Постанова

від 25.09.2014 по справі 907/450/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 907/450/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

позивача: Сатмарі Н.М.

відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, вих № 9-7-0.10-4819/2-14 від 16.07.14

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2014

у справі № 907/450/14

за позовом: Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", м. Київ в особі Закарпатської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", м . Ужгород

до відповідача: Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 515 427, 34 грн.

Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру" в особі Закарпатської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області про стягнення 515 427, 34 грн. Позов заявлено на підставі договору про надання послуг № 56 від 06.09.2013, укладеного позивачем з відповідачем.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2014р. у справі № 907/450/14 (суддя Йосипчук О.С.) позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 515 427, 34 грн боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головного управління Держземагенства у Закарпатській області звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2014р., мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, покликається на те, що місцевим господарським судом не надано об'єктивної правової оцінки листи Головного управління від 11.12.2013р. № 13-7-0.8-6244/2-1 та № 8-7-0.8-6231/2-13. Також зазначає, що в судовому розгляді, той факт, що здійснюються військові дії на території України та частково окуповано територію України і це впливає на можливість виконання Головним управлінням своїх зобов'язань згідно договору, взагалі не був взяти до уваги.

Крім того, посилається на п.п. 7.6 - 8.5 договору, вважає, що невиконання зобов'язань вчинене внаслідок непереборної сили. При цьому, також вказує, що наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі і дій замовника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.14 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Давид Л.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.08.14.

Розгляд справи відкладався, з підстав, викладених в ухвалі суду від 12.08.2014р.

29 вересня 2014 позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.14 у справі № 907/450/14 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник скаржника в дане судове засідання не з'явився, доказів сплати судового збору не подав. Однак, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (б/н від 20.08.14р.), у зв'язку з відпусткою представника - ОСОБА_3

В дане судове засідання з'явися представник позивача та підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу (вих. № 5/848 від 26.08.2014р.), просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 12.08.2014р. розгляд справи відкладався, а явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що як вбачається з наказу ГУ Держземагенства у Закарпатській області № 114-в від 18.08.2014р., з 08 по 26 вересня 2014 року виконання обов'язків начальника юридичного відділу покладено на Динчика Івана Івановича - головного спеціаліста юридичного відділу Головного управління.

Відтак, причину неявки скаржника не можна вважати поважною та підставою для відкладення розгляду справи.

Окрім того, суд апеляційної інстанції обмежений двомісячним строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2014р. у справі № 907/450/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 6 вересня 2013 року Закарпатською регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру" та Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області було укладено договір про надання послуг № 56, згідно з пунктом 1.1 якого позивач зобов'язується у 2013 році надати відповідачу послуги передбачені пунктом 1.2 цього договору, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити зазначені послуги.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору Закарпатською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" надавались інженерні послуги (проведення інвентаризації земель у Закарпатській області, а саме: проведення інвентаризації земель у Великоберезнянському, Перечинському та Ужгородському районах Закарпатській області).

Загальна вартість робіт зазначена в протоколі узгодження договірної ціни за договором № 56 від 06.09.2013р. та складає 866076,59 грн. у т.ч ПДВ - 144346,10 грн.

Порядок здійснення оплати врегульовано розділом 4 договору.

Сторони домовилися, що розрахунки за виконанні роботи проводяться на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою 2803030 "Проведення земельної реформи".

Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 30 відсотків від ціни договору у сумі 259800 грн., у тому числі ПДВ 43300 грн.

Позивач протягом 30 календарних днів з дня надходження коштів, як авансу, підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі наданих послуг. Оплата наданих послуг проводиться на підставі підписаного акту приймання-передачі наданих послуг. Остаточний розрахунок проводиться відповідачем протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, що свідчить про передачу складеної технічної документації ( п. п. 4.1 - 4.5 вказаного договору).

Договір набирає чинності з для його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання умов договору які вони допустили протягом строку дії договору (п. 10.1.-10.2 договору).

10 лютого 2014 року між сторонами договору, у зв'язку зі зміною реквізитів замовника, укладено додаткову угоду № 1.

На виконання умов договору, позивач виконав та передав відповідачу документацію із землеустрою на загальну суму 866076,59 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2013р., від 29.10.2013р. та від 08.11.2013р.

Однак відповідач в установленому порядку та розмірі свої зобов'язання щодо проведення оплати за виконані роботи у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відтак, заборгованість відповідача складає 515 427, 34 грн.

У зв'язку з частковою оплатою відповідачем вартості виконаних робіт позивач 22.01.2014р. № 5/37 та від 05.03.2014р. № 5/212 звернувся до відповідача з претензіями, якими повідомив про наявність заборгованості та заявлено вимогу щодо її сплати у добровільному порядку.

Відповідач, у відповідь на претензії, посилався на ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України та повідомив позивача про те, що погашення заборгованості буде проводитися по мірі фінансування кошторису Головного управління на 2014 рік. (копії листів від 24.03.2014р. № 24-7-0.10-1828/2-14 та від 14.02.2014р. № 24-7-0.10-1034/2-14).

Заперечення відповідача грунтуються на відсутності бюджетного фінансування та ненадходженні бюджетних коштів відповідачу, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, сторонами у справі укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язується у 2013 році надати відповідачеві послуги, а відповідач - прийняти і оплатити зазначені послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку,що встановлені договором.

Тобто законодавець покладає на виконавця обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг, оскільки дана обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Посилання скаржника на обставини непереборної сили, судова колегія вважає безпідставними, оскільки розділом 8 договору, а саме п. 8.2 передбачено, що сторона, яка не може виконувати обов'язки за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Несвоєчасне повідомлення про існування обставин форс-мажору та надання підтверджуючих документів позбавляє відповідну сторону права посилатись на них як на обставини, що звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань. Однак, матеріали справи не містять ні звернень до позивача ні відповідних підтверджуючих документів про настання таких обставин.

Щодо листів скаржника від 11.12.2013р. № 13-7-0.8-6244/2-13 та № 8-7-0.8-6231/2-13, скерованих на адреси Облдержадміністрації та ГУДКСУ у Закарпатській області, зважаючи на те, що невиконання умов договору, як вбачається з апеляційної скарги спричинено відсутністю витрат, передбачених кошторисом, не розцінюються судом як так, що мають вирішальне значення для вирішення даної справи, оскільки такі листи не звільняють скаржника від виконання зобов'язань.

Інші твердження апелянта судова колегія також вважає безпідставними, документально не підтвердженими та такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. та 12.08.2014р. скаржнику відстрочувався судовий збір. Однак, доказів його сплати суду не подано. Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2014 у справі № 907/450/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Головного управління Держземагенства у Закарпатській області м. Ужгород (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 38475299) в дохід державного бюджету 5 154, 27 грн судового збору.

3. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 30.09.2014

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.