Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/12230/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/12230/14 08.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс"

про стягнення 498 976,69 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача -Вергун М.І. довіреність №б/н від 05.01.2014 від відповідача -не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс" про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки №50-13Ч від 20.09.2013 у розмірі 498 976,69 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 9 979,53 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.09.2013 між сторонами було укладено Договір поставки №50-13Ч. У відповідності до останнього позивач взяв на себе зобов'язання передати обумовлену замовленням відповідача кількість товару, а останній - прийняти та оплатити товар, проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 498 976,69 грн., що і слугувало підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 (суддя Капцова Т.П.) порушено провадження у справі №910/12230/14 та призначено до розгляду на 21.07.2014.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/553 від 17.07.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/12230/14, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П.

В результаті повторного автоматичного розподілу вказаної справи, остання 18.07.2014 була передана для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 справу №910/12230/14 прийнято до провадження суддею Митрохіною А.В. та призначено до розгляду на 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/12230/14 до свого провадження та призначив справу до розгляду на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/12230/14 до свого провадження та призначила справу до розгляду на 08.09.2014.

Представник позивача у судове засідання 08.09.2014 з'явився, надав додаткові документи по справі, підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 08.09.2014 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги попередніх ухвал суду у справі не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №91012230/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.09.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 між ТОВ "Автокомпоненти Автек" (далі - Позивач, Постачальник) та ТОВ "Мєра Макс" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №50-13Ч (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах Даного Договору певний Товар - шини, запасні частини, деталі до будівельної та іншої техніки, тощо, загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена Сторонами у Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується «Товар»).

Згідно п. 3.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3 (трьох) днів з моменту фактичного отримання Товару Покупцем, якщо інше не передбачено Специфікаціями до даного Договору. Згідно до умов оплати, які визначені у Специфікаціях №б/н від 23.09.2013, розрахунок за Товар здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі або окремо вказаний Постачальником у відповідному рахунку. За погодження сторін оплата за цим Договором може також здійснюватися будь-яким іншим не забороненим чинним законодавством України способом, в тому числі шляхом передачі простого/переказного векселю за відповідним Актом приймання-передачі векселю для оформлення грошового боргу сторони за фактично поставлений товар (п.3.2. Договору).

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених актів прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (в залежності від умов поставки Товару) та рахунків-фактур Постачальника.

Спір виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, не виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування основної заборгованості у розмірі 415 289,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 83 687,69 грн.

Відповідно до пояснень Позивача на виконання умов Договору останнім був поставлений товар на загальну суму 576 789,00 грн., що підтверджується специфікаціями поставки товару, видатковими накладними №2377-0002657 від 24.09.2013 на суму 489 765,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 81627,50 грн. та №2377-0003007 від 21.10.2013 на суму 87 024,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 14 504,00 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін без заперечень.

Зазначені позивачем обставини свідчать про те, що між сторонами було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем виконані належним чином свої зобов'язання з поставки Товару Відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними №2377-0002657 від 24.09.2013 та №2377-0003007 від 21.10.2013 та довіреностями на отримання товару №216 від 23.09.2013 та №251 від 21.10.2013 на загальну суму 576 789,00 грн. Свої зобов'язання з оплати поставленого Товару Відповідач виконав частково, а саме 161 500,00 грн., що підтверджується наданою Довідкою з банку про зарахування на рахунок Позивача коштів, а саме: 25.12.2013 - 50 000,00 грн.; 08.01.2014 - 100 000,00 грн.; 21.03.2014 - 10 000,00 грн.; 05.05.2014 - 1 500,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, Специфікацій №б/н від 23.09.2013, розрахунок за Товар здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача на підставі Договору за поставлений Товар становить 415 289,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено, не надано також належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 415 289,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 32 338,54 грн., штраф у розмірі 12 458,67 грн., інфляційне відшкодування у розмірі 30 501,53 грн. та три відсотка річних у розмірі 8 388,95 грн. за прострочення по оплаті за поставлений Товар.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2. Договору за порушення строків оплати, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку порушення строків перерахування оплати за Товар більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу за прострочення по оплаті Товару, поставленого згідно видаткових накладних №2377-0002657 від 24.09.2013 на суму 489 765,00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 81627,50 грн. та №2377-0003007 від 21.10.2013 на суму 87 024,00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 14 504,00 грн. у період з 25.10.2013 по 21.05.2014, проте суд здійснює перерахунок обґрунтованості нарахування пені та штрафу за указаний період. За результатами розрахунку суду встановлено правильність нарахування пені та штрафу за указаний Позивачем період. Таким чином, вимоги Позивача стосовно стягнення з Відповідача суми пені у розмірі 32 338,54 грн. та штрафу у розмірі 12 458,67 грн. є законними та обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Судом здійснено перерахунок заявленої Позивачем суми інфляційного відшкодування та трьох відсотків річних та встановлено про правильність та обґрунтованість їх нарахування, а тому вказані штрафні санкції підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 30 501,53 грн. інфляційного відшкодування та 8 388,95 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" суми основного боргу у розмірі 415 289,00 грн., пені у розмірі - 32 338,54 грн., штрафу у розмірі - 12 458,67 грн., 3% річних у розмірі - 8 388,95 грн. та 30 501,53 грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 519; код ЄДРПОУ 38343638) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 38; код ЄДРПОУ 36926538) заборгованість за Договором поставки №50-13Ч від 20.09.2013 у розмірі 498 976,69 грн., з яких основного боргу - 415 289,00 грн., пені - 32 338,54 грн., штрафу - 12 458,67 грн., інфляційних втрат - 30 501,53 грн., 3 % річних - 8 388,95 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра Макс" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 519; код ЄДРПОУ 38343638) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 38; код ЄДРПОУ 36926538) судовий збір у розмірі 9 979,53 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 15.09.2014.

Суддя А.В.Митрохіна