАЛТИНГ»(далі позивач) та ПП «Енерго-Сила»(далі відповідач) було укладено та підписано Договір оренди № 28/Ю/Ю-Ор(далі договір) та Акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого ТОВ «РОСУКР-КОНСАЛТИНГ» - «Орендодавець» передав, а ПП «Енерго- Сила» - «Орендар» прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення (надалі - «Приміщення») №14 (групи приміщень №3) першого поверху, площею 8,1 кв. м ( вісім цілих одна десята) кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Западинська , будинок №9 А .

Орендна плата, відповідно до розділу 3 договору, за користування приміщеннями була встановлена у розмірі 688 (шістсот вісімдесят вісім) гривень 50 коп., у т. ч. ПДВ-114,75 за місяць, а її оплата повинна здійснюватися за поточний місяць, щомісячно, в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця.

28.02.2011 була підписана додаткова угода №1, згідно якої була змінена орендна плата, яка склала 810 (вісімсот десять) гривень 00 коп. у т. ч. ПДВ-135,00 за один календарний місяць.

15.05.2013 була підписана додаткова угода №2, згідно якої з 01.06.2013 орендна плата складає 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп., у т. ч. ПДВ-162,00 за один календарний місяць.

Проте, орендар неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором і станом на 01.08.2014 приватним підприємством «Енерго-Сила» не сплачено:

1) орендну плату за листопад місяць 2013 року у розмірі 842 (вісімсот сорок дві) гривень 00 коп. ут. ч. ПДВ-140,33;

2) орендну плату за грудень місяць 2013 року у розмірі 972 (дев'ятсот сімдесят дві)гривень 00 коп. ут. ч. ПДВ-162,00;

3) орендну плату за січень місяць 2014 року у розмірі 972 (дев'ятсот сімдесят дві) гривень 00 коп. ут. ч. ПДВ-162,00;

4) орендну плату за лютий місяць 2014 року у розмірі 972 (дев'ятсот сімдесят дві) гривень 00 коп. у т. ч. ПДВ-162,00;

5) орендну плату за березень місяць 2014 року у розмірі 972 (дев'ятсот сімдесят дві) гривень 00 коп. у т. ч. ПДВ-162,00;

Всього заборгованість по орендної платі складає - 4730 ( чотири тисячі сімсот тридцять) гривень 00 коп., v т. ч. ПДВ-788,33.

Отже, позивачем свої зобов'язання за договором оренди були виконані у відповідності до умов договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив орендну плату і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 4730,00 грн.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків підписаний особами посадове ставище яких не вказано, доказів передачі в користування орендованих приміщень позивач не надав, відсутні факти користування орендованими приміщеннями, тощо, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою актом звірки розрахунків. Той факт що позивач не подав ордери на заселення мешканців гуртожитку не спростовує факт проживання тих же мешканців у кімнатах наданих позивачем, що знову ж таки підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 4730,00 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 53,58 грн. та інфляційні втрати в сумі 404,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 53,58 грн., інфляційні збитки складають 404,42 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченого договором штрафу у розмірі 200% місячної орендної плати у відповідності з п. 6.2 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві штраф на підставі пункту 6.2. договору, який складає 1944,00 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф в сумі 1944,00 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Росукр - консалтинг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Енерго-сила" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Братська, буд. 6, код ЄДРПОУ 31514777) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Росукр - консалтінг" (04212, м. Київ, Оболонський район, вул. Малиновського, буд. 7-А, кв. 253, код ЄДРПОУ 33597169) основну заборгованість в сумі 4730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 00 коп., штраф в розмірі 1944(одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., три відсотки річних в сумі 53(п'ятдесят три) грн. 58 коп., інфляційні збитки в сумі 404(чотириста чотири) грн. 42 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 30.09.2014