Рішення

від 30.09.2014 по справі 911/3403/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"30" вересня 2014 р. Справа № 911/3403/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАТЕК СЕРВІС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат», м. Бровари про стягнення 132239,08 грн. за участю представників:

позивача:Бойко А.В. - дов. від 01.08.2014р., Лебідь Н.М. - дов. від 01.08.2014р. № 348-б, Декало А.П. - керівник відповідача:Миколаєнко В.М. - дов. від 05.03.2014р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАТЕК СЕРВІС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (далі - відповідач) про стягнення 132239,08 грн., з яких 97708 грн. основний борг, 10845,59 грн. інфляційні втрати, 1798,90 грн. 3% річних, 21886,59 грн. неустойка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18.01.2012р. № 12010022 щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи та поставлене обладнання у строк, передбачений договором.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву від 30.09.2014р. якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частини заявлених до стягнення сум основного боргу, 3% річних, неустойки і збільшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та просить стягнути з відповідача 87708 грн. основного боргу, 11236,19 грн. інфляційних втрат, 1641 грн. 3% річних та 4768,25 грн. неустойки.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 87708 грн. основного боргу, 11236,19 грн. інфляційних втрат, 1641 грн. 3% річних та 4768,25 грн. неустойки.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги в редакції зазначеної заяви від 30.09.2014р. та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував про наявність у відповідача боргу перед позивачем в розмірі заявленому до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 18.01.2012р. № 12010022, відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - підрядник бере на себе виробництво наступних робіт за адресою: Україна, Київська обл., м. Бровари, вул. Чубинського, 3 в наступному обсязі: комплектація і поставка обладнання відповідно до робочого проекту, специфікації, обладнання та календарного плану; монтаж обладнання котельні відповідно до проекту; монтаж обладнання теплових пунктів відповідно до проекту; пуско-налагоджувальні роботи, еколого-режимні випробування опалювального обладнання, складання та оформлення паспортів встановленого зразка на котли; здача котельні в експлуатацію з оформленням актів, відповідно до вимог ДБН, в інспекціях (котлонагляду, енергозбереження); коригування робочої документації теплових пунктів (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору загальна вартість договору складається з вартості всіх робіт і поставок за договором, а також робіт, які оформленні додатковими угодами.

Відповідно до п. 5.1 договору прийом обладнання здійснюється замовником у відповідності зі специфікацією безпосередньо на об'єкті по видатковій накладній.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що виконані роботи оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань (п. 10.5 договору).

Додатками №№ 1, 2 до договору сторони погодили специфікацію обладнання.

Додатками №№ 3, 4 до договору сторони погодили специфікацію робіт.

Додатком № 5 до договору сторони погодили календарний план виконання робіт та оплату етапів робіт.

Додатковою угодою від 31.06.2012 до договору сторони збільшили суму договору № 12010022 від 18.01.2012р., у зв'язку з необхідністю виконання додаткових робіт з прокладання магістралей між ІТП, не передбачених договором, та дійшли згоди, що підрядник бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити додаткову роботу. Вартість додаткових робіт з урахуванням матеріалу складає 106900,00 грн. та ПДВ 21380 грн., всього 128280 грн.

Додатковою угодою від 03.03.2014р. № 2 до договору сторони погодили, що перед виконанням робіт замовник проводить оплату відповідно до графіка протягом 3 днів після підписання даного додаткової угоди (п. 2.1.3 додаткової угоди).

На виконання умов договору позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 495995,60 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт: від 27.09.2012р. на суму 83360 грн., від 28.09.2012р. на суму 129016 грн., від 12.02.2013р. на суму 38880 грн. від 20.02.2013р. на суму 244739,60 грн.; передано відповідачу проектну документацію на суму 35000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі проектної документації від 04.04.2014р.; поставлено обладнання загальною вартістю 1153393,40 грн. по наступним видатковим накладним: від 26.09.2012р. № 12090062 на суму 157859,26 грн., від 26.03.2012р. № 12030015 на суму 289161,38 грн., від 26.03.2012р. № 12030014 на суму 162883,93 грн., від 29.03.2012р. № 12030019 на суму 84922,62 грн., від 11.06.2012р. № 12060030 на суму 216472,15 грн., від 22.01.2013р. № 13010122 на суму 72414 грн., від 11.02.2013р. № 13020136 на суму 89400 грн., від 11.02.2013р. № 13020135 на суму 80280,06 грн., яке відповідач прийняв на підставі довіреностей від 26.09.2012р. № 345, від 19.03.2012р. № 97, від 11.06.2012р. № 189, від 22.01.2013р. № 7, від 11.02.2013р. № 19. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Загальна вартість виконаних робіт та поставленого обладнання складає суму 1684389 грн.

Вищезазначені акти виконаних робіт та акт приймання-передачі проектної документації підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за виконані підрядні роботи та поставлене обладнання в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу від 11.12.2013р. № 295-б про сплату заборгованості та неустойки та надіслав вимогу від 04.07.2014р. № 330-б про виконання грошових зобов'язань щодо сплати заборгованості Відправлення вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення від 11.12.2013р., описом вкладення від 04.07.2014р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправляння від 09.07.2014р., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказані претензії про сплату заборгованості залишив без відповіді та без задоволення, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 87708 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю виконаних робіт та поставленого обладнання.

Оскільки укладений між сторонами у справі договір є змішаним та має ознаки договору підряду та поставки то суд до спірних правовідносин застосовує законодавство яке регулює правовідносини підряду та поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду - це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи та поставлене обладнання, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 87708 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 87708 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи та поставлене обладнання.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи та поставлене обладнання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з березня 2014р. по серпень 2014р. складають 11236,19 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 07.03.2014р. по 29.09.2014р. складають 1641 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Також на підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату виконаних робіт та вартості поставленого обладнання, неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача з простроченої суми за період прострочки з 07.03.2014р. по 06.09.2014р. складає 4768,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки за вказаний час прострочення з врахуванням проплати здійсненої відповідачем є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 87708 грн. основного боргу, 11236,19 грн. інфляційних втрат, 1641 грн. 3% річних та 4768,25 грн. неустойки є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, ідентифікаційний код 33212226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАТЕК СЕРВІС» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 27/31, офіс 1, ідентифікаційний код 24747092) 87708 (вісімдесят сім тисяч сімсот вісім) грн. основного боргу, 11236 (одинадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 3% річних, 4768 (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 25 коп. неустойки, 2107 (дві тисячі сто сім) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 03.10.2014р.